Чи має право шкільний психолог проводити тестування без відома батьків?!

Чи має право шкільний або приватний психолог проводити тестування й будь-яке інше дослідження, в якому беруть участь неповнолітні діти без відома батьків?!
Ми звернулися до адвоката Павла Валентиновича Прилуцького з наступним питанням: чи має право шкільний або приватний психолог проводити тестування й будь-яке інше дослідження, в якому беруть участь неповнолітні діти без відома батьків? Чи є закони, які регулюють це питання?

https://m.facebook.com/groups/1447547535497898?vie...

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

Дослідження чинного законодавства України:

1. У відповідності до ч.2 ст. 28 Конституції України визначено, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

2. Міністерством охорони здоров’я затверджено наказ №199 від 15.04.2008 року „Про затвердження Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу” (Далі – Наказ №199 від 15.04.2008 року).

У відповідності до пункту 7 Наказу №199 від 15.04.2008 року встановлено, що: „Методи психологічного і психотерапевтичного впливу можуть застосовуватися лише за усвідомленою згодою інформованої дієздатної особи, відносно якої вони застосовуються, або за згодою її законного представника.

3. Згідно зі статтею 30 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов´язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно зі статтею 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має часткову цивільну дієздатність (стаття 31 ЦК України), фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має неповну цивільну дієздатність (стаття 32 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 14 Сімейного кодексу України (далі – СК України) встановлено, якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

Крім того, у відповідності до статті 39 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначено, хто є законними представниками:
а) права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб у суді захищають їхні батьки, усиновителі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
б) права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновителі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Згідно до ст. 1 Закону України „Про психіатричну допомогу” під терміном „законні представники” розуміють - батьків (усиновителів), опікунів або інших осіб, уповноважених законом представляти інтереси осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі здійснювати захист їх прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної допомоги; а під терміном „усвідомлена згода особи” - згоду, вільно висловлену особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування.

З огляду на вищезазначене можна зробити ВИСНОВОК:
1. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана будь-яким дослідам незалежно від віку.
2. Методи психологічного й психотерапевтичного впливу можуть застосовуватися особою, яка на законних підставах займається такою діяльністю, лише за усвідомленою згодою інформованої дієздатної особи (тобто повнолітньої, психічно здорової, яка не має будь-яких медичних обмежень), відносно якої вони застосовуються, або за згодою її законного представника (тобто батьків, опікунів, піклувальників, щодо малолітніх або неповнолітніх дітей).
3. Згода на застосування методів психологічного й психотерапевтичного впливу може виражатися в усній чи письмовій формі – для повнолітніх дієздатних осіб, у письмовій формі - для малолітніх і неповнолітніх осіб.
4. Відсутність такої згоди може розглядатися як незаконний вплив на психічне здоров’я людини та в залежності від заподіяної шкоди тягти за собою кримінальну та цивільно-правову відповідальність.