Леди_в_ночи• 29 октября 2025
З вашого будинку багато людей ходить в укриття вночі?
Справа в тому, що в нас великий новий будинок, монолітно-каркасний. І укриття (паркінг) практично під ним, лише з під´їзда вийти. Але дуже мало людей ходить туди вночі під час обстрілів, хоча людей багато, дітей дуже багато, багато молоді живе. І район в нас неспокійний (Київ). Ми тут лише рік живемо, мало кого знаємо. Але я думаю - може, я чогось не знаю. Може, в такому будинку достатньо вийти в загальний коридор (вони тут великі), бо це доволі безпечно? Відчуваю себе якоюсь заполоханою, коли тягну дитину вночі в холодний паркінг.
показать весь текст
1
6
72
1
Монолитный дом, лучше чем панельный. Я бы в паркинг не спускалась, в общий коридор или на первый этаж.
У нас высотная панелька. У мужа в паркинге машина, в 22-23 ходили, потом перестали. Возможно начнём опять ходить так как шахеды стали над крышей летать.
У нас высотная панелька. У мужа в паркинге машина, в 22-23 ходили, потом перестали. Возможно начнём опять ходить так как шахеды стали над крышей летать.
Ответ дляСкромняшка
В Киеве нечасто ночью тревоги и не долгие. Когда громко - выходят в коридор в подъезде. Кто куда должен бегать?
Вы откуда? Из Германии вещаете?
6
По темі бачу є ті хто звик
Я не звикла, але вирахувала чого боятися, чого ні. Не спати четвертий рік війни, ні. Просто я часами моніторю, ролина спить. Коли небезпека, зву в коридор.
Вниз в сховище не спускаємося, у нас новстрой і влаштовано там, тай в паркингу своя машина, де можна б було поспати, але чогось ні, паркинг не то. Не ходимо
Я не звикла, але вирахувала чого боятися, чого ні. Не спати четвертий рік війни, ні. Просто я часами моніторю, ролина спить. Коли небезпека, зву в коридор.
Вниз в сховище не спускаємося, у нас новстрой і влаштовано там, тай в паркингу своя машина, де можна б було поспати, але чогось ні, паркинг не то. Не ходимо
Мои соседи постоянно ходят. Ну страшно людям... понимаю... но там надо еще дойти до школы.
Я не хожу. Холодно сейчас только заболеть. Да и ни разу так никуда не ходила...так не хочется...
Я не хожу. Холодно сейчас только заболеть. Да и ни разу так никуда не ходила...так не хочется...
Не равняюсь на других, тоже монолит, тоже паркинг под подъездом. Когда становится очень громко - идем в паркинг. Когда терпимо и дети не просыпаются - не идем.
Так как этому невозможно привыкнуть когда оно рядом и все трясёт. А так в последний раз все проспала. Сквозь сон уже все слышала, но тааак лень просыпаться дальше и даже в коридор идти
Ми з чоловіком нікуди не ходимо, якщо ну дуже лячно, то максимум сидимо в коридорі і це буває дуже рідко. Свекруху переселили в новобудову, там є умовне бомбосховище. Ми поставили там для неї стареньке крісло, бігає туди майже щоночі. Каже що часто сидить там сама. Якщо активна атака, то приходять деякі мамочки з дітьми. Там народ поклав матраси на піддони, подушки, іграшки. Але щоб масово люди туди бігли, то немає такого.
Процентов 20, слышу как бегут). Но у нас укрытие это метро 7 мин или полуподвал 4 мин, но подвал стремный, окна мешками с песком заложили. Я сразу представляю что там и закопают..
З мого будинку не багато ходять (С.Борщагівка), я останній раз спускалась до підвалу в липні, наприкінці. А в нас я б не сказала, що спокійно
Київ з нашого під’їзду багато виїхали так як знаходимось біля критичного об’єкту вщент розбомбленого, хто залишився майже всі ходять так як 4 р вже вікна летіли
3
1
Там реально від під´їзду нічого нема, з першого по 9 поверхи. Скільки там людей загинуло, не знаєте? Там же ніхто в укриття не ходить, їх просто немає (бсмп і інститут серця не беремо - туди ще добігти треба, і не пускають туди з вулиці).
Ходят, но не все
Я не хожу
В коридоре сидим
Слышу, как соседи спускаются и идут куда то
В паркинге это нужно чтоб машина была, у меня ее нет
Я не хожу
В коридоре сидим
Слышу, как соседи спускаются и идут куда то
В паркинге это нужно чтоб машина была, у меня ее нет
Был бы паркинг, я бы спускалась. А в полуцокольный подвал не вижу смысла. Максимум к лифтам выходили.
У нас ходят, но не массово. Знаю по оживленному движению лифта после тревоги. Тоже многоподьездный дом и паркинг под нами. Мы максимум выходим с мужем к лифту, это 2 стены от окон. И в коридоре всю тревогу спим. Это всё что мы для себя решили
З початку війни нікуди не виїхали, бомбосховища нема. Будинок панельний, декілька секцій, по 22 поверха та по 16. Жодного разу нікуди не вибігали, в коридорі не ховалися, хоча в 6 км критична інфраструктура, і шахеди постійно через нас заходять.
Ходять. Не всі, скільки точно - не скажу. На ракети більше, шахеди менше. Але райончик в нас капець, впритул до стратегічного заводу, від якого вже мало що лишилось, але його продовжують регулярно рівняти з землею. Он сьогодні обіцяють масовану атаку. Будуть пуски - поїдем до сестри в паркінг в монолітному будинку. В них теж жителі спускаються. Сидять в авто, бачила палатки встановлені, матраци.
Люди и в метро ходят, иногда не так и близко, и сидят всю ночь, и утром на работу. Вы как с луны.
То мабуть ви з Луни. Ви пробували щодня і через день в метро і після безсонної ночі зраночку на роботу на повний робочий день? Очевидно що ні.
Моя мама и сестра ходят в метро. Мама-то пенсионерка, а сестре на работу потом. Я хоть и не хожу, мне далеко до метро, но так же всю ночь не сплю, мониторю, когда детей перетаскивать в коридор и в тамбур. И утром тоже дети в школу, я и муж - на работу. И полный офис, и в школе детей полно.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу