Тролю як можу• 08 июня в 20:52
Як навчити дитину відстоювати власні кордони?
Поділіться, як ви навчаєте дитину говорити ні, відстоювати свої інтереси та почуття, не піддаватись тиску. Які методи чи приклади працюють у вашій сімї?
1
12
0
Только отношение родителей к ребенку формирует это. Если родители очерчивают границы и уважают ребенка, он не допустит, чтоб другие не уважали его. Это если в двух словах.
1
5
Прежде всего он должен научиться говорить нет вам. Тогда и другим сможет. Вы к этому готовы? Тогда не воспитывайте его удобным для себя)
1
6
1
Пістолета купіть
’Добрым словом и пистолетом ,можно добиться гораздо большего, чем просто добрым словом’ (с)
’Добрым словом и пистолетом ,можно добиться гораздо большего, чем просто добрым словом’ (с)
1
2
3
Все починається з сімʼї:
Поважайте її - ні
Поважайте і приймайте вибір, хоче йти в шортах в сніг в школу. Нехай йде. Не хоче ділитись іграшкою- нехай не ділиться і тл
Поважайте її - ні
Поважайте і приймайте вибір, хоче йти в шортах в сніг в школу. Нехай йде. Не хоче ділитись іграшкою- нехай не ділиться і тл
5
1
на плюс или минус
Найперше-це берегти ці самі кордони у родині. А не ломитися у кімнату без стуку, брати дитячі речі без дозволу, не давати дитині вибору, а потім дивуватися, що ж воно таке бесхребетне
4
2
Послухала...
Ось в мене донька. Її кордони всі поважають вдома. А вона така, не знаю як сказати, всім поступиться, всі на ній їздять і використовують. Їй всіх шкода, всі хороші навкруги, просто так обставини склалися. Нічого не можу з нею зробити. І пояснюю, і розказую, і скільки разів вже плакала вона від тої несправедливості. І нічого її життя не навчає. Точніше потроху навчає, але ми дуже маленькими кроками рухаємось. Кожну ситуацію розбираємо, проговорюємо. Вже звісно краще, але все одно(( боремося по-тихеньку.
Причому є старший син і у того з народження з власними кордонами все дуже добре. А меншу вчити і вчити ще
Ось в мене донька. Її кордони всі поважають вдома. А вона така, не знаю як сказати, всім поступиться, всі на ній їздять і використовують. Їй всіх шкода, всі хороші навкруги, просто так обставини склалися. Нічого не можу з нею зробити. І пояснюю, і розказую, і скільки разів вже плакала вона від тої несправедливості. І нічого її життя не навчає. Точніше потроху навчає, але ми дуже маленькими кроками рухаємось. Кожну ситуацію розбираємо, проговорюємо. Вже звісно краще, але все одно(( боремося по-тихеньку.
Причому є старший син і у того з народження з власними кордонами все дуже добре. А меншу вчити і вчити ще
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу