Поїхали ми на море з мамою.

Війна ,мама працює щоденно, вирішила я поїхати з дитиною на море і маму вивезти. Три роки не виїздили взагалі. Їй 55 років, ми живемо окремо, і до війни ми відпочивали разом, але завжди я з чоловіком в номері, мамі окремий був, і все було добре. Чи так війна вплинула ,чи така вона сама, раніше я не помічала.

Постійно намагається обісрати людей.
Подиви яка фігура ,вообще жопи нема.
Диви ,які у неї груди .
Як це він вліз перед нами в чергу?
Перекривлює постійно обслуговуючий персонал, коли вони смішно говорять на нашій мові, вона не посміхається, а перекривлює. Аж хочеться вирізати мені їй.

( Ол ін клюзів ,всього вдосталь, та вона перша біжить їсти і чекає під дверима ,поки відкриють столову) Коли я пропускаю сніданок, то жене мене їсти, бо все ж оплочено.

Мама заробляє гарно, їсть усе і в Україні, може купити собі усе що хоче.Я можу все привезти що потрібно.
Жаліється що все болить, кажу зробити УЗД де болить, вона типу не має часу, але постійно жаліється.
Сама має фігуру не дуже, (як і я сама), ми ліниві нічого не робимо, але я ніколи не обисираю таких же жінок як ми. От і висказалась їй, що ти на себе подивись, чого на людей тикаєш. Як пішли на ринок скупились, це взагалі треш, вона верещить до всіх продавців, що ціни високі, Торгуйся з ними торгуйся!
Все це чує моя донька 11 років, і мене це більше обурює. Я зіпсувала собі всю відпустку.