Дорослі з РАС + РДУГ

дуже схоже
тільки вчитися важко(

а ці всі перегоряння і зміна хоббі та гіперфокусів...нав’язливе намагання досягнути свого, розказувати про себе і свої думки, музику, відео, інтереси, відносини, ’перегризе горло’ за своїх ітд

це ви просто до пубертату явного не дійшлти - тому така на позитиві
це як 2 дитини різні
і всі ці особоивості вилазять з іншого боку спектру
багато дівчат тільки у пубертаті і діагностують
там така тривожність, фобії, агресія вилазить часто, тому що підвищується часто ГЧ, міняється сенсорний профіль.
тому там кому як повезе, в кого знизиться чутливіть і буде менше фрустрації - тому повезло і скажуть шо ’адоптувався’
А в кого півищиться -тому додадуть діагнозів і таблеток

так не смогли учиться потому что надо общаться в вузе или что?

Або у нас різне розуміння слова ’продуктивно’.
Я маю на увазі здатність самостійно організувати свій побут, дозвілля і фінансову незалежність. З урахуванням своїх слабких і сильних сторін (особливостей), щоб максимально уникнути перевантажень, мелтдаунів, зривів та інших моментів. Ясно, що я максимально намагатимусь підстрахувати, наприклад, наявністю пасивного доходу. Але основна робота направлена на забезпеченні можливості жити самостійно.
Я не ’підписувалась’ за всі РАС, мова виключно про Аспергерів. А вони на це здатні. Так, це може бути не так, як живе більшість НТ. Але однозначно, Аспергери не тяжкохворі.

Мій колишній чоловік має ознаки Аспергера та РДУГ - можливо, вроджені, а можливо, як наслідок аб´юзу з боку батьків.
З його слів психіатри неофіційно підтвердили, а офіційно поставили тільки комплексний ПТСР, інакше до ньго б на роботі були питання.
Завдяки війні зміг знайти свою нішу і мати високий дохід: у мирні часи він заробляв разів в шість менше. Допомогло ще й постійне лікування, яке він почав проходити, і силова структура, в яку він потрапив.
У нашої дитини ні РАС, ні РДУГ немає, є інші труднощі, які можливо компенсувати і опанувати загальноосвітню програму.

Аспергера різні є, а не лише високофцнкціональні.

Є таке, але.

Моя дитина має друзів, не багато, змінюються, але вони є. А є такі діти, які хотіли б з нею спілкуватись, але вони їй не цікаві. Так що і вона перебирає теж) Дійсно, їй важко серед НТ дітей (мені в дитинстві теж було важко, булили, дразнили, я теж вирізнялась), але є різні діти. У мене теж були друзі в школі (не багато), більше з студентських часів. Не купа, але для спілкування вистачає. Та мені й одній норм, в більшості випадків. В робочих колективах теж відносини норм. Тому просто треба шукати цікавих і комфортних тобі людей. А вони знайдуться, всі ж різні. Ну і роботу варто шукати з урахуванням особливостей.

Ну, в нашому випадку я про Аспергера почула раніше, ніж про РДУГ. Але так, дуже багато схожого є. Харчова вибірковість є і у РДУГ, і тривожність теж. І гіперфіксації (як спецінтереси при РАС). І труднощі з соціальною взаємодією. Я думала в цю сторону. Але були ще й інші моменти, про які питали психіатри плюс результати тестів. Поки офіційно стоїть так, з часом побачимо.

Розумію, про що ви. Але у доньки ОВР і тривожний розлад супровідні, так що я з подібним знайома давно. І з фобіями, на жаль, і з агресією. Працюємо. Якраз в пошуку психолога, бо останнім часом посилились прояви ОВР. Сподіваюсь пубертат переживемо.

А хіба Аспергера не вирізняє високофункціональність? Це ж розлад без порушення інтелектуальної сфери.

аспергера взагалі немає вже у переліку
те що раніша називали СА - це високофункц. РАС

6A02.0 розлад загального нейророзвитку без порушення інтелектуального розвитку з незначними порушеннями функціонального мовлення
По МКХ-11 у доньки так.
F 84.5 по попередній.

Не завжди

Подскажите? А какие у вас симптомы? Мне 33 года, и я тоже у себя подозреваю этот диагноз. Психолог как то предположила, что он у меня может быть

Слишком много сразу мыслей в голове. Всё абсолютно скучно, жить даже скучно. Люди не интересны. Собеседник только начинает говорить, я уже обычно знаю, что дальше будет. Если я сижу на лекции допустим, мне надо что то крутить в руках, иначе я ничего не запомню и не услышу.
Много таких ’мелочей’ Если чтотто увлекает, могу часами делать забываю о еде и туалете. Откладываю всё на потом. Трудности с бытовыми моментами. У нас не появляется привычка за 21 день, и за 101 не появляется))) То что надо мыться чистить зубы, это не привычка, а каждый раз надо это контролировать. Это все создаёт повышенную нагрузку на нервную систему.

Воо интересный канал на эту тему, рекомендую
https://youtube.com/@lina_mergold?si=JwTLrXdtmruC-...
Ещё учтите. Женский СДВГ и мужской, это большая разница

У меня так - я спрашиваю что-то у мужа, он мне отвечает. А я тем временем мыслями уже думаю о чем то другом.
Постоянно, что-то тоже надо крутить в руках, дереть. Не могу усидеть на месте, сто раз могу поменять позу для сидения. Тоже все откладываю на потом. Элементарные вещи забываю сделать. Я очень умная, могу во всем быстро разобраться. Но делаю ошибки, в пустяковых вещах, из-за невнимательности.

Да, это все тоже есть у меня. Пройдите несколько тестов в интернете. Ну и лучше к врачу сходить на диагностику. Есть препараты, можно попробовать попить, но пр назначению врача. И зная о себе это, есть много уловок, техник, что бы жить легче и более продуктивно.

Тесты я проходила - СДВГ. Мой психотерапевт подозревала этот диагноз. Но особо на этом не останавливались. Я сейчас пытаюсь вылечить свое тревожное расстройство антидепрессантами.

У большинства СДВГ, особенно женщин, тревожное и депрессия, это следствие СДВГ. Всё таки, лучше причину блокировать, чем следствие. Попробуйте проконсультироваться с кем то ещё. Я до войны, у нас в Украине лечила депрессию. А в Польше, у меня сразу же предположили СДВГ, как основную проблему. Вобщем, по моему личному опыту, надо копать дальше/глубже.

Да, надо общаться, о чем-то с кем-то договариваться, делать презентации, какие-то совместные проекты. Это все пытка была. И еще надо было ехать в транспорте, забитом с утра, с пересадкой. Я приезжала уже настолько вымотанная... В общем, поняла что пять лет я это все не выдержу, нет смысла мучиться.

завжди
синдром аспергера це високофункціональний аутизм
інтелект збережений завжди

і які іншлі моменти окрім загальних для рдуг та рас виділили психіатри?

Але не завжди дитина функціонує теж добре , тому не завжди може добре вчитися, легко переносити зміни, бути в тривожному стані і тд.

Так, згодна. Але враховуючи високий рівень інтелекту, над цим можна працювати. Можна подумати всі НТ гарно вчаться, не мають фобій і продуктивно живуть.

В теорії можливо все.
А в практиці все по іншому. Будь який стрес може дати відкат, а щоб знову прийти в ту саму точку іноді потрібні місяці.
Легше працювати з дитиною, коли вона мала, потім пубертат і все. Там вже вас можуть не відпустити до себе, взагалі.

Відсутність харчового інтересу в ранньому дитинстві, відсутність рольових ігор, стереотипні ігри, зациклюваності, незграбність рухів, затримка з побутовими навичками, відсутність інтересу до ровесників, (це до певного віку було), не розуміння їх ігор, неприйняття тактильних відчуттів від інших людей, крім мами, дуже рання правильна мова, нав´язливі рухи та дії, недостатнє розуміння соціальних ситуацій, буквальне розуміння висловлювань інших, погане розуміння (’зчитування’) емоцій інших. Негативне ставлення до змін.
ASAS (Австралійська шкала для синдрому Аспергера), загальний бал за всіма субшкалами якої складає 77 (з 144). Показники за субшкалами (максимальний бал – 6): Особливості соціальної поведінки та емоцій – 3,8; Особливості спілкування – 3,2; Особливі інтереси – 3,0; Особливості пізнавальної сфери та Моторні особливості – по 2,0 бали.
За результатами виконання опитувальника CASD (Опитувальник розладів аутистичного спектру) отримано 19 балів, що відповідає діапазону аутизму.
За результатами опитувальника NICHQ Вандербільт (Опитувальник симптомів поведінкових розладів) оцінка дефіциту уваги складає 17 балів (легкий/середній ступінь тяжкості), гіперактивності/імпульсивності – 22 бали (тяжкий ступінь), протестних реакцій – 16 балів (тяжкий ступінь), поведінкових проблем – 5 балів, субшкали тривожно-депресивних проявів – 8 балів, соціальної адаптації – 25 бали (більш помітні складнощі у стосунках з батьками, виконанні вказівок/дотриманні правил, а також самоорганізації).

Я не теоретик. Знаю, як це працює. Моя дитина ще має супутньо досить-таки яскраво виражений ОВР і тривожно-фобічний розлад, тому з нею і зараз не зовсім просто.
В тому числі тому вона знає про свої особливості, що звідки ’росте’ і що цьому можна допомогти.
Готуюсь до різного, але сподіваюсь на краще. ’Можуть не підпустити’ це теж теорія. Бо може бути і інакше.

В підлітковому віці діти з СА дуже змінюються, можуть не приймати свої зміни, мають проблеми з дітьми, бо зазвичай діти з СА мають відставання в психічному розвитку і з ними стає спілкуватися не цікаво, також мають зацикленосиі і тд
І прибрати все це неможливо, бо якби було можливо, то тоді б рас був виліковний

Ну вже як буде.
Але все одно робити з дитини тяжкохвору, як це робить автор, я не збираюсь