Однозначная• 11 октября в 23:04
Сумно доживати...
Мені п´ятдесят. Живу з батьками, піклуюся про їх здоров´я, останні п´ятнадцать років часто і суттєво хворіють. Якось так швидко життя пройшло. По суті, я одна. Завжди одна. І по життю так складалося, що все треба виборювати, нічого легко не давалося. Є, звісно, подруги. Але загалом у всіх свої сім´ї і свої інтереси. Великих грошей не заробила, статків і шикарної нерухомості не маю. Натомість маю купу проблем, хронічні хвороби і страшну неремонтовану квартиру, на яку ніколи не вистачає коштів. І чим далі, тим страшніше мені жити, бо за який кошт існуватиму на пенсії, одному Богу відомо.
Нічого не прошу. Просто треба виговоритися.
Нічого не прошу. Просто треба виговоритися.
показать весь текст
22
105
9
307
0
Мої приїхали побули 3 місяці, не зайшло. Повернулися назад. Їм 77 і 72. Але вони у маленькому місті Дніпропетровської області, яке не бомблять. Чоловікові батьки відмовилися. Мама нажаль вже померла. Батько в Києві, йому 82
4
1
Повністю погоджуюся. Людину, яка все життя пропрацювала на цю країну, у старості викидають на смітник. Чим скоріше здохне, тим краще. Не треба буде пенсію платити
3
15
Так, справляється. Ми йому неодноразово казали приїздити до нас хоча б у гості на декілька місяців. Подивитися, сподобається - то залишиться. Не сподобається - назад повернеться. Не хоче. Але то його життя. На телефоні дуже часто, декілька разів на тиждень обов´язково. А іноді і кожного дня
1
Не туди значить виїздили. Їдьте туди де є соціальний захист. Тільки не пишіть тут, що такого не буває. Буває. І лікують, і житло надають, і гроші на життя. Ваша задача - доїхати до розподільчого табору. Перевізники везуть прямо до дверей. Гроші по суті потрібні тільки на дорогу. Далі вам вже не дадуть з голоду померти
7
Він молодець, що у такому віці самостійний. І він вас не хоче обтяжувати. От і тримається, і вам дає можливість жити своїм життям.
5
Ну, він не зразу до цього прийшов. Також істерики катав і не хотів, щоб ми виїздили. Але поступово звик до цієї думки.
5
Це все тому, що думається от завтра-післязавтра, колись-то там щось почну, зароблю, поїду на відпочинок, вилізу нарешті на гору, куплю собі кросівки, зроблю ремонт, а життя пролітає, як один день, особливо останні чотири роки.
3
5
Шо ? Я тоже всю жизнь с родителями, мне 40, но папа быстро умер , мать с сестрой сейчас живёт, мы все бедные. Мне хорошо было жить с родителями
3
Ми й зараз нікому не потрібні, якщо щось сталося, хто кому допомагає чи вирішує, все добре, поки сам здатен ’гребти’, нажаль.
2
2
Що можна активно жити і у 70-80. Я вже мовчу про більш молодший вік. Ходити у кафе, подорожувати, іздити на велосипеді, закохуватися, успішно лікуватися у разі необхідності довіряючи лікарям. А якщо навіть медицина безсильна, можна повноцінно жити пересуваючись на електричному візочку. І все навкруги для цього обладнано: пандуси, транспорт, ліфти. Чому бачення змінилося після виїзду, бо в Україні я цього не бачила. Яке хоббі можуть дозволити собі наші пенси? На городі раком стояти? Ви багато бачили пенсіонерів в Україні кафе чи ресторані? Подорожуючих у гори? Тих, що катаються на лижах навіть з електростимулятором у серці чи декількома коронарними стентами? А коли це бачиш, надихаєшся цим оптимізмом і появляється спрага до життя. А в Україні людина в 50 вже дивиться у бік цвинтаря 
12
3
4
2
На жаль, така в нас ментальність
Я якось у Європі більш спокійніша за дитину стала. Було декілька випадків коли він з вєліка впав. То незнайомі люди підійшли допомогти, мені зателефонували. А іншого разу навіть швидку і поліцію визвали, бо на нього інший велосипедист наїхав. Всі доброзичливі, готові допомогти.
Я якось у Європі більш спокійніша за дитину стала. Було декілька випадків коли він з вєліка впав. То незнайомі люди підійшли допомогти, мені зателефонували. А іншого разу навіть швидку і поліцію визвали, бо на нього інший велосипедист наїхав. Всі доброзичливі, готові допомогти.
2
6
Вы с другой стороны можете смотреть- у Вас есть жильё, живые родители, работа.
Значит к психологу - менять на позитивное мышление.
Мужчину тоже можно найти в этом возрасте, может он и с ремонтом подсобит.
Значит к психологу - менять на позитивное мышление.
Мужчину тоже можно найти в этом возрасте, может он и с ремонтом подсобит.
2
1
Чому не можете? В соц країнах за кордоном батьки матимуть велику пенсію, будете жити в домі з садочком, всі ліки безкоштовно! Я так виїхала з батьками, 75 і 80 років. Сусідка з мамою 85 років. Операцію на очі (катаракта) всім вже зробили безкоштовно. Живемо в селі, спокійно, чисто, грошей на все вистачає. Чого ви сидите? Як батьки не ходять, то можна оформити і більші виплати по догляду. Єдине - треба домовитися, щоб вас вивезли, організувати все.
5
8
1
большинство одиноки , быть не одному это счастье , судьба , мало кому ,,,
в гробу карманов , нет ,,,
помогаете близким родным , бог не фраер все видит ,,,
счастья вам здоровья ,,,
в гробу карманов , нет ,,,
помогаете близким родным , бог не фраер все видит ,,,
счастья вам здоровья ,,,
2
це дуже правильно! давайте виїдемо всі, а Україну лишим москалям! це ж ваш меседж з методички? =кльоооовий
2
6
1
Всі все одно не виїдуть. Хтось відчуває себе щасливим в Україні попри все. Але це не випадок автора.
3
ага, це теж крута стратегія - ми тікать, а хтось інший МОЖЕ залишиться. Мені шкода, що у вас були такі батьки, що виростили монстра без жодних почуттів до батьківщини. Бо це ненормально - не відчувати прив´язаності до дому.
5
7
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу