Кукуша• 05 июня 2017
Есть учителя украинского языка?
Как правильно перенести слово "прийшла" ?
показать весь текст
186
0
Вот говорят, русский сложный. Украинский куда сложнее. Начала было учить - и забросила. Непроходимый лес. Все же языки нужно с детства учить. Факт.
Оттуда же: палахуйка)))
Наш учитель сказал, что мы такое учить не будем) Но слова мы таки прочитали)
Наш учитель сказал, что мы такое учить не будем) Но слова мы таки прочитали)
Я учитель украинского. Все правильно Вам сказали: прий-шла - это грубая ошибка. При - префікс, й - відноситься до кореня, правильно: при-йшла
Єдине - коли корінь починається на голосний, то перенос здійснюється довільно: роз-орити, розо-рити, ро-зорити - усі варіанти правильні. Але у Вашому випадку корінь починається на приголосний.
Неправда. Русский и украинский - очень похожи. Некоторые разделы - практически идентичны. Знание одного языка намного упрощает изучение другого. НО - почему-то это правило работает только, когда, зная украинский, начинаешь учить русский. В обратную сторону не работает.
Саме так, прий-шла груба помилка.Бо буква Й до кореня відноситься, не можна так переносити.Я вчитель.
Да ладно вам за бабку-залупівку человека кошмарить.
Любительницы украинского, как вам слово - членкиня? У меня аж зубы сводит
Любительницы украинского, как вам слово - членкиня? У меня аж зубы сводит
Я вам открою страшную тайну, что в слове ’прийшла’ корень - это -й-. Потому что есть слова - йти, йду. Поэтому переносить слово можно прий-шла, и при-йшла, и прийш-ла. Если что, я закончила украинский филфак.
Автор, напишите в Сниданок 1+1. У низ очень толковый эксперт по украинскому языку - Авраменко. Узнаете ответ на Ваш вопрос. Заодно, и доказательство правоту дочери будеть , если она права
Про перенос уже писала вище.
Про різні асоціації, які виникають у нас (носіїв мови) щодо тих чи ін. слів - справа дуже суб´єктивна і емоційна. У кожній мові є такі слова))
Для гарного настрою раджу почитати:
Було це давно, ще за старої Австрії, далекого 1916 року. В купе першого класу швидкого потяга ’Львів-Відень’ їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися довкола різних тем. Заговорили і про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився вихваляти рідну.
Почав англієць: ’Англія - це країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська - мова Шекспіра, Байрона, Діккенса й інших великих літераторів і науковців. Отже, їй належить світове майбутнє’.
’Ніколи! - гордо заявив німець. - Німецька - мова двох великих імперій: Великої Німеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шиллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, вона має світове значення’.
Італієць усміхнувся і тихо промовив: ’Панове, ви не маєте рації. Італійська - це мова сонячної Італії, музики та кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською написано найкращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето відомих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі’.
Українець довго думав, нарешті, промовив:
- Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім гірко розчаровувався. Йдеться про те, яке місце відводять моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що українська - мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, геніального поета Тараса Шевченка. Це лірична мова найкращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, зокрема і похваленими тут. Проте рідною, а отже, найбільш дорогою, Франко вважав українську... Нашою мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажіть, своїми мовами написати невелике оповідання, в якому всі слова починалися б з однакової літери?’
- Ні. Ні. Ні. Це неможливо! - відповіли англієць, німець й італієць.
- Вашими мовами це неможливо, а українською - зовсім просто. Назвіть якусь літеру! - звернувся Костів до німця.
Нехай це буде літера ’П’, - відповів той.
- Добре. Оповідання називатиметься ’Перший поцілунок’:
’Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення? ’Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, - погостюєте, повеселитеся’.
Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під´їхали поважні персони - приятелі Паскевичів...
Посадили Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліпи Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпі пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали, пісень, потанцювали падеспань, польку.
Прийшла пора - попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печених поросят, приправлених перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.
Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла поету. Походили, погуляли... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п´янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися… Перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати’.
У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська житиме вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки:
- Ну, а якби я назвав іншу літеру?- заявив він. - Скажімо, ’С ’.
- Своєю мовою, - продовжив пан Богдан, - можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на ’С’ і передавати стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати:
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
Сонно сиплються сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки —
Спить самотній сад.
Про різні асоціації, які виникають у нас (носіїв мови) щодо тих чи ін. слів - справа дуже суб´єктивна і емоційна. У кожній мові є такі слова))
Для гарного настрою раджу почитати:
Було це давно, ще за старої Австрії, далекого 1916 року. В купе першого класу швидкого потяга ’Львів-Відень’ їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися довкола різних тем. Заговорили і про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився вихваляти рідну.
Почав англієць: ’Англія - це країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська - мова Шекспіра, Байрона, Діккенса й інших великих літераторів і науковців. Отже, їй належить світове майбутнє’.
’Ніколи! - гордо заявив німець. - Німецька - мова двох великих імперій: Великої Німеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шиллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, вона має світове значення’.
Італієць усміхнувся і тихо промовив: ’Панове, ви не маєте рації. Італійська - це мова сонячної Італії, музики та кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською написано найкращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето відомих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі’.
Українець довго думав, нарешті, промовив:
- Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім гірко розчаровувався. Йдеться про те, яке місце відводять моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що українська - мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, геніального поета Тараса Шевченка. Це лірична мова найкращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, зокрема і похваленими тут. Проте рідною, а отже, найбільш дорогою, Франко вважав українську... Нашою мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажіть, своїми мовами написати невелике оповідання, в якому всі слова починалися б з однакової літери?’
- Ні. Ні. Ні. Це неможливо! - відповіли англієць, німець й італієць.
- Вашими мовами це неможливо, а українською - зовсім просто. Назвіть якусь літеру! - звернувся Костів до німця.
Нехай це буде літера ’П’, - відповів той.
- Добре. Оповідання називатиметься ’Перший поцілунок’:
’Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення? ’Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, - погостюєте, повеселитеся’.
Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під´їхали поважні персони - приятелі Паскевичів...
Посадили Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліпи Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпі пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали, пісень, потанцювали падеспань, польку.
Прийшла пора - попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печених поросят, приправлених перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.
Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла поету. Походили, погуляли... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п´янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися… Перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати’.
У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська житиме вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки:
- Ну, а якби я назвав іншу літеру?- заявив він. - Скажімо, ’С ’.
- Своєю мовою, - продовжив пан Богдан, - можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на ’С’ і передавати стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати:
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
Сонно сиплються сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки —
Спить самотній сад.
Залупівка - це такий же міф, як спалахуйка і т.п. Немає таких слів, навіть в діалектах, філологи вже не раз про це писали. Здогадуюсь, хто це зробив і навіщо. Але біс із ними, а ви ж дорослі освічені люди. Як можете вестись на таке, ви ж українську багато років в школі вчили
Автор, Вам надо было как-то строже ограничить аудиторию для ответов, потому что пока вижу только сугубо непрофессиональные или полупрофессиональные мнения или просто догадки на уровне тех, кто возомнил себя филологом.
Дієслово ’прийшла’ - це форма дієслова ’прийти’, яке незвичайне тим, що його форми мають різні корені. У дієслова ’прийти’ дійсно корінь -й-, але якщо зробити морфемний аналіз дієслова ’прийшла’, то він буде такий:
при- - префікс;
-йш- - корінь;
-л- - суфікс;
-а - закінчення;
прийш- - основа.
Суфікс -л- -формоутворюючий суфікс минулого часу і до основи дієслова не входить.
При переносі не варто було розривати букви в корені слова, тому вчитель Ваш правильно оцінив роботу дитини.
Примите это и отпустите ситуацию, не портите себе нервы.
Дієслово ’прийшла’ - це форма дієслова ’прийти’, яке незвичайне тим, що його форми мають різні корені. У дієслова ’прийти’ дійсно корінь -й-, але якщо зробити морфемний аналіз дієслова ’прийшла’, то він буде такий:
при- - префікс;
-йш- - корінь;
-л- - суфікс;
-а - закінчення;
прийш- - основа.
Суфікс -л- -формоутворюючий суфікс минулого часу і до основи дієслова не входить.
При переносі не варто було розривати букви в корені слова, тому вчитель Ваш правильно оцінив роботу дитини.
Примите это и отпустите ситуацию, не портите себе нервы.
Ответ дляПуГоФФка
Была такая актриса Любовь Яровая.
В ДК привезли фильм с ее участием и моя бабушка, будучи ребёнком, прилетает домой и с порога: мама, можно я пойду на любовь яровую?!
Ну мама ее и начала лупить, пока старшая сестра не вступилась, и не объяснила, что то актриса такая, а фильм приличный
В ДК привезли фильм с ее участием и моя бабушка, будучи ребёнком, прилетает домой и с порога: мама, можно я пойду на любовь яровую?!
Ну мама ее и начала лупить, пока старшая сестра не вступилась, и не объяснила, что то актриса такая, а фильм приличный
Не было актрисы с таким именем. Был фильм с таким названием. Он так и назывался ’ Любовь Яровая’. Да, это имя и фамилия, но не актрисы.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу