Некомильфо• вчера в 16:50
Набридло фантазувати, вже як наркотик
Я завжди була схильна до фантазій. З дитинства завжди в голові був свій світ, завжди якісь сюжети з моєю участю. Коли погано в реальному світі, можно просто піти в свій, де завжди добре.
До якогось моменту мені це не заважало. Тим більше, я старалася не вигадувати сюжети з реальними людьми. Вигаданий персонаж - що з нього візьмеш, жодних претензій.
Були щасливі періоди мого життя, коли ці фантазії мені не були потрібні. Були тяжчі, коли фантазії мені полегшували життя.
І тут я якогось хріна порушила правило не мріяти про реальних людей. І мене затягнуло.
Фантазії про колегу, з яким в мене нічого не було і ніколи нічого не буде. І підстав для моїх вологих мрій ніколи не було, окрім просто хороших робочих відносин (при чому в різних містах, тобто ми майже не перетинаємось в реалі). У нас обох багаторічні шлюби. Я в нещасливому, з якого я знов збігаю в свої фантазії.
І от вже як наркотик. І все розумію, і ніяк цих фантазій позбутися не можу. Чекаю спілкування і т.д. В іншій ситуації би заблокувала і забула поступово, а тут безпосередній колега.
Знову ж таки, жодних реальних романів/відносин з ним мені не потрібно. Всі приємні штуки в моїй голові мною ж вигадані і до реальних дій людини жодного відношення не мають. А фантазії мені вже набридли, бо мішають.
Що тут робити?
До якогось моменту мені це не заважало. Тим більше, я старалася не вигадувати сюжети з реальними людьми. Вигаданий персонаж - що з нього візьмеш, жодних претензій.
Були щасливі періоди мого життя, коли ці фантазії мені не були потрібні. Були тяжчі, коли фантазії мені полегшували життя.
І тут я якогось хріна порушила правило не мріяти про реальних людей. І мене затягнуло.
Фантазії про колегу, з яким в мене нічого не було і ніколи нічого не буде. І підстав для моїх вологих мрій ніколи не було, окрім просто хороших робочих відносин (при чому в різних містах, тобто ми майже не перетинаємось в реалі). У нас обох багаторічні шлюби. Я в нещасливому, з якого я знов збігаю в свої фантазії.
І от вже як наркотик. І все розумію, і ніяк цих фантазій позбутися не можу. Чекаю спілкування і т.д. В іншій ситуації би заблокувала і забула поступово, а тут безпосередній колега.
Знову ж таки, жодних реальних романів/відносин з ним мені не потрібно. Всі приємні штуки в моїй голові мною ж вигадані і до реальних дій людини жодного відношення не мають. А фантазії мені вже набридли, бо мішають.
Що тут робити?
4
1
Сегодня не целуюсь• вчера в 16:57
Може вам треба піти у щасливий шлюб і не марнувати своє життя?
7
З вишневого садка• вчера в 17:00
Це абсолютно нормально. Насолоджуйтесь. Вле з нещасливим шлюбом треба щось вирішувати.
4
Кіма кепка• вчера в 17:00
Я така сама.
Життя має бути насиченим, якісь справи та проблеми що голову заповнюють)
Інакше не виходить. Але в мене це від невдоволення життєвими обставинами, чи собою, чи чимось що ще в дитинстві запало в серце як нестача. Тому теба бути весь час в якомусь активному захваті від чогось улюбленого, нового, і тп
Життя має бути насиченим, якісь справи та проблеми що голову заповнюють)
Інакше не виходить. Але в мене це від невдоволення життєвими обставинами, чи собою, чи чимось що ще в дитинстві запало в серце як нестача. Тому теба бути весь час в якомусь активному захваті від чогось улюбленого, нового, і тп
автор
Некомильфо
• вчера в 17:01
Ответ дляБорець за гаманець
Может вам найти ей применение? Ну там романы, стихи, картины..
Я не настільки талановита ) Це просто фантазії )
Більш того, в моїй голові те, що психологи називають Внутрішнім опікуном. Тобто те, що може відділити раціональне від емоцій і проговорити це, заспокоїти мене в тяжких ситуаціях. Це просто самопідтримка
Більш того, в моїй голові те, що психологи називають Внутрішнім опікуном. Тобто те, що може відділити раціональне від емоцій і проговорити це, заспокоїти мене в тяжких ситуаціях. Це просто самопідтримка
МатьЧасть• вчера в 17:01
Я так всю жизнь живу, с возрастом все меньше, но все равно у меня как будто две жизни. Реальная и в голове
5
1
автор
Некомильфо
• вчера в 17:03
Ответ дляСегодня не целуюсь
Може вам треба піти у щасливий шлюб і не марнувати своє життя?
Що робити з нещасливим шлюбом, в якому я прожила 22 роки, чоловік став інвалідом. Тобто нічого поганого він мені не робив, але сама ситуація так собі. Бо в сім´ї я вимушена бути опорою.
3
Борець за гаманець• вчера в 17:04
Ответ дляНекомильфо
Я не настільки талановита ) Це просто фантазії )
Більш того, в моїй голові те, що психологи називають Внутрішнім опікуном. Тобто те, що може відділити раціональне від емоцій і проговорити це, заспокоїти мене в тяжких ситуаціях. Це просто самопідтримка
Більш того, в моїй голові те, що психологи називають Внутрішнім опікуном. Тобто те, що може відділити раціональне від емоцій і проговорити це, заспокоїти мене в тяжких ситуаціях. Це просто самопідтримка
Так можно вести что-то наподобие дневника, этих мыслей-фантазий жизнь вашего альтер эго, вроде что-то подобное есть в терапии) Может вам так легче будет.
автор
Некомильфо
• вчера в 17:05
Ответ дляЗ вишневого садка
Це абсолютно нормально. Насолоджуйтесь. Вле з нещасливим шлюбом треба щось вирішувати.
Ну не вирішиться ( Чоловік на інвалідності, дуже здав. В сім´ї я опора, хоча хочеться навпаки, але не буде.
Чоловік порядний, добрий, але щастя там немає.
Чоловік порядний, добрий, але щастя там немає.
Кіма кепка• вчера в 17:06
Ответ дляНекомильфо
Я не настільки талановита ) Це просто фантазії )
Більш того, в моїй голові те, що психологи називають Внутрішнім опікуном. Тобто те, що може відділити раціональне від емоцій і проговорити це, заспокоїти мене в тяжких ситуаціях. Це просто самопідтримка
Більш того, в моїй голові те, що психологи називають Внутрішнім опікуном. Тобто те, що може відділити раціональне від емоцій і проговорити це, заспокоїти мене в тяжких ситуаціях. Це просто самопідтримка
О, вірно, поки такий внутрішній опікун є - виходить ваша психіка в ньому нуждається, як дитина в матері - тобто критично і зараз.
Поки ніяких рішень щодо реального немає - внутрішній світ фантазій буде яскравішим.
Але коли вже набридає - то ви вже готові виходити з цього стану, типу напиталися цією ’допомогою’, вже готові щось вирішувати і справлятися самостійно. Значить це потрохи буде відходити.
От коли ви галюцинації почнете бачити - це буде пісссць) а поки ви критично мислите, це вже гуд
Поки ніяких рішень щодо реального немає - внутрішній світ фантазій буде яскравішим.
Але коли вже набридає - то ви вже готові виходити з цього стану, типу напиталися цією ’допомогою’, вже готові щось вирішувати і справлятися самостійно. Значить це потрохи буде відходити.
От коли ви галюцинації почнете бачити - це буде пісссць) а поки ви критично мислите, це вже гуд
ИзЮмрудная• вчера в 17:07
Почати фантазувати про погане: як він вас принижує, заражає сіфілісом, ваш секс знімають на відео і зливають в інтернет.
2
автор
Некомильфо
• вчера в 17:08
Ответ дляИзЮмрудная
Почати фантазувати про погане: як він вас принижує, заражає сіфілісом, ваш секс знімають на відео і зливають в інтернет.
Ееее, ми до сексу ще не дішли ))))
ТаПрямТам• вчера в 17:09
Автор, ну Ваши же фантазии никому не мешают, не делают больно. Пусть будут.
Вы сбегаете туда из реальной жизни.
Если прям совсем уже невмоготу, то найдите себе занятие или хобби, которое наполнит Вашу жизнь смыслом и яркими эмоциями. Тогда, мне кажется, Вы сможете переключиться.
Вы сбегаете туда из реальной жизни.
Если прям совсем уже невмоготу, то найдите себе занятие или хобби, которое наполнит Вашу жизнь смыслом и яркими эмоциями. Тогда, мне кажется, Вы сможете переключиться.
ИзЮмрудная• вчера в 17:10
Ответ дляНекомильфо
Ееее, ми до сексу ще не дішли ))))
А яка різниця, це ж в голові)
автор
Некомильфо
• вчера в 17:13
Ответ дляТаПрямТам
Автор, ну Ваши же фантазии никому не мешают, не делают больно. Пусть будут.
Вы сбегаете туда из реальной жизни.
Если прям совсем уже невмоготу, то найдите себе занятие или хобби, которое наполнит Вашу жизнь смыслом и яркими эмоциями. Тогда, мне кажется, Вы сможете переключиться.
Вы сбегаете туда из реальной жизни.
Если прям совсем уже невмоготу, то найдите себе занятие или хобби, которое наполнит Вашу жизнь смыслом и яркими эмоциями. Тогда, мне кажется, Вы сможете переключиться.
Вони мішають моїй роботі. В мене вона достатньо складна інтелектуально, треба мізки напружувати. А вони не хочуть напружуватися і знов вкидають мене в прекрасний внутрішній світ.
Була б робота, в якій можно було б фантазувати фоном - то ок
Була б робота, в якій можно було б фантазувати фоном - то ок
ТаПрямТам• вчера в 17:13
Ответ дляНекомильфо
Вони мішають моїй роботі. В мене вона достатньо складна інтелектуально, треба мізки напружувати. А вони не хочуть напружуватися і знов вкидають мене в прекрасний внутрішній світ.
Була б робота, в якій можно було б фантазувати фоном - то ок
Була б робота, в якій можно було б фантазувати фоном - то ок
Тогда выделяйте фантазиям отдельное время. По дороге на работу, например. Или с работы. Или в воскресенье с 9.00 до 12.00.
2
Джага-джага• вчера в 17:16
Ваша фантазия - уход от неприглядной реальности. У меня было подобное в детстве и юности в связи с тяжелой ситуацией в семье и первыми болезненными любовными отношениями, но такие фантазии только усугубляли ситуацию, т.к. за ними следовала фрустрация.
Лучше смотреть трезво на ситуацию и учиться влиять на нее, а не убегать от несчастливых отношений в фантазии.
Лучше смотреть трезво на ситуацию и учиться влиять на нее, а не убегать от несчастливых отношений в фантазии.
1
Джага-джага• вчера в 17:17
Ответ дляТаПрямТам
Тогда выделяйте фантазиям отдельное время. По дороге на работу, например. Или с работы. Или в воскресенье с 9.00 до 12.00.
Зачем ей выделять на влажные фантазии время, чтобы что? Погружаться в иллюзорный мир, за которым все равно следует столкновение с реальностью? Не лучше ли выделять время для трезвой оценки ситуации и способе ее изменения.
ТаПрямТам• вчера в 17:18
Я просто тоже фантазёрка, да
Грешна
И тоже работа достаточно напряжённая. И тоже в фантазиях коллеги
Но есть понятие уместности. Вы же не приходите на работу, скажем, в пижаме, хоть она очень уютная и красивая. Так и с мыслями. Просто упорядочить, а не избавляться.
Грешна
И тоже работа достаточно напряжённая. И тоже в фантазиях коллеги
Но есть понятие уместности. Вы же не приходите на работу, скажем, в пижаме, хоть она очень уютная и красивая. Так и с мыслями. Просто упорядочить, а не избавляться.
2
ТаПрямТам• вчера в 17:21
Ответ дляДжага-джага
Зачем ей выделять на влажные фантазии время, чтобы что? Погружаться в иллюзорный мир, за которым все равно следует столкновение с реальностью? Не лучше ли выделять время для трезвой оценки ситуации и способе ее изменения.
Чтобы не сойти с ума от реальности.
Может, Вам не понять, и слава Богу.
Автор чуть выше писала о ситуации в реальности и в семье.
Все мы разные, все по-разному реагируем на стресс и трудности.
Возможно, Вы достаточно сильная, чтобы подобную ситуацию изменить. А автор нет. Но это тоже нормально.
Может, Вам не понять, и слава Богу.
Автор чуть выше писала о ситуации в реальности и в семье.
Все мы разные, все по-разному реагируем на стресс и трудности.
Возможно, Вы достаточно сильная, чтобы подобную ситуацию изменить. А автор нет. Но это тоже нормально.
Кринжова баба• вчера в 17:25
Або як варіант просіться у адмінів сайту тут працювати, незамінним кадром би тут були
1
Джага-джага• вчера в 17:27
Ответ дляТаПрямТам
Чтобы не сойти с ума от реальности.
Может, Вам не понять, и слава Богу.
Автор чуть выше писала о ситуации в реальности и в семье.
Все мы разные, все по-разному реагируем на стресс и трудности.
Возможно, Вы достаточно сильная, чтобы подобную ситуацию изменить. А автор нет. Но это тоже нормально.
Может, Вам не понять, и слава Богу.
Автор чуть выше писала о ситуации в реальности и в семье.
Все мы разные, все по-разному реагируем на стресс и трудности.
Возможно, Вы достаточно сильная, чтобы подобную ситуацию изменить. А автор нет. Но это тоже нормально.
Мне не понять? Я была в жесточайшей депрессии, из которой даже Лирика (если знаете, что это за препарат) не выводила. Сильной меня никак не назовешь, т.к. в свое время я так же, как автор, пряталась за фантазией.
Когда приняла реальность, вначале наступила чудовищная ломка, но затем и облегчение. Если бы я сама не прошла через это, не советовала избавляться от этой еб*лы.
Когда приняла реальность, вначале наступила чудовищная ломка, но затем и облегчение. Если бы я сама не прошла через это, не советовала избавляться от этой еб*лы.
1
З вишневого садка• вчера в 17:28
Ответ дляНекомильфо
Що робити з нещасливим шлюбом, в якому я прожила 22 роки, чоловік став інвалідом. Тобто нічого поганого він мені не робив, але сама ситуація так собі. Бо в сім´ї я вимушена бути опорою.
Якщо Ви «вимушена» щось, то психиці потрібна відповідна компенсація. Вам варто переформатувати ваші відносини, зробити їх відкритими. Бути друзями і опорою, але романтичний потяг реалізовувати деінде. Інакше можна поїхати(.
З вишневого садка• вчера в 17:30
Ответ дляТектологиня 80lv
Вже написали якого хрена авторка сидить в нещасливому шлюбі?
Чоловік-інвалід. Відчуття відповідальності.
Як_наготую...• вчера в 20:40
Ответ дляНекомильфо
Ну не вирішиться ( Чоловік на інвалідності, дуже здав. В сім´ї я опора, хоча хочеться навпаки, але не буде.
Чоловік порядний, добрий, але щастя там немає.
Чоловік порядний, добрий, але щастя там немає.
Інвалід із-за війни?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу