как тебе такое илон маск• 24 сентября 2025
Здати матір в пансіонат. Яка ваша думка?
Ця СВОЛОТА здала рідну матір у пансіонат!
Саме так моя бабуся описала історію сусідки, яка платить 24 тисячі гривень на місяць, щоб її мама жила у будинку для літніх.
Звучить як зрада. Але факти прості:
Мама повністю осліпла.
Вона настільки «мила», що три наймані сиділки втекли в перший тиждень, бо жодні гроші не варті того пекла.
І от моя бабуся каже: «Ну як так?! Це жах! Донька зобов’язана сидіти біля матері до останнього подиху!»
А я думаю: зобов’язана? Чому?
Бонусний аргумент: та бабуся колись купила дочці квартиру. І тепер, у логіці мого покоління бабусь, донька повинна розрахуватися за «подарунок» ціною власного життя. Забити на роботу, чоловіка, дітей, власне майбутнє — і стати домашньою сиділкою.
А що вони їсти будуть, якщо донька кине роботу? Хто оплатить їй лікування, якщо вона сама звалиться від виснаження? Це вже «дрібниці». Головне — щоб старенька почувалась «не зрадженою».
Я ж давно знаю: свою старість я проведу у будинку для літніх.
І не як «покинута», а як королева: буду обігрувати інших «розвалюх» у покер і щипати за дупки молодих санітарів.
А тепер головне питання: це справді про любов і обов’язок — чи про шантаж, вічні борги і перекладання відповідальності на дітей?
Любові там нуль.
А як ви ставитесь до пансіонатів для старих?
Саме так моя бабуся описала історію сусідки, яка платить 24 тисячі гривень на місяць, щоб її мама жила у будинку для літніх.
Звучить як зрада. Але факти прості:
Мама повністю осліпла.
Вона настільки «мила», що три наймані сиділки втекли в перший тиждень, бо жодні гроші не варті того пекла.
І от моя бабуся каже: «Ну як так?! Це жах! Донька зобов’язана сидіти біля матері до останнього подиху!»
А я думаю: зобов’язана? Чому?
Бонусний аргумент: та бабуся колись купила дочці квартиру. І тепер, у логіці мого покоління бабусь, донька повинна розрахуватися за «подарунок» ціною власного життя. Забити на роботу, чоловіка, дітей, власне майбутнє — і стати домашньою сиділкою.
А що вони їсти будуть, якщо донька кине роботу? Хто оплатить їй лікування, якщо вона сама звалиться від виснаження? Це вже «дрібниці». Головне — щоб старенька почувалась «не зрадженою».
Я ж давно знаю: свою старість я проведу у будинку для літніх.
І не як «покинута», а як королева: буду обігрувати інших «розвалюх» у покер і щипати за дупки молодих санітарів.
А тепер головне питання: це справді про любов і обов’язок — чи про шантаж, вічні борги і перекладання відповідальності на дітей?
Любові там нуль.
А як ви ставитесь до пансіонатів для старих?
показать весь текст
9
2
15
253
0
Так я смотрю с точки зрения и бабуси и дочки. Дочку вообще без вопоосов понимаю, но и бабусю тоже. Когда ты еще что-то соображаешь, и перестаешь быть хозяином своей жизни. Это страшно - оказаться даже в самом распрекрасном пансионате, среди чужих людей, на чужих постелях.
Никого не осуждаю, но и не считаю как автор что пансионат это прям Артек для пожилых по умолчанию.
Никого не осуждаю, но и не считаю как автор что пансионат это прям Артек для пожилых по умолчанию.
3
6
Я правильно понимаю, что если у вашей мамы будет деменция, она будет вымазывать испражнениями стены, бить вашу дочь и вас, орать в окно, бегать по улице в трусах... вы справитесь?
2
21
3
Выбирая между жизнью и здоровьем матери и дочки,предпочтение отдаётся второй.И любая мать в адеквате сделает то же самое.
2
9
Тоді поводитися треба нормально.
У нас бабуся, коли ногу зламала, першій доглядальниці влаштовувала концерти. У квітні 2022 р., Київ.
Коли доглядальниця пішла, то бабуся зрозуміла, що варто нормально себе поводити, інакше сама буде, я б її не підняла, а чоловік мав гроші заробляти і максимум двічі на добу заходив би.
І от диво, з другою доглядальницею вже тримала себе у рамках.
У нас бабуся, коли ногу зламала, першій доглядальниці влаштовувала концерти. У квітні 2022 р., Київ.
Коли доглядальниця пішла, то бабуся зрозуміла, що варто нормально себе поводити, інакше сама буде, я б її не підняла, а чоловік мав гроші заробляти і максимум двічі на добу заходив би.
І от диво, з другою доглядальницею вже тримала себе у рамках.
11
І не потрібно порівнювати те, що ось коли ти був дитиною, то батьки тебе не здали в дитячий будинок!!! Це зовсім різні речі, дитина росте, пізнає світ, стає краще. (Діти інваліди, то зовсім інша тема) А в старих йде регрес, повний відкат, маніпулювання, злість, злоба і т.д., це жах. З деменцією людина може прожити довго і забере у вас всі сили як душевні так і фізичні. Поки може обійтися самостійно або коли живе в сім´ї, тільки під наглядом, це одне. Якщо ж хвороба, то ’триндець’ ((
16
Недавно столкнулась с этой проблемой. Объездив кучу домов престарелых я была в шоке от условий содержания людей. Душ раз в неделю, вонизм жуткий, больные и здоровые вместе в комнатах и еще куча «прелестей». Такого как в кино или хотя бы в рекламе даже и близко нет. Наверно где то есть эти райские дома, но я не нашла.
11
У моей мамы шизофрения, 24 года под одной крышей с ее заболеванием. Я нашла управу на ее недуг. Из 24х лет спокойные последние 17 лет. А первые лет 7 я долго искала выход и главное врача, который даст возможность с таблеток перевести человека на уколы!!! Многие об этом молчат и почему-то не говорят и настойчиво выписывают препараты в таблетированной форме, которые как человеку с деменцией так и шизофренией тяжело ежедневно предлагать в прием или подмешивать в еду! А это основа основ! Препараты на пожизненно и без перерывов! Тогда есть шанс на спокойную жизнь, без вот таких вот свистоплясок с бойней и говном по стенах!
3
5
И я хочу себя сдать в дом престарелых. И потом после смерти, чтобы забрали органы, кремировали и прах развеяли над морем.
Но. Реальность немного иная, чем те розовые сопли. А реальность такова, что дом престарелых стоит денег. И часто немалых. И пенсии на это не хватит. Поэтому детям все равно придется или досматривать, или напрягаться и оплачивать
Но. Реальность немного иная, чем те розовые сопли. А реальность такова, что дом престарелых стоит денег. И часто немалых. И пенсии на это не хватит. Поэтому детям все равно придется или досматривать, или напрягаться и оплачивать
4
1
Для меня это не нормально. К другим мне дела нет - это их взаимоотношения. Пусть делают, как считают нужным. Что воспитали - то и имеют
1
2
1
Я чудово ставлюсь до таких пансіонатів.
Якщо це приватний заклад із належним доглядом і турботою.
І якщо донька може вільно і систематично провідувати маму.
Інша справа- що приватні заклади в Україні можуть дозволити собі далеко не всі, а в державних - нелюдські умови і таке ж ставлення ((((
Якщо це приватний заклад із належним доглядом і турботою.
І якщо донька може вільно і систематично провідувати маму.
Інша справа- що приватні заклади в Україні можуть дозволити собі далеко не всі, а в державних - нелюдські умови і таке ж ставлення ((((
12
Я замужем с 18-ти сейчас мне почти 42. Построила карьеру. Мама постоянно под присмотром и уколами, благодарю именно уколам, а не таблеткам, ее поведение хорошо контролируется. С таблетками была проблема, потому что она их ухитрялась не пить или обманывать, первые 7 лет было тяжело. Но мы искали врача и возможность перейти на уколы, мы о них знали. Уколы все изменили в корне, потому что это 100% контроль попадания лекарства в организм. Я спокойно могу оставить ее дома одну на целый день и уйти не переживая за газ или что начнет чудить. Рецидивы за последние 17 лет были, но в очень легкой форме.
1
2
1
4
вы молодец, вот вам петушок на палочке.
А если речь не о маме, а о чужом родственнике, за которым некому ухаживать.. что лучше- бросить помирать одного без условий? или все же милосердно оплатить деньги со своего кармана на содержание его в хосписе?
такие все судьи.. все такие умные и благородные
А если речь не о маме, а о чужом родственнике, за которым некому ухаживать.. что лучше- бросить помирать одного без условий? или все же милосердно оплатить деньги со своего кармана на содержание его в хосписе?
такие все судьи.. все такие умные и благородные
8
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу