Моя дитина морально мене вбиває

О мені в садку останні роки і в школі в 1-2 класі казали , що ви будете з ним робити в підлітковому, коли у нього уже зараз характер і він його проявляє. Як не дивно, до підліткового став спокійнішим і тепер з ним легко вступати в діалог, і він цей діалог чує і прислуховується. Просто підлітковий вік у декого починається зараз набагато раніше. Значить дитина вірогідно буде дуже самостійна уже в ранньому підлітковому. Як тут опишуть дітей, мені самій страшно, мій був активний дуже, крикливий малий. Але я ніколи не жалілась, характер був і командирські якості. Але воно зараз до 11 уже згладилось само.

Мы как раз наказывали ’ бубочку’. и могу сказать,что это бесполезно было - бить ее.Она только ещё больше озлоблялась

Неправда, почитайте хоть трохи сучасних доказових психологів. Діти переважно багато чого успадковують - і психотип, нервову систему в тому числі. Виховання займає може 30 відсотків від того що можна вкласти в дитину

Все інше - це вже готовий шаблон. І пояснювати багато чого можна, тільки через гру і іносказання.

Ну так Вы же и подтверждаете мои слова. Индивид, это и есть человек, как вы пишете, со своими врожденнвыми качествами, нервной системой и пр. Но не личность. Личностью он станет гораздо позже. Когда воспитание и окружаюшая среда сформируют у него интересы, ценности, мировоззрение.
Да, через игру развивать ребёнка можно, научить чкюему-то можно,обьяснить-нельзя
То, что все вот эти бла-бла считают правильным воспитанием, ребёнку просто не доходит в силу возраста. Это называется собаки лают, караван идёт.

моя дитина теж мене доконає. я з вами. більшість у кого спокійні діти вас не зрозуміють. вже натикали 🤦🏼‍♀️

Не, ну в 7 рано не справляться, вот в подростковом...может сдвг?

У вас не підхід і ви взагалі не поняли в чому причина такої поведінки.

А в калюжі попригати то вже злочин? Мами, вам усім срочно до психолога самим.

так це ви так кажете злобна тьотка

згдна з вами коли тупа людина не знає що сказати то вона рота провітрює. Сподіваюся провітрили

Слово виховання в принципі транслюється і розуміється абсолютно невірно. Це безперервний процес від народження який включає усі ситуації з якими зіштовхується дитина - неважливо учасник вона цих ситуацій або просто свідок.

Мама накричала на продавщицю в магазині, огризнулась у маршрутці, штовхнула когось у черзі - це все процес виховання

А потім крики і сльози- в кого ти така вдалася

так це ви так кажете злобна тьотка

В країні війна, я мешкаю в Сумській області. Не зрозуміло куди я трачу свій ресурс? Помимо цього проблем теж вистачає.

Согласна. Ребёнок знакомится с окружающим миром, видит и впитывает, всё как губка, что тоже формирует его личностные качества. Но сейчас речь идёт сугубо о воспитательном процессе родителей.
Главное, что должно быть в этом процессе-непререкаемый авторитет родителей. Если его нет-все, дела не будет. Как добиться авторитета в глазах ребёнка это другой вопрос. Для каждого ребёнка это индивидуально.
Но воспитание без наказания не существует. Речь не об избиениях, тем боле по каждому поводу. Наказание может быть разным. Три кита, на которых строится воспитание-авторитет родителей, поощрение и наказание. Это и есть ’объяснить’. Но не бла-бла,типа, ой, маме неприятно, ты меня обидел своим аповедением, ведь я тебя люблю, и прочая лабуда. Дети ещё многого не понимают в чувствах и отношениях, и для ребёнка это просто шаблонные мамины фразы, которые не имеют для него никакого смысла. Говорить нужно, объяснять нужно, но те вещи, которые будут доступны для понимания ребёнка. Нельзя с ним обращаться, как со взрослым. Это ошибка. Чадо надо учить жить, надо вкладывать жизненные ценности и принципы в голову. После 18 у детей не заканчивается жизнь, в только начинается. И нынешнем поколению, которое привыкли, что его кружат, очень нелегко приходится во взрослой жизни.

Забейте, одинокая дама, ни детей, ни мужа, ни даже кошки. Теоретик польских военных учений.)) А тут же лезет всем рассказывать как детей воспитывать, хотя даже себя не сумела воспитать.))

моя дитина теж мене доконає. я з вами. більшість у кого спокійні діти вас не зрозуміють. вже натикали 🤦🏼‍♀️

Робить все наперекір.

Авторитет формується через те що дитина бачить - дії батьків логічні, ПОСЛІДОВНІ, не побудовані на афективних істеричних реакціях, їхні слова ЗАВЖДИ співпадають з діями, якщо вони кажуть - то зразу роблять. Головне що дії узгоджені і хтось із дорослих не потакає в той час як інший забороняє

Немає двусмислєнності. Тоді буде авторитет

Деякі діти мудріші за своїх батьків. Я з такими випадками стикалась. Особливо це стосується істероїдних мамаш

Да, согласна.

Трое взрослых могут хотеть, чтобы 7 летний ребенок осознал какая трудная жизнь, как родители устали, как они много работают, какая на них ответственность итд.
И когда ребенок не может этого сделать и возникает проблема.

Мы как раз наказывали ’ бубочку’. и могу сказать,что это бесполезно было - бить ее.Она только ещё больше озлоблялась

Автор, магне В6 пропийте, дуже допомагає з нормальною реакцією на дітей. Діти завжди відчувають ваш настрій і все змінити можна тільки, якщо ви самі змінитись і зміните ставлення до доньки. Вам потрібний відпочинок, згадайте про себе і що ви хотіли зробити саме для себе і це зробіть. Можливо у доньки ідуть гормональні зміни, тому й таке відбувається, думаю, що її теж невесело. Розмовляють, поясните, ремінь не допоможе в цьому питанні. Бажаю вам гармонії і душевного спокою!

Як Ви праві❤️‍🩹

Я здесь больше вижу другую проблему, возможно через призму своего ребенка.
Ко мне как-то пришла в гости подруга, а моя дочка писала в тетрадке крючки и три штуки написала, ручка покатилась на пол, она слазит под стол за ней, а там кошачий мячик, покатала мячик, вылазит, садится, о том, какой наклон должен быть у крючка уже забыто, рисует две кракозябры и начинает пересказывать, что кому в садике сказал, опять не пишет.
Несмотря ни на что, мы дописываем эти крючки, она убежала играть, а подруга моя говорит, я б уже её убила, я не могу даже смотреть, как ты сможешь((
Но у неё нет детей, она не хочет и я считаю, что для себя она права.
А когда ты ребенка родил и начинаешь вот это всё - иди, лечись, иди к психотерапевту, меняйся, помогай ребенку, он не будет обслуживать твою слабость, что ты не можешь, от чего ты устал и так далее, он не будет удобным.

Як Ви праві❤️‍🩹

У мене 2 активних хлопця-двійня. Вже підлітки. Нянь не було, трохи мама або свекруха що за 500 км живе, допомагали. Не допекли і не дістали. Може треба спробувати знайти з ними спільну мову?