бибизяна• Изменено 13 апреля в 00:34
Бідне дитинство
Я виросла в бідній багатодітній сімʼї. Не можу сказати, що мне хтось з близьких ображав. Але подарунків я не бачила. Вони звісно були, АЛЕ лише такі, які потрібні були для будинку - килим, люстра, набір посуди, одяг. Одяг до речі носили по черзі і він завжди купувався на 3 розміри більше ( навіть не худенька мама могла його вдягти) і це носили ми - діти віком 7-11 років. Ще спасала гуманітарка. А ще бути іменинником було недостатньо для подарунку. Потрібно було прибирати вдома завжди, порати город, курей. Ми завжди були найбідніші у наших класах. Я вже доросла давно і маю змогу купити багато чого, проте внутрішньо не можу собі цього дозволити. Все складаю і складаю гроші. А навіщо - невідомо. Мабуть як захист від страхів дитинства. В той час бачу, що діти яких любили в дитинстві і балували, більш відкриті, впевнені в собі, балують себе покупками. Немає в них такого, щоб жаліли на себе. Я це того, що любіть своїх дітей! Це так важливо. На все їх подальше життя.
показать весь текст
9
19
26
64
313
0
Одна я не розумію до чого подарунки і любов до дітей в старпості?
Є люди, які не люблять дітей і задарюють їх подарунками.
А можуть діти рости в люблячій сім´ї і не бачити багато подарунків через фінансові проблеми. Але дітей люблять і вони про це знають.
Є люди, які не люблять дітей і задарюють їх подарунками.
А можуть діти рости в люблячій сім´ї і не бачити багато подарунків через фінансові проблеми. Але дітей люблять і вони про це знають.
4
3
Дивно. Ви не описали нічого надзвичайного для дітей дев´яностих. Все як у всіх (ну у більшості). Як важливо, однак, персональне сприйняття
3
1
Я жила не в бідній сім´ї,але батьки постійно економили,одяг доношувала за старшою сестрою,телефон мені купили останній в класі,що таке море ми не знали,проте ніколи не забуду як на 7 років батько подарував мені квартиру, зараз я вдячна їм,що залишили мені величезний спадок,при тому все життя жили дуже скромно
3
2
Хотят не терис и сегу, а то статус у одноклассников которіе давали тогда этот тетрис и сега. Можно одеть мини и в 50 и пойти в ночной клуб, но там не будет того 18 летнего самого крутого Васи, о котором ты мечтала))Да и тебе тоже не 16.
7
Вы заставили меня задуматься. Я иногда сыну говорю ,,ты же видишь, что мне сейчас тяжело,, типа позже что-то там купим. И в плане, что купим обязательно, но просто позже, так как сейчас не тяну. Я тоже одна, отец его алиментов не платит и он это знает, довольно взрослый. И выше возможностей прыгнуть не могу, но и не хочу ему чувство вины прививать... призадумалась я после ваших слов
4
Хз чи правильно. Мільйон прикладів зараз, як люди світа білого не бачили, не їли, не вдягались десятиріччями, у відпустки не їздили, а тепер війна і все втрачено, голі босі , й не жили.
В мене на щастя не так трагічно, але кілька років під ряд замість відпустки все в дачу вкладала, і нема тепер її.
В мене на щастя не так трагічно, але кілька років під ряд замість відпустки все в дачу вкладала, і нема тепер її.
3
Автор, а сколько вам лет? Судя по люстрам и коврам , 45+?
Но если так, то в вашем детстве почти все жили бедно. Врядли вы жили рядом и учились с детьми партийной элиты.
Но если так, то в вашем детстве почти все жили бедно. Врядли вы жили рядом и учились с детьми партийной элиты.
1
1
Я вас дуже хорошо розумію. В моєї мами було двоє дітей, але працювати вона не любила, тому жили бідно, на пенсію молодшої сестри (інвалід дитинства) і на те, що знайдется на смітниках. Плюс до всього нас не любили від слова ЗОВСІМ. Я виросла. З сім´єю контакти розірвала, бо до 30 років утримувала маму, їй же тяжко і не хочется рано вставати і працювати на дядю, а мені блін дуже хотілось з 16 років👍 зараз проблеми з прийняттям себе, зайва вага, проблемно строїти стосунки з людьми, але я багато працюю, теж майже все відкладаю, складно шось собі дозволити з гаджетів, з одягу. А до їжі складне відношення, через голодне дитинство довго не могла наїстися, та разаз намагаюсь схуднути і знову в голові дисонанс через обмеження їжею. Короче, якщо ви дочитали до сюда, то знайте, що без батьківської любові тяжко не тільки у дитинстві, а й по життю.
3
1
3
Я 85 року народження, теж бідно жили. Підлітком нарешті стала більш менш вдягатися - зявились секонд хенди.
У меня бьіла такая мама. НО любви и обожания деда с бабушкой хватило с головой и перекрьіло всю нищету и дурость мамьі. Я даже в обносках ( я меня могли одеть в ’ нарядьі’ тетки, старшей на 40 лет) я знала,что я не дуже других. Но я бьіла вьісокая, симпатична я , хорошо училась. Но главное таки любовь дедушки и бабушка, царство им Небесное
6
А я не розумію. Чесно. Ви дозволяли над собою знущатись якимось незрозумілим людям, а винні в цьому батьки? Ну так приїде хтось на золотому вертольоті, теж почне з вас знущатись - будете мовчки це терпіти, бо у вас лише срібний? Прошу пробачити, але до чого там одяг,авто чи яка інша пакость, що ви ні риба ні м´ясо?
3
2
1
Сто именно ничего страшного? Что на до мной в школе издевались из за стремных шмоток вечно не по сезону и не по размеру? Или вы думаете очень круто выглядит девочка в 6 классе в пацанячих шмотках?
4
На жаль так, в таких випадках винуватять маму. Тато кинув, а винувата мама. Вона вибрала такого чоловіка або вона була така жінка, що її кинули...
1
4
1
1
Питання не мені, але ви не праві. Перти одному проти стада дуже важко і не кожен на це здатен,далеко не кожен. По- друге- гарний , охайний,по розміру одяг- це не вертоліт ,це БАЗОВА потреба дитини,яку не закривали батьки
9
Над вами знущались в школі, бо над вами можна було знущатись. Усьо. Були б у вас класні шмотки - знущались би за форму носа. Звідкіль такі беруться. Недолюблені, мабуть
2
7
3
Я вкурсі, що важко. Але як проти стада важко, саме ні на що не здатне, то знайшло винуватих - батьки не вдягали. Ну мене теж не вдягали. Нявкнути про це можна було двічі - вперше і востаннє. Тому мені дивно, що дорослі люди свою неспроможність все ще прикривають якимось там шмоттям. І сходиться у них
О, звісно, як правова неприємна, то слухати не будемо) ну почекайте далі свої проблеми, чи ж я вам терапевт
О, звісно, як правова неприємна, то слухати не будемо) ну почекайте далі свої проблеми, чи ж я вам терапевт
1
3
4
Не несите чуш- детям все равно над кем издеваться, а когда на это есть еще и повод, то тем более,
7
Все правильно. Привід знайдуть,. Ні, не всерівно. Той, хто може ’дати здачі’ може ходити хоч у мішку з-під картоплі, будуть мовчати, як рибки. І в очі заглядати. Провірено, якщо що. Тому збіговисько недієздатних ображенок від мене підтримки навряд чи отримає.
1
6
О, когось вже нудить Сходіть до унітазу. Він все стерпить. Себе впізнали? В носа коле незручна правда?
5
Помню у нас в соседнем классе была такая в мешке из под картошки. Ее обижали, она дралась. Знаете чем закончилось? Стояла на учете в милиции, ее не любили и дети и учителя. Классе в 7 ушла из школы. Это было в начале девяностых.
1
6
Ви тупенька. Мені 50 і , крім війни,в мене все добре.Тьфу- тьфу. Он взяла білети вивезти молодшу доньку на стажування в Іспанію)))), але своєї думки про ’ шмоття’ не змінила і не зміню- для дівчаток це надважливо
1
4
1
Смішно. Вибачте. ’Поставити на місце’ і битися це різні речі. Хз. Дивлюсь зараз на свою - мішок з-під картоплі то ще шикарно. Друзі, ’кавалери’. Вона знать не знає, що за шмот можуть щось там хтось там сказати. Але якщо вся твоя цінність - лахміття, тоді так, біда...
4
У мене батьки інженери, працювали на невеличку зарплату, жили дуже скромно. Я зрозуміла з дитинства, що треба вміти розпреділяти гроші і що у різних сім´ях різні приоритети. Ми не мали одягу, я часто донашувала щось за двоюрідною сестрою, а молодша сестра за мною, але ми раз на два роки (інженерам відпустку давали рік - літо, рік - зима), були місяць на морі, Крим, Сочі. Поїздки різні по можливості від заводу - по Пітеру по музеям мама возила, дали квартиру - меблі в кредит набрали, квартиранти жили, мама каже два роки в дрібницях відмовляли собі. Тяжко, але якщо і були образи, то на інше, не за гроші і подарунки
Ну сходіть до психолога, чи що, попрацюйте там з ним. Бо щось не все у вас добре, раз досі батьки винні.
1
4
Ну на щастя, часи змінилися і джинси не коштують три зарплати,то і цінності не представляють як в 90- ті
1
Нічого не змінилося. Якщо людину можна булити - це будуть робити. Не за джинси, так за щось іще. І дивно й недоречно власне слабкість і неспроможність спихати на ’не такі джинси’. Я б зрозуміла, якби тут підлітки зібрались. А так дорослі ж ніби люди.
5
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу