А ви раді, що в дитинстві батьки змушували вас ходити на секції чи спорт?

Я не рада, що мене не водила.
Коли виросла вже сама пішла, але не туди, куди хотіла. Туди беруть тільки маленьких .

Меня никогда ничего не заставляли, я рада.

В нашем детстве в школе заставляли куда-то ходить обязательно.
Считаю это правильно.
Ну и было все бесплатно...эх

Меня не заставляли, я ходила только на танцы. И то, когда хотела

Я сама ходила, искала бесплатные.
Те что за деньги, мне родители отказывали.

Не було секцій тоді в райцентрі,тільки музична школа.Зараз є тренажерний зал,то вже сама ходжу

Не змушували, але завдяки тому, що мене привели в секцію. У мене в житті є фізична активність кожен день, яку я сприймаю нормально, не лінуюсь.

меня не заставляли, я сама везде по чуть чуть ходила

Не особо, вся проблема в том, что меня водили на занятия, которые мне не нравятся. Единственное что мне было по душе это плавание, только я его еле выпросила потому что никто не хотел возить меня в бассейн и платить за занятия
А так -тупое рисование, к которому у меня ноль способностей - но отчего то они решили, если отец и дед рисовали, то и мне надо. Народный хор, ну это было весело хотя бы, хоть и бесполезно. Шахматы - норм, хотя игра на самом деле скучноватая, ведь там нет элемента случайности. Короче кружки выбирались по принципу - ближе к дому и бесплатно желательно

Мене не змушували, сама ходила куди мені хотілось.
Зараз маю атлетичну фігуру. Ходжу просто в тренажерку

Звичайно,тільки мене не змушували.Я сама ходила.Просто ходили і записувалися-на танці,на боротьбу,на музику,на гандбол,на авіамоделювання,навіть азбуку Морзе знаю))
Благо це було безкоштовно і запросто.Відкриваєш двері і кажеш-ми хочемо у вас займатись.А там вже як вийде -сподобається чи ні.
Музика і спорт були все моє шкільне життя зі мною.Боролася кому віддати перевагу,так і не поборола.Об´їздила всю велику на той момент країну,побувала в багатьох цікавих місцях,бачила цікавих людей,навіть за кордон літали декілька разів,що тоді було майже неможливо.
В дорослому житті це мені дало впевненість,лідерські якості.А музика це інший рівень сприйняття прекрасного.Гармонія.

Очень жалею, что не хотела заниматься, а родители не настаивали.
Спорт для человека, особенно ребенка, невозможно переоценить.
Без этого просто не будет нормального кровообращения, а с ним и иммунитета, и хорошего нейрогенеза.
Сейчас не настаиваю на конкретной секции, которую должен посещать ребенок, просто спорт должен быть, а с видом он определяется самостоятельно, надоедает - меняет.

мене не змушували, у 4-5 років записали на малювання, шахи та танці. Довше всього на танці проходила аж до 6.5) а потім переїхали і поряд нічого не було. Але я рада що спробувала ці гуртки. Деякі вправи з танців досі роблю)

Мне спорт очень помог по жизни.
В школе и в институте и даже на одну хорошую работу помог устроиться.
Сейчас мне за 40 и этот такой кайф что я могу после работы пойти потренироваться.
Сейчас играю в чемпионате города в команде с молодёжью до 30 лет.
Так приятно ощущать себя молодом коллективе на высоте.
Ну и для здоровья это полезно и для физического и для психического.
Смена коллектива, дружеская обстановка...

Мене не змушували. Обходили всі гуртки і ніде толку не було

Девочки, а кто никуда не ходил, как вам?

Да. Спасибо родителям за английский и спорт.

Дуже шкодую, що не водили нікуди. Коли жила у бабусі, роки три, займалася гімнастикою. Мені дуже подобалося. Я, навіть, почала брати участь у змаганнях. А потім батьки мене забрали до себе і поруч не виявилося таких занять, а возити мене кудись у батьків не було часу.
Потім я дуже хотіла ходити на фігурне катання. Відносно неподалік був і каток. Але треба було купити ковзани, на які грошей не було (принаймні, що ковзани треба саме купити, мені казали батьки).
Так що - не склалося, про що я дуже жалкую. Та й мама каже, що відчуває провину, що в моєму дитинстві не приділили уваги тим моїм бажанням.
Мої діти займаються спортом. Причому, коли в нас з чоловіком не виходило із старшою дитиною встигати возити на змагання, підключалася моя мама. Могла через весь Київ проїхати до нас, потім з дитиною ще пів Києва проїхати до місця, п´ять годин почекати і потім весь шлях у зворотному напрямку проробити. Казала, що мені дати такого не змогла, то, хоча б, з онучкою зробить.

Меня не заставляли.
Но я ходила туда где нравилось

Не змушували, не рада

Да, заставляла мама танцами заниматься, папа английским, очень рада и благодарна.

Нет, не рада. Муз школа.Время в трубу. После академ концерта ни разу не села за фортепиано, 28 лет прошло

Меня не заставляли. В бассейн ходила, мне нравилось, пришел тренер в школу отобрал и я пошла. Но бросила. В музшколу ходила - фортепиано, надо было иметь его дома,но было очень дорого, и тогда родители не могли себе позволить купить, к сожалению. Английский ходила сама, был кружок в школе. Хор- была солисткой. Так, всего понемногу

Я не ходила) мені нормально. Зайвої ваги на маю, якихось хвороб теж.

Куда я хотела меня не водили, отдали куда я не хотела, муз школа + народные танцы. Муз школу закончила и больше в жизни не села за фортепиано. Танцы тоже подросла и начала просто прогуливать. Мои дети занимаются тем, чем хотят, насильно я им ничего не навешиваю

Ніколи в школі не заставляли кудись ходити. Ви щось вигадуєте. Заохочували - так. Класна керівника обов´язково писала на початку року, хто куди ходе - просто форма така була. Керівники гуртків чи секцій ходили по класах, пропонували свої (бо непопулярні могли закрити і тоді буде мало годин у керівника гуртка/секції) на цьому заставляння і закінчувалося.

Меня не заставляли и не предлагали, и я об этом очень жалею, потому что нужен спорт обязательно, танцы хотя бы, английский , ничего этого не было, но, справедливости ради, мои школьные годы пришлись на 90е, ещё мы переезжали несколько раз, жили далековато от всех кружков, родители работали, водить некому было

Родители спортом не занимались, мама только в молодости туризмом увлекалась, зато папа из меня пытался сделать спортсменку, задалбывал зарядкой по утрам, при чем это не его была привычка, чтобы видеть как пример, а периодически он решал, что надо. В детстве чем только не занималась - и синхронным плаваньем, и фигурным катанием, и гимнастикой, и большим теннисом, но это все требовало времени, надо было возить, а у родителей времени не было, поэтому все быстро заканчивалось. Сама уже потом ходила какое-то время на волейбол, жаль тренер уехал на сборы, а тренерша на замену вела себя так, что все разбежались. Ну и параллельно всю школу ходила в изостудию, сейчас жалею, что не стала поступать в художку

+1000, так само. 9(!) років страждань. Щоб у 23 почати займатися спортом з 0... Ясно, що результати далеко не ’вау’ в порівнянні з тими, хто хоча б пару років ходив на спорт