Мао_Мяо• Изменено 15 октября 2025
Хто в Німеччині по 24 параграфу - що далі ?
Як вже відомо, після березня 2027 року тимчасовий захист по 24 параграфу продовжено не буде. Вже зараз/ще вчора потрібно знати про свої подальші кроки у випадку, якщо хочете лишитись у цій країні.
І у мене питання до тих, хто нічого не робить, досі «вчиться/підтверджує диплом», Вам не шкода, що стільки часу, своїх власних ресурсів Ви та Ваші діти витратили на адаптацію, вивчення мови, а Ви все це кинете і поїдете додому, де незрозуміло, яке майбутнє очікує на країну та, саме головне, яке майбутнє чекає на дітей, які вже в іншій країні адаптувались, вивчили мову, звикли до життя без тривог та ракет, звикли лягати нормально спати та повноцінно вчитись, не сидячи по пів доби у підвалі. Звикли, що постійно є світло та опалення. Мають усі шанси у майбутньому отримати вищу освіту та згодом - нормальну роботу, яка прогодує їх та дасть високий рівень життя, а не виживання.
Поясніть, як вистачає у Вас зараз совісті сидіти на пʼятій точці рівно і нічого не робити для того, щоб лишитись?
Я спілкуюсь з багатьма українцями, які в статусі біженців, і практично всі кажуть щось накшталт: «якось воно буде», або «поки триває війна нікого не виженуть».
Але це не так, шановні, я маю подругу, яка працює в міграційній, вона каже, що параграф дійсно продовжено не буде. Тих, хто не вийде на роботу, будуть розглядати в індивідуальному порядку: матері з грудними дітьми, інваліди, літні люди - їх переведуть, можливо на Азюль (до речі, де ще нижчі виплати). Усіх інших працездатних, які не знайшли роботу, попросять додому. Або просто відмінять виплати і люди самі поїдуть через неможливість покривати свої потреби.
Цікаві Ваші плани у цьому напрямку.
І у мене питання до тих, хто нічого не робить, досі «вчиться/підтверджує диплом», Вам не шкода, що стільки часу, своїх власних ресурсів Ви та Ваші діти витратили на адаптацію, вивчення мови, а Ви все це кинете і поїдете додому, де незрозуміло, яке майбутнє очікує на країну та, саме головне, яке майбутнє чекає на дітей, які вже в іншій країні адаптувались, вивчили мову, звикли до життя без тривог та ракет, звикли лягати нормально спати та повноцінно вчитись, не сидячи по пів доби у підвалі. Звикли, що постійно є світло та опалення. Мають усі шанси у майбутньому отримати вищу освіту та згодом - нормальну роботу, яка прогодує їх та дасть високий рівень життя, а не виживання.
Поясніть, як вистачає у Вас зараз совісті сидіти на пʼятій точці рівно і нічого не робити для того, щоб лишитись?
Я спілкуюсь з багатьма українцями, які в статусі біженців, і практично всі кажуть щось накшталт: «якось воно буде», або «поки триває війна нікого не виженуть».
Але це не так, шановні, я маю подругу, яка працює в міграційній, вона каже, що параграф дійсно продовжено не буде. Тих, хто не вийде на роботу, будуть розглядати в індивідуальному порядку: матері з грудними дітьми, інваліди, літні люди - їх переведуть, можливо на Азюль (до речі, де ще нижчі виплати). Усіх інших працездатних, які не знайшли роботу, попросять додому. Або просто відмінять виплати і люди самі поїдуть через неможливість покривати свої потреби.
Цікаві Ваші плани у цьому напрямку.
показать весь текст
Результат:
вже голосів:
404
277 (68.56%)
Результат
53 (13.12%)
Надіюсь, що якось воно буде
42 (10.4%)
Займаюсь переходом на інший §
32 (7.92%)
Хочу повернутись додому
3
9
11
18
40
Просто звязда• 21 октября 2025
Ответ дляЗайканалужайке
Так а если человек через 10 лет уже давно будет на Украине?
Вы же читали что подписывали при подаче заявки на помощь.
Что будет завтра мы не знаем. Но законы в Германии жеские
Что будет завтра мы не знаем. Но законы в Германии жеские
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу