Дорослі з РАС + РДУГ

Відсутність харчового інтересу в ранньому дитинстві, відсутність рольових ігор, стереотипні ігри, зациклюваності, незграбність рухів, затримка з побутовими навичками, відсутність інтересу до ровесників, (це до певного віку було), не розуміння їх ігор, неприйняття тактильних відчуттів від інших людей, крім мами, дуже рання правильна мова, нав´язливі рухи та дії, недостатнє розуміння соціальних ситуацій, буквальне розуміння висловлювань інших, погане розуміння (’зчитування’) емоцій інших. Негативне ставлення до змін.
ASAS (Австралійська шкала для синдрому Аспергера), загальний бал за всіма субшкалами якої складає 77 (з 144). Показники за субшкалами (максимальний бал – 6): Особливості соціальної поведінки та емоцій – 3,8; Особливості спілкування – 3,2; Особливі інтереси – 3,0; Особливості пізнавальної сфери та Моторні особливості – по 2,0 бали.
За результатами виконання опитувальника CASD (Опитувальник розладів аутистичного спектру) отримано 19 балів, що відповідає діапазону аутизму.
За результатами опитувальника NICHQ Вандербільт (Опитувальник симптомів поведінкових розладів) оцінка дефіциту уваги складає 17 балів (легкий/середній ступінь тяжкості), гіперактивності/імпульсивності – 22 бали (тяжкий ступінь), протестних реакцій – 16 балів (тяжкий ступінь), поведінкових проблем – 5 балів, субшкали тривожно-депресивних проявів – 8 балів, соціальної адаптації – 25 бали (більш помітні складнощі у стосунках з батьками, виконанні вказівок/дотриманні правил, а також самоорганізації).

В теорії можливо все.
А в практиці все по іншому. Будь який стрес може дати відкат, а щоб знову прийти в ту саму точку іноді потрібні місяці.
Легше працювати з дитиною, коли вона мала, потім пубертат і все. Там вже вас можуть не відпустити до себе, взагалі.

Відсутність харчового інтересу в ранньому дитинстві, відсутність рольових ігор, стереотипні ігри, зациклюваності, незграбність рухів, затримка з побутовими навичками, відсутність інтересу до ровесників, (це до певного віку було), не розуміння їх ігор, неприйняття тактильних відчуттів від інших людей, крім мами, дуже рання правильна мова, нав´язливі рухи та дії, недостатнє розуміння соціальних ситуацій, буквальне розуміння висловлювань інших, погане розуміння (’зчитування’) емоцій інших. Негативне ставлення до змін.
ASAS (Австралійська шкала для синдрому Аспергера), загальний бал за всіма субшкалами якої складає 77 (з 144). Показники за субшкалами (максимальний бал – 6): Особливості соціальної поведінки та емоцій – 3,8; Особливості спілкування – 3,2; Особливі інтереси – 3,0; Особливості пізнавальної сфери та Моторні особливості – по 2,0 бали.
За результатами виконання опитувальника CASD (Опитувальник розладів аутистичного спектру) отримано 19 балів, що відповідає діапазону аутизму.
За результатами опитувальника NICHQ Вандербільт (Опитувальник симптомів поведінкових розладів) оцінка дефіциту уваги складає 17 балів (легкий/середній ступінь тяжкості), гіперактивності/імпульсивності – 22 бали (тяжкий ступінь), протестних реакцій – 16 балів (тяжкий ступінь), поведінкових проблем – 5 балів, субшкали тривожно-депресивних проявів – 8 балів, соціальної адаптації – 25 бали (більш помітні складнощі у стосунках з батьками, виконанні вказівок/дотриманні правил, а також самоорганізації).

В підлітковому віці діти з СА дуже змінюються, можуть не приймати свої зміни, мають проблеми з дітьми, бо зазвичай діти з СА мають відставання в психічному розвитку і з ними стає спілкуватися не цікаво, також мають зацикленосиі і тд
І прибрати все це неможливо, бо якби було можливо, то тоді б рас був виліковний

це все якісь медичні формулювання

А ви самі бачили що дитина сильно відрізняється? Що за ’стереотипні ігри’, буквальне розуміння, затримка з побутовими навичками, негативне ставлення до змін?

Всі незрілі особистості як на мене можуть шось таке мати..
І шо - всі люди позитивно ставляться до змін? Я от ніяк не можу знайти позитив в біженстві...

