Леоніла Заглада забуте ім´я України

Українку вбuли за те, що вона записувала життя та побут українців.
28 квітня 1938 року в Києві розстріляли Леонілу Загладу, яка не воювала, не закликала, не виступала проти влади.
Вона просто на папері фіксувала правду.
З записником у руках вона фіксувала справжнє життя українського народу.
І цього виявилося достатньо, щоб стати «ворогом народу».
Леоніла Заглада народилась у Києві в 1896 році. Вона могла стати юристкою, навчалась у Київському університеті.
Але обрала інше.
Зберегти для нащадків те, що зникало історію українського життя.
Вона досліджувала все, з чого складається народ:
як люди їдять, працюють, виховують дітей, будують хати, святкують, вірять.
Чернігівщина. Київщина. Волинь. Полтавщина.
Вона збирала по крихтах:
традиції, ремесла, народне мистецтво, селянську педагогіку.
Її книга «Побут селянської дитини» 1929 р. стала унікальною фактично першим дослідженням дитинства в українській культурі.
Вона показала:
дитина — це частина культури, а не «тінь дорослого».
І пішла ще далі.
Вперше в українській етнографії вона почала досліджувати місто навіть тих, кого тоді ігнорували: жебраків, вуличних співців, маргінальні верстви.
У 1934 році вона поїхала на Полісся — у свою останню експедицію.
Партія дала чітку вказівку: писати про «успіхи» радянської влади.
Але Леоніла побачила інше.
Колективізація, яка нищила селян.
Зруйновані традиції.
Голод, про який не можна було говорити.
І вона не стала брехати.
Саме це стало її вироком.
Влада назвала її дослідження «буржуазною методологією».
Її змусили до публічної «самокритики».
А потім 30 березня 1938 року НКВС заарештував Леонілу Загладу.
Її звинуватили у вигаданій «контрреволюційній організації», яка нібито планувала повалення радянської влади і створення незалежної України.
Вночі 28 квітня 1938 року вирок виконали. Без суду. В Биківні.