Мама вперто хоче повернутися додому з-за кордону

Справа не у власному житті. Якби матері було потрібне саме воно, вона б давно з´їхала в окреме житло чи знайшла собі місцевого мачо.
А тепер уявімо ситуацію - вона повертається і потрапляє під обстріл (не дай Боже, але...) або інфаркт/інсульт - що завгодно, внаслідок чого людина не може про себе піклуватися, лежача. Хто буде возити її по лікарням, шукати лікарів, ліки, доглядати ? Ось чим думає людина ? Тут кожна перша кричить ’поїхали за кордон, кинули старих’. Але старий то ж не дитина, яку береш і везеш куди вважаєш за потрібне. Ризикувати власною дитиною, везти її у війну, щоб глядіти за матір´ю? З боку матері це безвідповідальність і егоїзм.

Садите маму перед собой и озвучиваете следующий текст. Мама, ты взрослый человек, сама решаешь что делать со своей жизнью, поэтому я не могу тебе помешать сделать любую глупость. Но если ты решишь вернуться, ты должна понимать все последствия своего решения и нести ответственность за него. Там ты будешь совсем одна, если тебе нужна будет помощь, никто из нас по твоему первому требованию приехать не сможет, тебе придется решать все проблемы самой. Если ты заболеешь, если прилетит, попадешь в больницу, если понадобится уезжать, тебе придется разбираться с этим самой. Поэтому хорошо подумай о последствиях, потому что потом претензий и обид мы не принимаем. И если она снова будет говорить об отъезде, говорите, что вам жаль что она приняла такое недальновидное решение и ей стоит ещё хорошо подумать о последствиях. Не уговаривайте и не убеждайте, просто поставьте перед фактом, что ездить к ней туда никто не будет.

Именно эгоизм. И недальновидность. А потом будет кричать какие у нее плохие дочки, не приезжают помогать.

Я теж вважаю що людина доросла і повноправна має право сама вирішувати. Але з іншого боку мама моя дорослою мабуть ніколи не була і зважених розумних рішень я з її боку не пам´ятаю в принципі, самі емоції і вчинки на рівні підлітка. Але ж я їй не мати з іншого боку і відповідальності за неї не несу. Хотіла почути що люди скажуть) бо сама не планую її вмовляти. Але і їздити не буду. Її вибір, її відповідальність за наслідки

Да ничего она не понимает! Она внутренне уверена, что с ней ничего плохого не случится! Сколько уже таких самоуверенных погибло, но всё равно каждый думает, что плохое случается с каким-то другими людьми, а не с ними.

Ну элементарно ,из за вас,им прийдется ехать в опасную зону .

а дальше прилета вы думали? оторвет вам ногу, вы не можете ходить, кто будет за вами ухаживать? Прикольно наверное думать только о себе и не думать, что вы своим решением взваливаете на близких. Уход, боль от потери, дополнительные заботы и риски, когда вас уже надо будет вывозить, но с риском для жизни если рашки подойдут вплотную, расходы по времени, по финансам.
Да элементарно хоронить некому, если мать там одна. Сгниет под обломками.
Чтобы принимать решения подобные надо иметь взрослые мозги для начала, уметь думать не только о себе но и о своей семье, как на них это отразится. А не выпучить глаза: уууу, родные каштаны, родной ковер на стене с оленями, хачууу домой!

Знаєте слова іноді просто слова)
Мама знає, що коли сімʼя возєднається то то вже буде інше
Найкращій варіант зняти їй кут , привести її туди і сказати-ти тут хазяйка! І зустрітись на нейтральній території:парк, магазин і т.д

Мама оренду сама не потягне, донька сказала, що коли приїде чоловік буде не дуже. Тому що їй залишилось робити-повертатися назад де все зрозуміло!

ваши речи- вам на плечи)))

а сколько погибло в эмиграции? Не от войны а по разным другим причинам?

Їй 66

А у меня хуже ситуация, папа устроился отлично не хочет возвращаться, мама сказала , что хочет вернуться и возвращается, естественно папу тянет, и короче вся эта тягомттина через меня. Я так устала

Слухайте, вона може жити окремо хоч зараз. Квартиру ї буду оплачувати не я, а уряд країни де ми живемо

Буде жити, буде оплачувати
Погодьтесь, що лиш ось це незручне слово «буде», мабуть так і лякає маму)

А взагалі, ви знервована та агресивна! Самі спитали, а тепер стресуєте

Їй 66

Слухайте, вона може жити окремо хоч зараз. Квартиру ї буду оплачувати не я, а уряд країни де ми живемо

Вона не хоче жити окремо! Мені її силою відселити? Я почала говорити що давай підшукаємо тобі квартиру, бо тепер чоловік приїде і точно жити разом не варіант. І от почалося знову ’та я додому поїду’

Знаєте слова іноді просто слова)
Мама знає, що коли сімʼя возєднається то то вже буде інше
Найкращій варіант зняти їй кут , привести її туди і сказати-ти тут хазяйка! І зустрітись на нейтральній території:парк, магазин і т.д

Мама оренду сама не потягне, донька сказала, що коли приїде чоловік буде не дуже. Тому що їй залишилось робити-повертатися назад де все зрозуміло!

Слухайте, вона може жити окремо хоч зараз. Квартиру ї буду оплачувати не я, а уряд країни де ми живемо

А в яких країнах зараз так легко житло роздають, що навіть пропонували не раз?

В Німеччині

Вот я сейчас представила, что мои взрослые дети диктуют, как мне жить... Я хочу жить дома. Ездить в гости, путешествовать, но возвращаться домой... Оставьте маму в покое...

вы в соседней теме пишите ,что соседка пенсонерка в лагеря хочет.хоть в методичке возраст меняйте

Здивована, бо житло зараз в Німеччині отримати важко, навіть орендувати.

Я теж не хочу щоб вона жила з нами в квартирі як чоловік приїде взагалі то. Хай живе тут окремо, їй це сто разів пропонували

Слухайте, авторе. Як вам була потрібна допомога з немовлям, то ви матір ’виманили’. А зараз просто вишвирюєте її, начебто помста за той загальний вагон та квиток у життя.
Вам б з собою розібратися сперше, а потім судити матір.