Дорослі з РАС + РДУГ

Звідки тоді така впевненість щодо того, що хворі діти можуть бути тільки при родових травмах? Ви ж в курсі, що немає здорових, а є недообстежені? А випадкові генетичні збої як же? А прихована спадковість? Ваша дитина звідки діагнози взяла?

Я, наприклад, зараз вже більш ніж впевнена в генетичній природі особливостей своєї дитини. Причому з мого боку як мінімум. Бо в роду моєї мами така дитина, як моя, не одна. Причому ну дууууже схожі. Розумні, талановиті , але от мають певні особливості. Які з певним підходом взагалі жити не заважають. Та й і я не зовсім НТ, і брат мій теж.

Я до чого. Припиніть робити з дитини важкохвору. У вашої дитини ж немає інтелектуальної недостатності?

Зважаючи на ваш діагноз, пропустимо вашу емоційність. Ніхто не каже про дитинство. Років в 15-20 автор зрозуміє, що робити далі.
І її ситуація не прирівнюється до вашої.

))
Ясно, що ситуації різні. Але я безпосередньо і глибоко в темі саме цих діагнозів майже 6 років. А ви?

Син народився з РАС. Ми почали реабілітацію з його року. Були наймолодшими такими пацієнтами у нашому спецсадочку. Рання реабілітація при легкій формі РАС робить дива. В 3,3 пішов у нормальний садочок, зараз в 5 класі, відмінник. Дуже товариський, ніяких проблем з спілкуванням чи отаких мелтдаунів як у мене, коли не можу побути у тиші. Але вкрай вибіркове харчування і гіперфіксації. Гіперфіксації з дитинства на техніці, він просто божевільно любить копатися у телефонах, майструвати щось. Креслить як бог, малювати не вміє зовсім. Мене це так дивує -у мене було якраз навпаки.

І ви не вилікуєте, бо лікування не існує.
Можна компенсувати. Або не можна.

Навіть у вмсокофункціональних дітей з рас є проблеми соціальні.
І вони не змазуються, а також нікуди не діваються. При правильній корекції дитина максимум вчиться себе контролювати, але і то це не завжди можливе. А так, то зазвичай переростає в депресії чи інші розлади.

Скоріше за все?
Тобто діагнозу не має?
:)

Рдуг само по собі легко компенсується
Рас - ні.

От і в мене у сина Аспергер. Довго не вела до психіатра, тому що чоловік і свекруха розказували, як чоловік такий самий був в дитинстві. Чоловік працює в айті, добре заробляє, має своє коло спілкування таких як він.

А я не збираюсь мірятись на тему ’хто довше та глибше’. Вашій лише 12.
Ще кілька років маєте, щоб розібратись, що сучасна контрацепція - це не про ’скалічити’, а ’контролювати та обмежувати’. І це нормально.
Зрештою, ви ж не Ілон Маск, щоб утримувати десяток онуків з особливостями на гідному рівні.

Як пропонуєте контролювати і обмежувати дорослу дієздатну людину?

Офіційно записано F84.5. Психіатр балакала з сином. Сказала ’класичний Аспергер’. А я тести щодо сина проходила.

Не було необхідності займатися підтвердженням чи навпаки. Сенс? Від того нічого не зміниться)
А у дитини підтверджений.
Просто багато схожого, тому така ’підозра’)

Мова конкретно про СА.

Ну так задача автора вчити дитину продуктивно жити, враховуючи особливості, а не робити з високофункціонала тяжко хворого і лікувати?

СА теж дуже різний

Продуктивно жити?
Ви хоч щось знаєте про СА ?

взагалі не пов’язано з тим проходили батьки лікування чи ні
все генетика на яку я думаю ми особливо не маємо впливу

а так как нейродивергентні люди більше розуміються з такими самим - то на жаль ці всі стани можуть наслідуватися і мати біль важкі форми...

Ви є у группі РДУГ Україна? Там про це багато міркували...Що в наші часи все думали - це характер такий і створювали сім’ї собі...
а зараз наші діти вже все це будуть знати, мати діагнози і те що це спадковість. І не будуть багато з них свідомо не народжувати ні сім’і створювати(

Ви мої коментарі читали?

Вас гугл забанив? Там є все про контрацепцію

А потрібно?

там є відповідь на ваше питання

Підозрюю, що в мене РАС, але звичайно ж не діагностований. В тата ймовірно РДУГ і загалом вся татова родина досить дивна.
Але з інтелектом в усіх ок, деякі навіть творчі, тому вміло замаскувалися і оточення все списує на характер.
В моєму дитистві ніхто не здогадався б остежувати відмінницю.
Але з емоційним інтелектом була проблема, я з дитинства вважала себе тупою в усьому, що не стосувалося навчання.
Не вміла спілкуватися, заводити розмови і зі мною не дуже хотіли дружити. Навіть подруга підтверджувала, що я дивна.
Не вміла зчитувати емоції, не розуміла жартів, натяків, сарказму, переносного значення і т.д.
Тільки з віком змусила себе дивитися в очі, помічати і розпізнавати на вулиці обличчя далеких знайомих.
З часом трохи навчилася і загалом всі невдачі переводила в короткі інструкції як діяти наступного разу.
Наприклад, в гостях чи на застіллі запропонувати допомогу/допомогти з сервіруванням чи миттям посуду, бо минулого раху мені докоряли, що не здогадалася. А я не вмію здогадуватися, мені потрібно казати прямо.
Або ситуація, кли після спільного застілля двоюрідна сестра каже: ’ти помітила, як тьотя Іра відреагувала на слова тьоті Маші, її аж перекосило від злості’.
А я все бачила на власні очі, але не розпізнала сарказм Маші, емоції злості Іри і взагалі не зрозуміла, що відбувся конфлікт, для мене це як звичайна розмова без емоційного забарвлення.
Освіта вища і диплом червоний, але якби пішла в аспірантуру, то принаймі самореалізувалася б.
А так на 3ох роботах поступово доходила до керівної посади, а потім на новій знову починала все з нуля.
Завжди були якісь трабли і конфлікти через мою емоційну незграбність.
Тому зараз я взагалі невдаха з невисокою зп, але працюю завжди і впринципі з голоду не мала б померти, в побуті самостійна.
Проблеми з спілкуванням тільки посилились, залишились тільки найближчі друзі\родичі.
Я так і не навчилася спілкуватися. З останнього - так розшифрувала родичці її аналізи і діагноз, що вона весь вечір проплакала. З моєї точки зору я не зробила нічого, просто голі факти і я з таким же діагнозом (анемія) не плачу. Але з своєю емоційною незграбністю так і не зрозуміла, де було не те емоційно забарвлення і кли її потрібно було підтримати.
Сім´ї не створила, дітей нема. Загалом за 38 роки в мене були стосунки тільки з одним мч, близько 3ох років. Крім цього навіть жодного побачення з кимось.
Мені здається, що у випадку саме РАС із збереженим інтелектом, про численні статеві зв´язки і безконтрольне розмноження можна взагалі не хвилюватися.
Невміння спілкуватися відштовхує партнерів, а збережений інтелект дозволяє контролювати свій сексуальний потяг, щоб не піти ’по руках’.
Звичайно, якщо б зустріла ’свою’ людину, то була б і сім´я, і діти. Хоча зараз вважаю, що все на краще і дітей мені таки не потрібно.

Якщо ви пишете про продуктивно жити, то не розумієте, що таке Рас

кстати
странная тема связи
что у людей с рас/сдвг у мужчин еще и есть этот ген нарушенного цветовосприятия!

думаєте?
мені здається що таких людей нейротипові відчувають і виштовхують
а свої нейротипові загони і дивності приймають бо вони зрозумілі більшості
всі ці застілля чи просто сумісна їжа, всі нейровідмінні люди гіперчутливі - і вони часто і сидіти за столом не можуть через запахи, звуки, самі нічого не їдять крім простого набору не змішаних продуктів
Думаєте нормотипові захочуть таку людину прийняти до компанії друзів, до колективу на роботі, в студенське життя?
Це тільки в кіно про шелдона всі це терплять роками і відкривають його особистість

мені цікаво дивитися як у нас пробують діференціювати рдуг і рас
чомусь якщо при рдуг є гіперчутливість - то це вважається +рас
Чому не ясно
при рдуг теж ГЧ може бути
тому всі ці дагностіки взагалі не вважаю якимись помічними
Чім більшої зрілості досягає людина тим менш виражені риси якихось синдромів виражених гіперчутливістю
от вона нікуди не дінеться

У меня РАС, официальный диагноз, нашла мужа чтобы родить детей, дети были моим спец интересом. Родила троих (из пяти), сейчас другой интерес уже.
Учиться не смогла в универе, хотя поступила легко, знания были, но после первого курса ушла. Работать могу только там где не нужно общаться ни с кем. Сейчас это сортировка секонда.