Директриссимо• 26 июля в 08:23
Як впала якість життя..
Я не понити. Це був мій свідомий вибір виїхати до Польщі. Донька навчається, я працюю. Маю своє житло і фін питання закриваю.
Але приїхала додому, великий просторий будинок - мій з чоловіком. Який багато років будували під себе. Кава вранці на газоні. Квіти пахнуть і сад.
Невже я до такого рівня ніколи не дотягнувся знову?
У мене в Польщі безкінечна тривога всередині. Я в напрузі, на антидепресантах.
Ну що за сюр? Додому приїжджаю і тут тривога реальна , але всередині спокій… ну сюр…
Але приїхала додому, великий просторий будинок - мій з чоловіком. Який багато років будували під себе. Кава вранці на газоні. Квіти пахнуть і сад.
Невже я до такого рівня ніколи не дотягнувся знову?
У мене в Польщі безкінечна тривога всередині. Я в напрузі, на антидепресантах.
Ну що за сюр? Додому приїжджаю і тут тривога реальна , але всередині спокій… ну сюр…
показать весь текст
1
8
1
32
7
5
41
1
229
0
Ви так написала наче тільки хлопцям потрібне нормальне життя, а дівчата можуть жити в країні з економічною прірвою ). Тут молоді впринципі нема чого лишатися, незалежно від статі.
3
11
тем более ..у нас старший в Studienkolleg, младшая школу пока . старшему точно нянька не нужна.сама с 7 лет универ
так выбрали ужасную для себя и не вытягиваете, я сестная с собой и ущерба себе делать не буду ни при каких условиях
4
1
Тоді в чому впше питання?
В любий момент втратити життя можете будь де, то що тепер не жить?
Будь яка причина смерті може бути.
Яка вірогідність загинути від повітряної атаки насправді?!
Не дуже висока. Тут психологічний більше фактор, напруга під час атак, звуки , страх.
Але багато закриювать міцно вікна, навушники і спатоньки до ранку. По принципу, якщо я чую ракету, значить вона не моя.
Не всі так можуть довіритись фатуму. Але ж автор тривожиться і не дома.
В чому питання не зрозуміло.
Цвкаво те, що навіть якщо після війни ви повернетесь додому (а це навряд), вас будуть все одно гризти сумніви, спогади європеймького життя. Короче, спокою вже не буде ніде
В любий момент втратити життя можете будь де, то що тепер не жить?
Будь яка причина смерті може бути.
Яка вірогідність загинути від повітряної атаки насправді?!
Не дуже висока. Тут психологічний більше фактор, напруга під час атак, звуки , страх.
Але багато закриювать міцно вікна, навушники і спатоньки до ранку. По принципу, якщо я чую ракету, значить вона не моя.
Не всі так можуть довіритись фатуму. Але ж автор тривожиться і не дома.
В чому питання не зрозуміло.
Цвкаво те, що навіть якщо після війни ви повернетесь додому (а це навряд), вас будуть все одно гризти сумніви, спогади європеймького життя. Короче, спокою вже не буде ніде
15
7
Вважаю що це мій квантовий скачок, який дуже важко дається.
І так, знаю що ще пару років і буде краще, і краще не тільки мені одній - а це саме важливіше зараз для мене
І так, знаю що ще пару років і буде краще, і краще не тільки мені одній - а це саме важливіше зараз для мене
5
1
1
8
Як впала якість, я вам расскажу
Раньше можно было с мужем сходить а ресторан, на концерт, выехать в центр погулять, выехать в лес, на море, на лыжи, мы просто жили как все.
А теперь мы в жопе, никуда не выйти, потому что загребут. Вот где якість впала. А не кофе на газоне
Раньше можно было с мужем сходить а ресторан, на концерт, выехать в центр погулять, выехать в лес, на море, на лыжи, мы просто жили как все.
А теперь мы в жопе, никуда не выйти, потому что загребут. Вот где якість впала. А не кофе на газоне
1
2
11
19
5
Зачем вы ходите по этим шарлатанам? Мне кажется, что единственное их профдостижение - внушить свою важность и нужность и раскрутить на непрерывный цикл. Ну реально, есть толк от этих походов? Я думаю, что со временем над этим будут смеяться, как над ряжеными шаманами и шатрами с гадалками рядом с цирком Шапито.
6
11
1
Раніше я подорожувала щ чоловіком, зараз він інвалід війни, я не боюся що його загребуть, але подорожі не такі вже реальні для нас, так само як ресторан і тим паче лижі йому вже не бачити
1
5
17
значит в вас честности нет с собой, если лозунгами и эзотерикой. что будет через два года никто не знает , вы своего организма не знаете как поведет с нагрузкой. я в 24 поняла, что надеждами в 38 не мое жить, а факты против меня работали
1
2
Ну так об этом бы я думала, хорошо на унитаз сам ходит - вот это упала якість. А то вы перечислила какую-то х₽йню
9
Я досягає всього в житті чого хочу.
Тому є ціль, і впевнена у ній.
Потрібен час і розуміти наскільки це реально.
Тому є ціль, і впевнена у ній.
Потрібен час і розуміти наскільки це реально.
1
1
3
1
Я Вас понимаю. Хочу чтоб дочь в Германии осталась. У нее есть шансы нормально жить. А мы однозначно уровень потеряем. Но еще никто не знает, что нам выпало дальше. Так что держитесь. Когда бываю в Киеве- то такя тоска берет. А без этого - ничего вроде, нормально. Рутина, как рутина. (если что работаю, пока на неполный день, но думаю, что к новому году перейду на полный, а то все сразу про пособия начнут. И могие уже работают. Хотя большая часть конечно не работает, и много и таких, кто никогда не будет)
2
5
Насправді в деяких містах вірогідність загинути від повітряної атаки дуже висока й люди , хто так роблять , або дурні , або вже так виснажені, що страху не мають, це захисна реакція організму
7
3
1
Ответ дляНе за Будка
Ще один польский тривожник 
Продайте те своє житло і купіть хату з газоном
Продайте те своє житло і купіть хату з газоном
Як один щасливий токсік)
2
2
8
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу