Хто в шлюбі більше 20 років, поділіться враженнями...

Эмоции. Женщинам нужны эмоции. Новый мужик, даже если совсем на пол шестого - это новые эмоции. Мужья за годы разленились пахать ради эмоций и хотят что бы и женщины довольствовались механическим перепихом.

Естественно. Новый партнёр - это новые ощущения. Иное возбуждение. Дух захватывает от перспективы. Мужчин спросите про это

Дякую, мене ще й старий влаштовує))) Нахіба мені навчати нового заради того ж ’шматка сиру’))) Але тут було вже кілька коментарів на цю тематику, піду чайку з тортиком зроблю свому досі не ледачому ексклюзиву))) а то я думала, що у всіх так, якщо стосунки нормальні.

Автор, я рада за вас, что вы любите свою жизнь, но по описанию честно не понимаю, что там любить? Придирающегося мужа, к которому уже давно нет чувств, домашние обязанности, кружки детей? Я бы уже давно была в депрессии с такой жизнью.

Знайомі 21 рік, у шлюбі 19р.
Думала, що завжди буду ’горіти’.
Але чоловік зруйнував і ніжність, і пристрасть поступово через свою імпульсивність, вибуховість, істерики, особливо у ставленні до доньки в її підлітковому періоді.
Останні три роки живу окремо з дітьми, мушу визнати, що не хочу повертатись до сімейного життя, але розлучитись не можу, не уявляю це зараз.
Доречі, зовнішність в плані ваги не всім принципова, точніше, у кожного своє. У нас в парі я - струнка мініатюрна красуня, а чоловік - великий ведмідь із завжди зайвою вагою.
У друзів пара: вона чарівна пишка, а чоловік стрункий.
Тому вага - це останнє, мені здається, що вирішує щось у стосунках.

А от ставлення, увага і ніжність до партнера - це головне.

в браке 27 лет - сейчас вместе в Германии. Вот реально его видеть уже не могу. Он достаточно нормально обеспечивает, но я тоже работаю. Если бы были в Украине, то уже развелась бы. Как раз накануне войны об этом уже часто думала. Вот для меня был бы идеальный вариант, если бы он остался в Украине, а мы выехали. Но нет же, его вывез заказчик за 3 недели до войны :( Я работаю дома, он нет и я каждый вечер с ужасом воспринимаю приближение времени, когда он вернется. Жду когда подрастет ребенок и вернусь в Украину

Что такого он делает ? Или не делает.

Звичайно, і я і чоловік працюємо, дітям 10 і 17 років. Ну засинаємо ми окремо від дітей вже слава Богу, і тут теж треба зауважити що в нас секс не годинами, як може бути в декого (читала тут різне, хто півгодини і за секс не рахує).. п’ять хвилин зранку, пʼять звечора це не так вже й довго, і всі щасливі.

А чому не можна в Німеччині розлучитися? Це ж у вас секс і Ви терпите?

по легкому у Німмечині не розлучишся да і , навіть якщо розлучимось, жити окремо по фінансам не потягну зараз. Сексу нема вже давно, тому це не бентежить питання. Живемо як сусіди :(

То потрошку обов´язки на чоловіка перекладайте. Мій сьогодні зварив суп с фрикадельками. Зараз пішов з дитиною в місто гуляти.
В квартирі ’грязно’, а я в телефоні.
В шлюбі 21 рік.
Раніше, я б уже то все ’вилизувала’, а зараз поїла і думаю, що завтра зроблю

це людина, яка повністю зацикленна на роботі, справах. Для нього почуття - це зайва трата часу, провести разом час сім´єю - марна трата часу. Потрібно весь час щось робити, навіть просто посидіти у вихідний, подивитись фільм, випити вина і поспілкуватись - потрібно щось робити, а просто так сидіти ні, не можна. Я завжди роблю мало - дома порядок, завжди їжа свіжа, я працюю, виглядаю досить непогано на свій вік (мені завжди дають років на 5 менше).. Але ніколи не дочекаюсь похвали - завжди все мало, швидше мені розкажуть, що я ще не зробила.
За останні 15 років в нас не було жодного побачення, жодної відпустки без конфліктів.
В Україні я вже планувала розлучення, готувала почву, а потім почалася війна. Наразі прийняла для себе рішення, що як діти підуть навчатись до ВУЗу, повернусь до України. В молодшої дитини підлітковий вік і йому потрібно спілкування, а чоловік фактичног з ним не спілкується - лише по справах, а просто по душам поговорити ніколи.

Я зі своїм 24 роки, маємо сина, як не дивно і досі не набридли один одному, маємо спільний не великий бізнес та трохи залежні в ньому один від одного, я крутий реалізатор а він снабженец. Вважаю рятівником нашого шлюбу це дача де він сидить 4 дні на тиждень) і не нудить мені під боком. Секс для нас то гра де ролі давно розставлені. Одружились доречі в 22 році, а так був ’гражданский брак’ , з переляку вирішили що тіла в морзі вадають лише родичам) Обоє близнюки по гороскопу .

А ви от сядьте, візьміть по бокальчику улюбленого напою та поговоріть «по душам» в почуєте з перших вуст, що в нього в думках та на серці.
А що ми вам розкажем, звичайно, що почуття трансформуватися, подання гасне, партнер починає бісити, а якщо ще і грошей не вистачає на існування, то взагалі гризня…

Зачем вышли за него замуж?

Зачем вместе тогда жить?

Була в шлюбі 21 рік. Любила свого чоловіка і ще більше його поважала. Він був знана людина в певних колах. Чи була пристрасть? Вже потім не було її. Чоловік помер. Почався новий виток життя. Прийшло кохання таке як в юності. На зміну горю прийшло щастя. Вийшла заміж. Живемо 10 років, пристрасть теж пройшла, хоча секс майже щоденно. Тобто роблю висновок, що для щасливого шлюбу секс не такий вже і важливий. Це лиш фізіологія. Десь читала, що людям треба міняти партнерів по життю кожні 7 років. Щось в тому є.

Я 15 - мужа терпеть не могу. Секс с ним противен. Собираюсь с силами свалить... коплю деньги. Чувства прошли через 3 года после свадьбы когда узнала о измене. Но промолчала не знаю почему, а надо было уходить.

В браке 18 лет, к сексу чаще всего равнодушна. Но стоит поссориться или муж отлынивает от супружеских обязанностей из-за завала на работе, как секса сразу начинает удивительным образом хотеться. И он становится такой... эмоциональный
Не очень мне эта фигня нравится, но уже как есть

Не знаю
Я не знаю ответ на этот вопрос
Он мне как брат

Правильно.
И партнёр тоже может потерять интерес к раскоровевшей жене. Он на это не подписывался.
Старение процесс естественный, радикальный набор веса - нет.
Все честно

Ну значить такий ’партнер’. Якщо кохаєш людину, то бачиш її все такою ж, як зустрів. Чоловік теж не помолодшав, якщо об´єктивно розібратись. А якщо пара зморшок і зайві кілограми так критично для ’партнера’, то гріш йому ціна. Таке моє особисте бачення, на істину не замахуюсь. Якщо людині важливі якісь якості, то варто шукати собі ’партнера’ зі схожим світоглядом і бути готовим до результату свого вибору.