Девочки, кто жил в детстве при СССР? Поделитесь воспоминаниями про

до речі. моїй доньці 90 року народження у 1994-му давали у садочку банани, теж було для мене здивуванням, в мене взагалі з бананами багато прив´язок, наприклад на допомогу на дитину, що мені на неї платити, я могла купити аж 1,5 кг бананів

І все це на ваших очах...

Класичне совкове лицемірство це було. Яке починалось з гімну ссср ’вєлікая русь’ і закінчувалося скороченням українських шкіл і неможливістю отримати вищу освіту українською. Мого однокласника в 10 класі тягали на допити в кгб за український націоналізм, він єдиний на всю школу розмовляв українською. А так да, кругом позітів.

в мене мама боялася так їздити, а от чоловіка свекруха в Алупку так возила кожного літа

йди на свої болота. демократична

ви ще згадайте, які ті пельмені були одразу Петросяна згадую ’слиплись они или не слиплись’, пачку трусили в магазині, щоб перевірити

з четвертого українська та англ, рос була з 1 класу в мене

ага, хто міг собі дозволити це м´ясо? мої батьки ні

Моя бабуся була так дуже добре захищена на пенсії - 24 рублі колгоспної пенсії (1982 рік) ветеран труда, 40 років стажу.

з другого українська була.

Как ни странно, в то время я чувствовала себя свободнее, чем сейчас, потому что никакой язык не запрещали. А насчёт высшего образования, я его получила уже после распада союза, на украинском. Но раньше просто к этому все спокойно относились, не было зацикленности на языках, как сейчас. И почему высшее было в основном на русском, потому что студенты поступали со всего СССР, а не только с Украины.

Ви адекватна?

То і значить
Чи ви думаєте за що його вбили?

В якому сенсі НИКАКОЙ? Забороняли і ущемляли українську мову, просто ви як мавпочки відомі: не чую, не бачу, не знаю

аналогічно) при цьому мої батьки були інтелігенція, але не зовсім проста, про мого тата є стаття у Вікі, він був досить непересічною людиною всесвітньо відомомим, мамі привіз пралку-автомат з Австрії коли його відправили на стажування, сказав, що не може бачити її пальці, стерті до м´яса від прання руками

але! та пралка стояла на кухні як тумбочка, бо якщо переш нею, тупо вилітали пробки, тому мама здавала постільне у прачечну, я усе дитинство бігала туди забирати чисте

квартира була трьохкімнатна, дали батьку коли вони з мамою переїхали в Київ, хоча брат тоді навіть ще не народився, але за три роки батько нас покинув, пішов до коханки

так, квартира по тих часах була велика, телевізор з´явився на початку 80-х, холодильник мінськ-16 десь мабуть тоді ж але у 90-х він ще в нас був та й до 2000х дожив у мами, я вже давно з´їхала

про пралку сказала вище, у 90-му у мене народилася донька, я прала пелюшки руками та виварювала у відрі, перші памперси з´явилися у 1993-му, пачка коштувала 14 баксів, в мене гроші вже були бо торгувала на базарі й я плакала реальними сльозми коли побачила ті памперси

жили ми типу не бідно, але гречкою мене пхали бо це дефіцит, макарони я завжди ненавиділа й тільки спробувавши Баріллу зрозуміла як можна їсти макарони, взуття та одяг були страшні совкові, джинси одні за все дитинство писала вище. у брата й одних не було, вже в 90-ті купляли собі самі

я шила, в´язала, намагалася хоч якось виглядати краще, але не було ані тканин, ані ниток, все потрібно було ’діставати’, цукерки типу червоного маку ховали та видавали по 1 шт на день, казали що то некорисно їсти такі цукерки, вже виросши зрозуміла, що вони просто були дорогі!

бабуся усе дитинство мене намагалася м´ятними цукерками пригощати, досі ненавиджу! любила барбариски та гусячі лапки

найсмчніше печиво було бабусине, але вона не пекла часто. по неділях в нас було ’свято живота’ мама варила солодку молочну рисову кашу, або робила грінки в яйці з молоком обвалювала скибки білого хліба, або бабуся могла зробити якісь хрустики або млинці або оладки то взагалі було блаженство

манадарини-апельсини на НР, фруктів особливо не було, ягід також, в ліс ходили збирати, ще була гнила картопля з овочевого магазину та інші овочі такі самі

Це де?
Я виросла в Києві, все було на російській.
Я взагалі українську не чула до того моменту, як не пішла до школи.
Бабуся вирішила, що школа повинна бути українською. Хоча вона сама полька по мамі, і росіянка по тату.

Брехня. Я 1981 г.р., со второго класса учила украинский язык. В областном центре самая крутая гимназия была с украинским языком преподавания. Моя бабушка - звезда нашего пгт - на всех городских мероприятиях со сцены местного ДК рассказывала гуморески українською.

Мені навіть лінь щось пояснювати таким дивно мислячим

бачила звІсно, але не в шкільній їдальні. там це було заборонено санітарними нормами

Зацикленості не було, бо було планомірне, навмисне знищення мов, як тоді казали ’нацменшин’. Для всіх мов, крім російської залишали виключно фольклор і спілкування вдома, ну ще як мову ’некультурного села’. А російську подавали як мову високої культури і науки. Ссср керував за класичними імперськими канонами. Є мова метрополії, а всі інші мови - декоративні.

поносового кольору... бо носили те, що ’дістали’ батьки, моїй мамі завжди такі діставалися( я була щаслива. коли вони було сірі або хоча б просто коричневі

ну в мене дідусь отримував пайки - ветеран ВОВ, полковник у відставці, йому давали ветеранські, там були - гречка, сок виноградний у баночках ’майонезних’ власне майонез та інколи якщо дуже пощастить - згущонка та ковбаса ’московська’ або ’сервелат’ але сервелат мабуть 1 чи два рази а то московська була, але то не в кожному пайку, а рази два на рік

о, точно, я ще кульки ті прала досить довго, а типу з пролісками коштував 75 копійок, це зараз мабуть десь гривень 150

Уже внучки подполковников приходили?))
У них всегда самые сладкие рассказы. И Барби, и океаны, и норка на заказ. Зачитаешься, как люди жили.
В моем классе море видело человека 4-5.
Своей комнаты не было ни у кого. В лучшем случае - пополам с братом/сестрой. Лучше всех жила девочка из параллельного класса, мама была завбазой. Шик неземной, у них был сервиз Мадонна и игрушечная венецианская гондола, а также, огурцы в феврале. Квартира, правда, была обычная брежневка в спальнике.
КГБшных внучек у нас не было, шикарнее польских канцтоваров никто ничего не демонстрировал. Все были +- одинаково нищие, просто кто-то чуть лучше питался.

в нас у кафешці був пеньок кавовий, з кремом, то була справжня насолода, але у шкільній їдальні такого зроду не було

В якому це місті? Я закінчувала українську школу, всі розмовляли українмькою і ніхто нікого не *ущемлял*

о, в мене родичі там, пам´ятаю, як у 1983-му здається, поїхали до них у гості, а там ’давали’ з машини махрові рушники, я їх тоді побачила вперше в житті! то простими витирался завжди типу простирадла тканина була

бабуся із мамою нахапали, в мене досі із заначки залишився з тієї закупки малесенький рушничок розміром 30-40 см, як згадка) люблю брати з собою у подорожі

як мої мама з бабусею ті рушники берегли, звичайно вони були розміром щось типу 50х70 чи ще менші

то в мене ще одна травма з дитинства, я тепер рушинковий маніяк, обожнюю красиві махрові рушники, куди не поїду, притягаю новий до хати, чоловік свариться що нема куди подіти, а я весь час роздаю або волонтерам віддаю бо в мене як рушнику 2 роки то вже старий

мама років 5 як зізналася, що мріє великий пухнастий рушник собі на Новий рік то я їй подарувала, чого раніше не казала хз, я все дитинство вірила, що вона не любить махрові рушники, а їх тупо не було!!!

Не правда. Очень много вывесок было на украинском.

А чого б то при вивченні російської клас ділили на групи і вчителям більшу зарплату платили? Це по всій Україні. А про те, як ’не ущемляли’ мені чоловік розповідав, сам з невеликого села, а вчився в Києві