Все вокруг получают наследство, богатеют, а я лошара

Ваши дети станут киевлянами и унаследуют ваше. У вас же есть квартира и ещё заработаете,если не будете завидовать,а благодарить Бога, вселенную или во что вы там верите, откладывать

муйня.
когда она будет выграбать овно у своих пенсов, она вспомнит эту жизнь и назовет ее раем.
Еще прекрасная тема- здоровье. Вливания в здоровье человека, у которого нет его никогда не поймет здоровый человек. Даже если рассказывать подруге, которая в принципе в теме- нет. Но жаловаться на денежные траты я себе не сильно позволяю. кому нужны эти стоны?
Автор ребенка не завела, потому что не хотела, война пятый год, а до этого у нее было свое жилье и возможности. Одного точно не вопрос.

От ви не праві. Я хоч зі спадком чкий не який, але автора розумію і її обіду на ситуацію.
В моєму оточенні всі мають якісь спадки. Квартири, гаражі, дачі, паї від бабуль.
Це добре допомогло їм піднятись в житті.
Я з села біля Києва. Років 20 тому був бум на продпжі паїв. Бабулі і дідулі забезпечили дітей і внуків квартирами, домами, машинами.
Це не заздрість. Просто факт.
А як тобі тільки все ДАЙ, а не НА, то часом може і накрить.
Автор в голос нікому не скаже, бо заклюють. Але десь пожалітись захотілось

Мама на две квартиры заработала,а не строчила на форумах

От ви не праві. Я хоч зі спадком чкий не який, але автора розумію і її обіду на ситуацію.
В моєму оточенні всі мають якісь спадки. Квартири, гаражі, дачі, паї від бабуль.
Це добре допомогло їм піднятись в житті.
Я з села біля Києва. Років 20 тому був бум на продпжі паїв. Бабулі і дідулі забезпечили дітей і внуків квартирами, домами, машинами.
Це не заздрість. Просто факт.
А як тобі тільки все ДАЙ, а не НА, то часом може і накрить.
Автор в голос нікому не скаже, бо заклюють. Але десь пожалітись захотілось

Розкажіть це військовим в яких 20.

Вижу. При этом про неземную любовь к родственникам прям читать смешно. Только первые признаки деменции - бабулю в богадельню, а квартиру под аренду. Ой простите не в богадельню, а в частный пансионат, ей же там так хорошо и безопасно! Бабуля через полгода преставилась - закопали и пирожков поели. А дальше на посиделках рассуждают, что ж делать с двушечкой на Печерске - продать как есть, или может нанять людей на ремонт? Ах, так всё сложно, как же решить?

Автор, моїй сестрі в 28 дісталось 2 квартири в Києві від чужої людини колеги одинокого

Врна з ним дружила, пару раз помогла закрить побутові питання. Він переписав на неї спадок і одрпзу помер від серцевого нападу. Не ухажувала, не напрчгалась.
Сама з села забитого Житомирської обл, тоже гола і боса приїхала в Київ і ніякого спадку не світило. І отак привалило.
Ще й в квартирі було більше 50 тис дол і золота багато.
Чи думала вона колись про таеу милість.
Хай і вас привалить якась удача. Щиро вам бажаю, хоч вас тут і затоптали

Подруга така. Киянка. Сиділа на шиї у своїх мами пари постійно. Тусцвала. Потім отримала спадщину квартиру. Потім вийшла заміж за іноземця. Пересіла на іншу шию. Зараз вона вчить всих життю і як правильно фінанси інвестувати

все честно пишете.

Вот я выгребала за дедушкой,у него была редкая болезнь БАС, потом бабушка лежала,не было света и этот матрац антипролежневый сдувался постоянно: сдуть/надуть и так постоянно

Мне досталось пол квартиры на Оболони с судами,запахом трупа месячного. Такое, завидовать нечему
Вам подруги тоже не все рассказывают. Вы сожрете себя раньше времени

Ну такое,после папы мыть трупные пятна и судится 3 года,потому что пьяный папа переписал свою часть на афериста

Да. И кого не тронь, у всех что-то есть. То гаражи, то магазинчик у дома, то квартиры, то дачи. Я уже ржала, как жеж так случилось, что у нас вообще ничего, вот просто, по нулям? Даже то, что было - физически уничтожено

А я вас, автор, в якійсь мірі розумію. Тільки у нас ще краща ситуація - навіть свого житла вже немає, всі на кінській оренді. Обнулилися і батьки, і вся рідня, і ми з нерухомістю. А тепер все з 0 і невідомо, чи вистачить здоров´я на оренди і щось ще назбирати. Єдина надія, що наша дитина можливо хоч щось отримає колись за зруйноване майно, і то, дуже сумнівні надії. А у когось все, як і було, і далі наживається. Тут не заздрість, а просто життєва несправедливість і ніякої допомоги нізвідки починати все з нуля, коли все було і ти пахав 10-15 років, щоб пожити після 40 років. А тепер знову, і зовсім несплановий переїзд, бо окупація з 1 дня повномасштабки. І не порівняти пахати у мирний час, і зараз.
Простіше, мабуть, тим, хто просто жив на оренді і раніше нічого не мав, ніякої прив´язки до зруйнованого чи окупованого майна.

Так що радійте, що хоч своє житло є, і чоловік поряд, у людей ще гірші ситуації

Да, автор, все так.
Моя подруга постійно піддіває мене питаннями чого я не рожаю третю дитину, жить у нас то є де і дім великий. Вона така молодеуь трьох родила. І вона буквально з насмішкою і підйобом весь час мене піддіває.
А ми буквально 300 баксів в місяць відложить можемо і хоч би одну квартирку кооись купити. 1 кімнату.
А ятак задумалась, у тебе многодітна ти мама квартира ваша, дачу купили, кввртира свекра, квартира свекрухи квартира і кладовка від бездітної тітки покійної одної, квартира від другої бездітної тітки, земля 40 соток від свекрухи. Та пішла ти нах зі своїми порадами.
Чого тобі було не родить.
Колись не видержу і скажу. Але скоріше і далі буду відшучуваттся.

Даже с пенсиями по 6-8 тыс, а такие тоже далеко не у всех, получается что аренды полностью на авторе. А это если там 2 квартиры - то уже минимум 30 тыс нагрузки на семью. При условии, что пенсионеры на своем обеспечении с пенсией и им хватает. Потому я думаю, что у автора там на 4 пенсионеров с арендой, и не дай бог еще какие болячки дорогостоящие в лекарствах, легко 50 тыс в месяц улетать может. У многих в Киеве и зарплат таких нет.

А где была ваша мама с тремя квартирами в аренде? С такими статками сами говна не выносят, можно и по другому все решить. Или вы чисто навалить свои бед в теме решили, про отца выпивоху и собственную пахоту за лежачими? Так вот не верится вам. Люди схававшие то, что вы пишете автора бы поняли, а не белым пальтом размахивали.

Я если скажу, то разосрусь со всеми. Даже кофе выпить будет не с кем. Потому что мои так же встанут в позу как и тут на форуме

У моих подруг мужья - киевская богема. Музыканты, фотографы и вольные художники. Словом то, что в среде обычных рабочих людей называется ’распиздяй’. И никаких денег они не зарабатывают, чтоб можно было сказать ’да, мужики молодцы’. Их семьи живут за счет аренды и всяких продаж добра доставшегося от родичей

Моей знакомой тоже так досталось. Она врач, подружилась с одинокой бабулькой. Поухаживала за ней буквально месяц и бабулька умерла. Знакомая получила ее квартиру.

От ви не праві. Я хоч зі спадком чкий не який, але автора розумію і її обіду на ситуацію.
В моєму оточенні всі мають якісь спадки. Квартири, гаражі, дачі, паї від бабуль.
Це добре допомогло їм піднятись в житті.
Я з села біля Києва. Років 20 тому був бум на продпжі паїв. Бабулі і дідулі забезпечили дітей і внуків квартирами, домами, машинами.
Це не заздрість. Просто факт.
А як тобі тільки все ДАЙ, а не НА, то часом може і накрить.
Автор в голос нікому не скаже, бо заклюють. Але десь пожалітись захотілось

все честно пишете.

Нет,не честно. Автор на все поминки ходит что-ли?

Писец совет

я таким отвечаю медленно и задумчиво ’ААААА , так у вас родня удачно вымерла, причем именно в тсолице, тут да, тут вы мододцы, трудились всю жизнь. не сильно заебались?’

а может на все.