По ходу ми приплили. От вам і секс 7 разів на тижденьнь.

Зайшовши вчора в котельню з чоловіком побачила блістер від таблеток. В нашій аптечці таких немає і тому запитала у чоловіка. Він одразу прикинувся, що не в курсі. А потім " А, це вроді я пив". В сенсі вроді? Від чого ці ліки? Відповів, що це від тиску ( в нього часто підвищений тиск". Я трішки пізніше загуглила, а це таблетки для ерекції. І тут би я все зрозуміла, але якби не одне але. Секс у нас має бути кожного дня, як по графіку. Він дуже ображається і нервує, коли я відмовляю. Пів року тому ми мало не розвелися по цій причині ( і ще через випивку), бо він мене вже в прямому сенсі цього слова - за...в. Всі розмови зводилися до сексу ( я вдома ходжу в піжамі пінгвіна, щоб він не ліз до мене, бо одягнути шорти це - вирок). Мене вічно виставляв якоюсь недожінкою і натякав, що щось зі мною не так. І до речі , я вже сама так думати почала. Я собі часто придумаю мігрень, бо НЕ ХОЧУ сексу. І як тепер це пояснити?
Вчора я нічого не сказала, але настрій мій став іншим. Він зрозумів, що не все добре і знову почав нервуватися. Коли я лягла спати, то стукав всім чим можна було. Бо я лягла спати і не приділила йому увагу. Сьогодні він вдома. Вже прокинувся і не розмовляє. Пішов на вулицю, знову ж з нервами. Буде сьогодні серйозна розмова. І проблема не в тому, що він приймає ліки, а в тому, що в мене купа комплексів і ненависть до сексу.
Зараз ви мене запитаєте, що мене тримає. Нічого. Повністю самостійна, але абсолютно невпевнена, з купою психологічних травм та заниженою самооцінкою людина, яка прикривається тим, що не хоче змін, стресів, сварок...