Так, я бачила, що дитина відрізняється. Не прям, щоб ’дуже’ прям у всьому, але в деяких моментах так. Ви дійсно вважаєте, що я маю вам щось доводити?) Розписувати, що саме і як було, в деталях? Навіщо? Ви хочете мені довести, що моя дитина не має СА? Та я була б тільки рада. Але поки що двоє лікарів є одностайними. Побачимо, що будуть казати далі. А щодо того, що всі можуть щось схоже мати, згодна, ніхто ж не каже, що всі кругом нейротипові. Навіть ви)

Так, я бачила, що дитина відрізняється. Не прям, щоб ’дуже’ прям у всьому, але в деяких моментах так. Ви дійсно вважаєте, що я маю вам щось доводити?) Розписувати, що саме і як було, в деталях? Навіщо? Ви хочете мені довести, що моя дитина не має СА? Та я була б тільки рада. Але поки що двоє лікарів є одностайними. Побачимо, що будуть казати далі. А щодо того, що всі можуть щось схоже мати, згодна, ніхто ж не каже, що всі кругом нейротипові. Навіть ви)

та мені скоріше цікаво як у 1980 році такі самі діти ходили б собі без діагнозів і не факт що було б гірше в плані розвитку

я теж не нейротипова, є шось і рас і рдуг, і мати, і батько
і мені здається, що якщо ми всі могли знаходитися у загальних садках, школах, роботах, то ці всі пачки діагнозів - і рас і рдуг і овр ще напевно вам про патологічне уникання вимог будуть розказувати - все це скоріше заважає розвитку потенціалу дитини. Бо батьки фокусуються на діагнозах і тільки й слухають’що будуть казати далі’ лікарі

тому й питала - навіщо ви пішли за діагнозами, неможливо було знаходитися у суспільстві?

та мені скоріше цікаво як у 1980 році такі самі діти ходили б собі без діагнозів і не факт що було б гірше в плані розвитку

я теж не нейротипова, є шось і рас і рдуг, і мати, і батько
і мені здається, що якщо ми всі могли знаходитися у загальних садках, школах, роботах, то ці всі пачки діагнозів - і рас і рдуг і овр ще напевно вам про патологічне уникання вимог будуть розказувати - все це скоріше заважає розвитку потенціалу дитини. Бо батьки фокусуються на діагнозах і тільки й слухають’що будуть казати далі’ лікарі

https://kashalot.com/club/post-11432735/
https://kashalot.com/club/post-11966861/
https://kashalot.com/club/post-9516853/
Це мої давні теми, тут про стереотипність в тому числі.
Ще були періодично тіки: кліпання, покашлювання, шкребла пальці, гризла горловину одягу, одне переходило в інше.
Ні, я якраз не фокусуюсь на діагнозах, але вважаю, що їх треба враховувати, щоб максимально покращити рівень життя дитини.
Тому й ’зачепило’ те, що автор вважає ці діагнози прям важкими хворобами. Навіщо з дитини з високим рівнем інтелекту та особливостями, що досить такі терпимі в нормальному житті, робити важкохвору??

Ходили тоді без діагнозів, але було не легко. Мене, наприклад, сильно булили в школі, та й в дворі теж, крім старших класів, в старшій школі у нас був шикарний клас. З дорослішанням стало легше. В нашому випадку підтвердження особливостей дало підставу для оформлення інклюзії і врахування особливостей дитини в навчальному процесі. Наприклад, через звукову гіперчутливість вона не може відвідувати заняття в спортзалі. То тепер вона просто їх не відвідує, і їй не розказують, що вона ’прогульщиця’. Її не довбуть за почерк. І тд.
Для мене теж багато чого стало зрозуміліше, чому все є так, як є. Як реагувати. На що звертати увагу. Як підтримувати. Що враховувати під час поїздок, відпочинку. Вчити дитину враховувати теж.

ну вот по этим ссылкам куча коментов что у нас вот все тоже так
и я например не вижу в чем проблема поляризации привязанности в 3 года, это нормально и куча инфы про это есть - стоит только написать в гугле ’поляризация привязанности’. И каким боком там РАС неясно
Одинаковые рисунки рисуют периодами тоже все дети.

А вот ARFID (избегающее ограничивающее расстройство пищевого поведения) - может быть диагнозом и влиять на здоровье и жизнь.
Но это тоже не обязательно рас

рас это ж именно про нарушение коммуникации, стереотипию которая мешает жизни в обществе
даже гиперчувствительность до сих пор не вводят в диагностические критерии.

И у вас уже не просто ребенок с интеллектом и особенностями - вы насобирали кучу диагнозов и сами живете основываясь на них, не считая себя уже ответом на нужды ребенка, и ребенок будет так о себе думать
А высоко и гиперчувствительные созревают года на 3 позже нормотипичных и ребенок еще долго будет опираться не на себя а на диагнозы
Мне понравился TED мальчишки с СДВГ, которому в средней школе поставили диагноз и посадили на таблетки. Он уже в 17 смог почувствовать, что та самая болезнь которую лечат таблетками - это на самом деле часть его личности и принимая таблетки он просто удаляет часть себя из жизни. И как он принял решение быть собой и находить выходы из сложных ситуаций, как находят его все окружающие люди так как у всех нас есть разные сложности