Сенс життя

Повністю з Вами згоден, люди є різні і їх якості не залежать від статі, віку, національності ітп. Для мене це норма таке спілкування з людиною. З однієї сторони приємні Ваші слова, дякую Вам, а з іншої сторони трохи сумно, що це зараз сприймається як щось рідкісне та незвичайне.

Вибачте, якщо моя фраза прозвучала двузначно. Я ні в якому разі не мав на увазі Ваші бажання. Я писав про свій досвід. Як його пояснити. Були інколи настільки сильні бажання чогось. Що це здійснилося тут і зараз. А воно не здійснювалося. І лише через певний час життя показало, що те що відбулося по іншому сценарію, то було навіть на краще. Самий банальний приклад (хоч трохи не зовсім в тему). Влаштувався на фірму, домовлялися на одні умови, оплату до і і після випробовувального терміну. А коли пройшов термін і підняв питання підняття оплати отримав відмову. Хвилювався, злився, знайшов іншу роботу. Якраз жахнула криза. А через певний час зустрівся з колишнім колегою і виявляється на тій фірмі почалися затримки зп за папу місяців, а потім і взагалі фірма була на межі закриття. В моменті коли мені відмовили то це виглядало трагедією, бо не відповідало бажанням розвиватися і працювати на фірмі. Проте насправді ВС вберегли від подальших проблем і дуже добре що суперечка з директором підштовхнула до змін

’Якщо чогось хочеться- це порив до чогось, певна актуальна потреба, мова нашої душі. Не може вона бути невірною’

Ви 100% праві стосовно пориву душі. Якщо слідуєш за душею, тоді все складеться якнайкраще. Але є моменти коли включається мозок. Він теж генерує бажання, але зі своїх практичних міркувань. А вони не завжди можуть бути правильні для нас. Інколи навіть навпаки шкодить.
В голову прийшло порівняння. Бажання душі це як будувати маршрут по Гугл мапам, з підключенням до інтернету та з врахуванням ситуації на дорогах (і навіть ще краще, бо Гугл може інколи видавати дурню). А бажання мозку це як паперові оффлайн мапи пятидесятирічної давнини. Інколи реальна ситуація повністю відрізняється від того що колись там намалювали

Саме на совєтчице більше агресіі ніж хотілося б - анонімність коментів дає змогу поводити себе майже без цензури. І без культури.

Так, я розумію що ви казали не саме про мої бажання. Я - більше про те щоб не знецінювати іх, коли вони є. Бо без бажань погано - депресія наступає:(

У вас гарно виходить з образами, з порівняннями, метафорами.

Мне это гинеколог советовала еще в 35. Я не сделала:(

Делают ли это в 40- ?

по хорошему , я бы не хотела это делать. всё надеюсь на «чудо», в каком-то смысле, для себя:)