sovetchitsa
Советчица
Вход Регистрация
Спросить Советую Промо публикация Поиск товара
Настройки
Язык меню: ru ua Шрифт: a a a
Служба поддержки
Вход Регистрация
Правила | Ограничения | Cookies
©2008—2025 Советчица Kidstaff
Советчица - Семья, Дом, Дети - Дети
anonim_70
бибизяна• Изменено 13 апреля в 00:34

Бідне дитинство

Я виросла в бідній багатодітній сімʼї. Не можу сказати, що мне хтось з близьких ображав. Але подарунків я не бачила. Вони звісно були, АЛЕ лише такі, які потрібні були для будинку - килим, люстра, набір посуди, одяг. Одяг до речі носили по черзі і він завжди купувався на 3 розміри більше ( навіть не худенька мама могла його вдягти) і це носили ми - діти віком 7-11 років. Ще спасала гуманітарка. А ще бути іменинником було недостатньо для подарунку. Потрібно було прибирати вдома завжди, порати город, курей. Ми завжди були найбідніші у наших класах. Я вже доросла давно і маю змогу купити багато чого, проте внутрішньо не можу собі цього дозволити. Все складаю і складаю гроші. А навіщо - невідомо. Мабуть як захист від страхів дитинства. В той час бачу, що діти яких любили в дитинстві і балували, більш відкриті, впевнені в собі, балують себе покупками. Немає в них такого, щоб жаліли на себе. Я це того, що любіть своїх дітей! Це так важливо. На все їх подальше життя.
показать весь текст
woman_facepalming 9 heart 19 like 26 crying_face 64
313 0
Все фото темыКомментарии автораМои ответы
|« «» »|
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
anonim_9
Тоскующая• 13 апреля в 09:45
211
Ответ дляPrervana
Кстати, может вам пригодится) возьмите и купите себе всё то, чего у вас не было в детстве. Тетрис, приставку Сегу с картриджами 9999 игр, огромный бант на заколочке, пружинку радужную, юбку-ламбаду, конфеты-галаретки или сникерсы... Наиграйтесь в это всё и отпустите прошлое вместе со всеми этими покупками
Как говорится, если у тебя в детстве не было велосипеда, а сейчас у тебя Майбах, то в детстве у тебя все равно не было велосипеда...
like 3 clapping_hands 1
anonim_115
Гадаю_По_шнуркам• 13 апреля в 09:47
212
Ответ дляМошей ницца
Все по закону не дело моего ребенка до его совершеннолетия.
Пока ребенку не исполнится 18 я должна дать ему чувство безопасности, сытости, любви и защищенности. Одна, с его отцом, или без отца.
Так есть и так будет.
Ну и дите я с собой по судам не таскала бы, говоря, что нужно там сказать.
Мне 31, моему сыну 3.
Это не эгоистичные рассуждения, а рассуждения человека, который дает себе отчет в том, что такое ответственность за свои решения.
Отвалитесь от меня, пожалуйста)
Чи чудова мама якщо вважаєте саме так.
face_with_tears_of_joy 1 heart 2
anonim_181
Швабристка• 13 апреля в 09:48
213
Ответ дляНе стесняюсь
Хз чи правильно. Мільйон прикладів зараз, як люди світа білого не бачили, не їли, не вдягались десятиріччями, у відпустки не їздили, а тепер війна і все втрачено, голі босі , й не жили.
В мене на щастя не так трагічно, але кілька років під ряд замість відпустки все в дачу вкладала, і нема тепер її.
Я маю на увазі завжди мають бути заощадження,хай мінімальні. Хто що може
anonim_115
Гадаю_По_шнуркам• 13 апреля в 09:49
214
Ответ дляМошей ницца
Когда вы рожаете ребенка, то вы должны понимать, что мужчины может не стать: он не только может уйти к другой, он может погибнуть, пропасть без вестей, он может стать инвалидом и т д. И это Ваше дело, а не дело ребенка.
Нужно быть готовой к тому, что мужчины не станет и ребенка нужно тянуть самой, а не бегать с пятилеткой по судам и требовать алименты на 450 грн больше, приговаривая при этом : «вот если бы твой папа платил хорошие алименты, то был бы тебе бутерброд с колбасой, а колбасы нет».

Вываливать все на ребенка- это позиция жертвуя и манипуляция.
Я не буду Вам здесь больше ничего вываливать. Я думаю, что Вы женщина, обиженная бывшим мужем, который задел Ваше эго. Только это ваши проблемы и ваша ответственность, дети ваши не при чем. Просто на всякий случай, вдруг вы валите все на детей как это делала моя мама.
Мой отец как нинимум не пропал, мин алименты но все таки поатил и на каникулы всегда забирал к себе. Но нет же, матери нужны были алименты на 450 грн выше, при этом всегда повторяла : «вот Инне папа платит алименты 650 грн, а твой папа минимальные 350 платит, что за них купить?», Вы представляете как это слышать девочке в 6-7 лет? И с каким ощущением ценности эта девочка растет?
Вообще ладно, по-моему у Вас там как в бункере, беседа не пойдет все равно.
Суди судами, аліменти аліментами, але це малось робитись так щоб дитина взагалі не була в курсі цього. А так ще й коментувати дитині вдома що платить мінімум батько, ну то мама має батьку казати а не дитині.
Добре що ви виросли свідомою після цього.
yawning_face 3 heart 5
anonim_181
Швабристка• 13 апреля в 09:50
215
Ответ дляОкsид
Я вас дуже хорошо розумію. В моєї мами було двоє дітей, але працювати вона не любила, тому жили бідно, на пенсію молодшої сестри (інвалід дитинства) і на те, що знайдется на смітниках. Плюс до всього нас не любили від слова ЗОВСІМ. Я виросла. З сім´єю контакти розірвала, бо до 30 років утримувала маму, їй же тяжко і не хочется рано вставати і працювати на дядю, а мені блін дуже хотілось з 16 років👍 зараз проблеми з прийняттям себе, зайва вага, проблемно строїти стосунки з людьми, але я багато працюю, теж майже все відкладаю, складно шось собі дозволити з гаджетів, з одягу. А до їжі складне відношення, через голодне дитинство довго не могла наїстися, та разаз намагаюсь схуднути і знову в голові дисонанс через обмеження їжею. Короче, якщо ви дочитали до сюда, то знайте, що без батьківської любові тяжко не тільки у дитинстві, а й по життю.
Ну зайва ваша це про вашу не бажання займатися собою, про лінь. Бажання поїсти пересилює
clown_face 1 woman_facepalming 1
anonim_215
маминаБубочка• 13 апреля в 09:51
216
Ответ дляКишмишная Мая
Ой, ну колихайте свої образи, колихайте. Це шлях до процвітання))) на ШОСТОМУ десятку. Це той варіант, коли спроможність явно прийшла без компанії. Ну була тютя ні на що нездатна. Ну пройшло - буває. Живи далі. Ні, треба знайти ’винних’. Ну не себе ж, звісно, що цінності крім лахів, ніякої не мала.
Заздріть мовчки. Щодо цінностей- я народилась і перші 25 років життя прожила на Донбасі. При тому виховала двох двох підкресленно україномовних дітей. Більш того, моя онучка з прізвищем Іванова) не вміє розмовляти російською.... Далі будемо мірятися ??? Кажу ж - не вийде
heart 2 dislike 1
anonim_181
Швабристка• 13 апреля в 09:53
217
Ответ длямаминаБубочка
Питання не мені, але ви не праві. Перти одному проти стада дуже важко і не кожен на це здатен,далеко не кожен. По- друге- гарний , охайний,по розміру одяг- це не вертоліт ,це БАЗОВА потреба дитини,яку не закривали батьки
В мене в дитинстві не було трусів за що купити, я мала панталони і ще одні і все. Мені хотілось прості трусі дівчачи.Але батьків не виную, що змогли, те робили
crying_face 4
anonim_133
Попа как у Кардашьян• 13 апреля в 09:54
218
Ответ дляBochum
Автор, мое детство было таким же, но меня бедность неимоверно мотивировала выбраться из нее - я с раннего детства знала что нужно делать. Образование, работа, семья - ничего из этого даром в руки не упало, я всё выгрызала усилиями, но процесс был в кайф. Сегодня есть всё и даже больше, но наличие денег меня угнетает, убивает просто. Я прошла ве стадии восприятия денег: от слез радости и эйфории от первых сумм до равнодушия,полного отторжения и теперь даже некоего презрения. Меня тяготит большое имущество, я сегодня понимаю, что в таком количестве оно ни к чему. Я его не хочу, я столько лет рвала жилы, чтоб его заиметь, а теперь не знаю куда со всем этим. Мои дети выросли в этом, их ничего не радует, они не испытывают особой благодарности, хоть что им не внушай, сытая жизнь как данность, в них нет моего жизненного драйва - он при таком их существовании просто элементарно не смог в них зародиться. А я в детстве полгода жила в счастливом шоке от того, что мне купили ковёр с оленями на стенку . столько радости было, столько искренних спасибо. Жили скромно, зато в любви и уважении. Я бы вернулась сегодня в то время, говорю это без преувеличения.
А я спостерігаю картину своєї похресниці ( дочка рідного брата) 10 років і своєї пізньої дочки 4 роки.
Коли родилася похресниці, ми всі батьки, бабусі, дідусі, тітки, дядьки задарювали всім дитину.
Моя родилася в ковід, в 2020 і можливості кудись вибратися в Трц і купувати щось не було. Періодично онлайн деколи наказувала.
В цьому році ми вперше фізично заїхали на Дарницю і зайшли в Будинок іграшок і дитина вибрала собі пару ігор ( ляльку, машину на радіоуправлінні, боулінг і самокат). Бачили би Ви її радість і вдячність. Пройшло 2 тижні, а вона часом підходить обіймає і дякує зі словами :Мама, дякую Вам за подарунки. Ви найкращі.
І я розумію, якщо це буде часто, то воно прийде в звичку, що так і повинно бути.
Як знайти цю золоту серединку? Щоб і радувати дітей і не перейти на статус’так і повинно бути’?
heart 3
anonim_215
маминаБубочка• 13 апреля в 09:59
219
Ответ дляМошей ницца
Все по закону не дело моего ребенка до его совершеннолетия.
Пока ребенку не исполнится 18 я должна дать ему чувство безопасности, сытости, любви и защищенности. Одна, с его отцом, или без отца.
Так есть и так будет.
Ну и дите я с собой по судам не таскала бы, говоря, что нужно там сказать.
Мне 31, моему сыну 3.
Это не эгоистичные рассуждения, а рассуждения человека, который дает себе отчет в том, что такое ответственность за свои решения.
Отвалитесь от меня, пожалуйста)
Не поверите,после 18 расходьі будут намного больше. Так что минимум до 21))) Пример- дочь училась на бюджете,но заняла 3 место на конкурсе по обмену студентами. Со стипендией только первое, естественно вьіиграла племянница декана, в итоге - 3 мес в Испании 3 тьіс евро
clapping_hands 2
anonim_72
Печенюшка• 13 апреля в 10:02
220
Ответ дляоксюморон
Как бы их ни баловали и как бы ни любили,у них всегда найдется повод поныть,пожаловаться и сходить к психологу копаться в себе,в детстве своём.
Херня это. Это отговорка. Знаю многих взрослых детей, у которых никаких претензий к родителям, взаимопонимание и любовь.
anonim_14
Гага Газу• 13 апреля в 10:03
221
Напишу і свою історію.
Дитинство було бідним. Це вже 90
Батьки залишились без роботи.
Але в нас було хозяйство город, кури, корова. Не голодали це точно. Але одяг рівно один комплект. Він затягувався і виглядав не гарно. По іграшки могла тільки мріяти. Яскрава пружина радуга, тетріс, барбі це мрії.
Але! Мені батьки дарували стільки уваги і любові що на 10 дітей вистачило б.
Якщо якась цукерочка - мені.
Я дуже любила книги. І мама вимінювала на молоко для мене книги. З татом ми багато гуляли, розмовляли про все на світі. Мама мене обіймала і цілувала на ніч і зранку.
Тому можу сказати що в мене було найбагатше дитинство.
heart 4 like 1
anonim_115
Барбітта• 13 апреля в 10:04
222
Ответ дляМошей ницца
Все по закону не дело моего ребенка до его совершеннолетия.
Пока ребенку не исполнится 18 я должна дать ему чувство безопасности, сытости, любви и защищенности. Одна, с его отцом, или без отца.
Так есть и так будет.
Ну и дите я с собой по судам не таскала бы, говоря, что нужно там сказать.
Мне 31, моему сыну 3.
Это не эгоистичные рассуждения, а рассуждения человека, который дает себе отчет в том, что такое ответственность за свои решения.
Отвалитесь от меня, пожалуйста)
Не отвечайте ей, её цель добить. Вам
clown_face 1 like 3
anonim_215
маминаБубочка• 13 апреля в 10:06
223
Ответ дляШвабристка
В мене в дитинстві не було трусів за що купити, я мала панталони і ще одні і все. Мені хотілось прості трусі дівчачи.Але батьків не виную, що змогли, те робили
Як правило , в таких сім , ях і діти роблять ’ те що можуть’ і не доглядають батьків- бо ніхто не звик напружуватись і вирішувати проблеми. Спочатку з дитячими трусами , потім з памперсами для старих батьків
woman_facepalming 3
anonim_181
Кишмишная Мая• 13 апреля в 10:07
224
Ответ длямаминаБубочка
Заздріть мовчки. Щодо цінностей- я народилась і перші 25 років життя прожила на Донбасі. При тому виховала двох двох підкресленно україномовних дітей. Більш того, моя онучка з прізвищем Іванова) не вміє розмовляти російською.... Далі будемо мірятися ??? Кажу ж - не вийде
Це все -: зовнішнє. І стосуються інших. А цінність себе... Як не було, так і немає, вибачте. Ви б взагалі нічого не дозволили аноніму на форумі, як і однокласникам в дитинстві. Але ж нащось написали цей коментар. Нащо? Мені??? Я забуду через 15 хвилин у своїх справах, чим ви визначаєте свою цінність. Це важливо лише для вас. Перечитайте самі. Про вас - жодного слова.
face_vomiting 4
anonim_175
Туся муся• 13 апреля в 10:08
225
Ответ дляПопа как у Кардашьян
Я на днях коли долар котився вниз згадала про СССР книжки.
Я виросла в небагатій сім´ї маленького містечка на ЗУ, 1984 р.н. Батьки були звичайні люди, які працювали на роботі , на вихідних дачу засаджували, економили дуже на всім, постійно складаючи нз.
І момент коли вони ночами стояли в чергах, щоб зняти свої збереження, які в один ранок обезцінилися для мене досі моральна травма.
Я в 20 років поїхала в столицю шукати роботу, так як на заробітки закордоном у батьків грошей на дорогу не було, а Київ більш доступніший був.
Зустріла чоловіка, багато працювали і здобули професію, яка дала можливість придбати квартиру, авто, дачу. Но навіть маючи все що хотіли і досить непоганий заробіток від 2000 у.е. кожен з нас, я по привичці на всім економлю(купую по акціям, одяг і розваги по мінімуму), щоб була заначка коли діти поступати будуть і на пенсію нашу.
На днях долар почав падати і у мене такий страх в душі піднявся, прям як в далекі 90сті. А раптом наші 100 тис+ у.е. зараз перетворяться в пачку сірників як колись у батьків?
У мене пару днів тиск зашкалював.
Так це все страшно.
Не знаю чому написала Вам. Зазвичай тут тільки читаю. Хотілося поділитися своєю псих. травмою пол СССР книжки.
Так вам 7 лет біло когда книжки сгорели, что у вас за травма
clown_face 1
anonim_72
Печенюшка• 13 апреля в 10:09
226
Ответ дляPrervana
Кстати, может вам пригодится) возьмите и купите себе всё то, чего у вас не было в детстве. Тетрис, приставку Сегу с картриджами 9999 игр, огромный бант на заколочке, пружинку радужную, юбку-ламбаду, конфеты-галаретки или сникерсы... Наиграйтесь в это всё и отпустите прошлое вместе со всеми этими покупками
Моя подруга так себе купила Барби в лет 27. Ну очень ей хотелось, почему нет?
yawning_face 1
anonim_133
Попа как у Кардашьян• 13 апреля в 10:13
227
Ответ дляТуся муся
Так вам 7 лет біло когда книжки сгорели, что у вас за травма
В той час 7 років це був повноцінний член сім´ї.
Я в 7 років уже готувала, прибирала, на городі батькам допомогла.
Тому я чітко розуміла що відбувалося.
І коли гроші пропали батьки дуже бідно жили+ батьків скоротили з роботи. Всі ці розмови були в сім´ї. Я ж все розуміла і тоже переживала.
heart 3
anonim_175
Туся муся• 13 апреля в 10:16
228
Ответ дляПеченюшка
Херня это. Это отговорка. Знаю многих взрослых детей, у которых никаких претензий к родителям, взаимопонимание и любовь.
Так это заслуга детей, а не родителей
Взрослые личности, которые не перекладывают ответственности за свои траблы на маму и папу
anonim_202
Корсет_на_шурупах• 13 апреля в 10:18
229
Ответ дляПеченюшка
Херня это. Это отговорка. Знаю многих взрослых детей, у которых никаких претензий к родителям, взаимопонимание и любовь.
В мене теж немає претензій до батьків. В складні часи прогодувати і вдягнути 4 дівчат підлітків і і хворого на бронхіальну астму сина ще треба було вміти.
like 1
anonim_181
Кишмишная Мая• 13 апреля в 10:19
230
Ответ дляТуся муся
Так это заслуга детей, а не родителей
Взрослые личности, которые не перекладывают ответственности за свои траблы на маму и папу
Але ж діти не самі виросли такими
like 2 face_vomiting 1
anonim_78
Мошей ницца• 13 апреля в 10:19
231
Ответ длямаминаБубочка
Не поверите,после 18 расходьі будут намного больше. Так что минимум до 21))) Пример- дочь училась на бюджете,но заняла 3 место на конкурсе по обмену студентами. Со стипендией только первое, естественно вьіиграла племянница декана, в итоге - 3 мес в Испании 3 тьіс евро
У Вас дочь мололец
heart 1
anonim_202
Корсет_на_шурупах• 13 апреля в 10:20
232
Ответ дляГага Газу
Напишу і свою історію.
Дитинство було бідним. Це вже 90
Батьки залишились без роботи.
Але в нас було хозяйство город, кури, корова. Не голодали це точно. Але одяг рівно один комплект. Він затягувався і виглядав не гарно. По іграшки могла тільки мріяти. Яскрава пружина радуга, тетріс, барбі це мрії.
Але! Мені батьки дарували стільки уваги і любові що на 10 дітей вистачило б.
Якщо якась цукерочка - мені.
Я дуже любила книги. І мама вимінювала на молоко для мене книги. З татом ми багато гуляли, розмовляли про все на світі. Мама мене обіймала і цілувала на ніч і зранку.
Тому можу сказати що в мене було найбагатше дитинство.
На поле, де пололи город, вітчим привозив 2л кока коли і велику смачну плетінку здобну. Це була найсмачніша здоба. От я релокувалася в Миколаїв і аж тут я знайшла здобну випічку з тим самим смаком , а мені 47.
like 4
anonim_202
Корсет_на_шурупах• 13 апреля в 10:21
233
Ответ дляШвабристка
В мене в дитинстві не було трусів за що купити, я мала панталони і ще одні і все. Мені хотілось прості трусі дівчачи.Але батьків не виную, що змогли, те робили
Я собі труси пошила по французькій викрійці на курсах кройки і шиття з старих простирадл білих, сама собі оздобила вишивкою. Я викрійку ту ще досі знаходжу в інтернеті
anonim_39
Ленне-Рейма• 13 апреля в 10:22
234
Ответ дляЦукрові вишні
Тогда они уже у большинства были)
Возьми пирожок
woman_facepalming 1 face_with_tears_of_joy 1
anonim_181
Кишмишная Мая• 13 апреля в 10:23
235
Ответ дляЛюблю пиво
Нажаль термоодяг тоді був ще недоступний, а кози і їх шерсть так. Згадала себе вже студенткою, сукня до середини стегна, високі ботфорти осінні, капронки, шкіряна куртка в довжину сукні, а на вулиці зима, поки дійдеш від метро, ноги червоні, аж чешуться, але ж типу красота-страшна сила, розум у відгулі.
Ой, йо. І каблуки. Куди ж без них) щоб зараз так пройшлась - привіт цистит. А то ж і не брало нічого)
anonim_181
Кишмишная Мая• 13 апреля в 10:26
236
Ответ дляPrervana
Да как вспомню... Один рынок на город, у всех всё одинаковое в тех ларьках, а если что-то особенное - так денег на это нет. И все вещи покупаются с запасом, чтобы еще на следующую зиму хватило. Бля, гамаши эти вспомнила и прям пердец накатило. Херня эта волосатая, сверху коричневая школьная форма, на форму еще спортивная курточка теплая, синяя, с лампасами, от брата двоюродного по наследству перешедшая, импортная какая-то. И бантик в косе. Капроновый. Белый. И кроличья шуба. Сиреневая. Королева красоты образца 5-го класса чешет в школу, в которой отключено отопление...
Нас в класі було три дівчинки. Був момент, коли у нас були одинакові зимові куртки, от тупо одинакові. Найдешевші на базарі. Ми ще казали ’як інкубаторні кури’))) нитки на підкладку кольорові нашили
noavatar
Prervana• 13 апреля в 10:28
237
Ответ дляХочу на Балі
Ви мені нагадали, як хтось віддав мені куртку дермантинову. Може пам´ятаєте, там ще вишивка на них була. У всіх однакові - коричневі і чорні. І ось мені років 11, а розмір куртки як я тепер розумію мінімум L ))) Рукава звісно звисали десь майже до колін. Щоб прикрити цей сором, я міцно, аж в натяжку запихала їх у кармани ( по лікоть). При цьому руки могли вільно пересуватися в області тулуба😆 Короче, я її чогось вдягала взимку, з отима сірими волохатими гамашами . Було слизько і пару разів біля школи падала, при цьому випускаючи руки в районі грудей😆😆😆 це ржака . А рукава ж при цьому міцно сиділи в карманах.
Куртку помню. У нас одна девочка в классе носила такую. Тоже огромную, да. Сильно навырост
noavatar
Соседка Маши• 13 апреля в 10:30
238
Ответ дляКлептоманка
Автор, а я всю жизнь была очень богатой, имела все что хотела, ходила куда хотела, ни о чем не заморачивалась и связалась на свою голову с мужем, он меня под землю бросил, такой нищеты я в жизни не ожидала что будет, даже родители в шоке до чего он меня довел, а он просто смеётся.
Поэтому, правильно, что экономите, деньги лишними не бывают, не знаешь кого завтра встретишь и с какими подарками он идёт к вам...
Как были богатой и что произошло ? При чем тут муж, муж не тот в сад его ?
clown_face 1
noavatar
Prervana• 13 апреля в 10:31
239
Ответ дляСчастье_же_вот_оно
У нас никто не мечтал о капоре. Девочки уже одевались в Манго. В этом говне фиолетового цвета а еще в пихоре коричневого, ходила только я.
Какое Манго. Про Манго может только в Москве слышали.
noavatar
Соседка Маши• 13 апреля в 10:32
240
Ответ дляМошей ницца
Согласна.
Я сразу вижу любимых в детстве детей- эти люди выросли и они более свободны что ли.
Меня всегда ограничивали, говорили : «твой папа алименты не платит, я с кожи вон лезу, чтобы тебе куртку купить. Вот Света соседская за сестрой донашивает и молчит, какая девочка хорошая».
Удивительно, но когда 7летняя я слышала это, то чувствовала вину. Сама не знаю за что.
Никогда в жизни так не скажу своим сыновьям. Знаю, что они моя ответственность до их 18летия, независимо от поведения папы. Дети не виноваты ни в чем
Да, да конечно, маме вашей просто был п..ц ребенок не понимает и конечно не виноват, но вы же взрослая ....
А у вас мама х...а папа лучший не ограничивал никогла... ?
like 4 clown_face 1
|« «» »|
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта

Похожие темы:

Ще з цiкавого


Популярные вопросы!

Сегодня Вчера 7 дней 30 дней

ещё

Сейчас читают!

Назад Комментарии к ответу

О нас | Служба Поддержки | Помощь

Правила | Ограничения | Cookies ©2008—2025 Советчица Kidstaff