Минули перші тижні після закінчення другого лок-дауну. Разом з «ура, мамо, нарешті побачу шкільних друзів» і «ура, діти підуть до школи» починає приходити розуміння, що, можливо, це не останній такий карантин. Тож, підіб’ємо підсумки :)
Погляд батьків на дистанційне навчання
Як мати, можу виділити кілька безперечних плюсів:
- Економія часу. Особливо відчувається, у випадку, якщо в школу треба їхати. Ніяких пробок, очікувань на зупинці та хвилювань, якщо дитина їде сама громадським транспортом. Якщо ж додати час на дорогу до гуртків (багато з яких теж перейшли в онлайн) то вийде досить вагома цифра. І, логічно, діти на дистанційному навчанні можуть поспати на півгодини-годину більше.
- Досвід використання гаджета для навчання. Бо зазвичай такі прилади діти використовують для гри та розваг.
- Такі речі як відволікання на уроці, дражнилки, цькування в онлайн класі майже не можливі.
- Діти і дорослі почали більше цінувати «живі» уроки. Або, якщо школа геть не влаштовувала, батьки стали сміливішими та прийняли рішення про перехід до дистанційної школи.
Які ж недоліки у цій ситуації?
Разом з цим маємо і мінуси. Найбільш вагомий з них, як на мене, - це досить тривале сидіння перед екраном гаджета. У звичайній ситуації без нього дитині можна прожити, а при дистанційному навчанні він з іграшки перетворюється на «вікно в світ» і його вже не вилучиш під гаслом «скільки можна сидіти в тому моніторі, краще б на вулицю пішов/книжку почитав/квітку полив (обрати потрібне)». Так, можна контролювати кожен «клік» та хвилину проведену з монітором, але, з особистого досвіду, це потребує неабияких нервів, сил та псує відносини з дітьми. Як компромісний варіант, який включав і фізичну активність, і гаджет, і спілкування у нас були онлайн тренування з карате для молодшої дитини та уроки вокалу для старшої.
Погляд вчителів на дистанційне навчання
Вчителі теж відмічають, що дистанціонка має свої сильні сторони. Наприклад, на on-line навчанні вчитель може дати більшу кількість візуальних джерел, зробити презентацію, показати відео, слайди, тощо. При традиційному навчанні не завжди школи мають таку можливість. Також, певна кількість уроків іде у записі, тож учень може послухати матеріал у будь-який зручний час та, за потребою, повторити.
Та є і певні труднощі: якщо з технічних причин нема відео зв’язку з дитиною, то важко зрозуміти чи сприймає учень матеріал. Молодші школярі ще не можуть довго концентруватись на навчанні, їх треба контролювати, задавати питання, спілкуватись.
Коли клас великий (скажімо, 24 дитини) поспілкуватись з усіма учнями просто не реально, а для гуманітарних предметів обговорення, осмислення - важлива частина уроку. Багато хто скаржиться на втому очей та гиподинамію через постійне сидіння перед монітором.
Що потрібно для успішного навчання дітей?
Для успішного навчання потрібна дисципліна, системне виконання домашніх завдань. Для багатьох школярів такі традиційні методи, як виклик до дошки чи незаплановані самостійні, були досить вагомою причиною розбиратись у нових темах і не забувати старі. А на дистанційному навчанні часто такі діти, не маючи достатньої мотивації, втрачали темп та якість навчання.
Звісно, більш старші учні, студенти, які вже мають і концентрацію, і розуміння навіщо їм потрібен той чи інший предмет, можуть успішно сприймати лекції у записі.
Також, не забуваємо, що у традиційній школі діти здобувають не тільки знання, а й навички спілкування, вирішення конфліктів, співпраці. Діти можуть задавати питання, домовлятись з вчителями, однолітками, дітьми з інших класів, іноді незнайомими. При цьому, школа - не «клуб за інтересами» де всі дружні та позитивні, це - зріз суспільства, з усіма його особливостями. І логічно припустити, що у довгостроковій перспективі дітям з натренованими в школі соціальними навичками буде легше знаходити спільну мову з різними людьми. Під час карантину спілкування було більше дистанційне, часто-в рамках мережевих ігор (ууу, і знову гаджет) , іноді - спільні прогулянки в парку.
Друзі, поділіться своїми карантинними ідеями та інсайтами :)
Автор: Тетяна Лещенко. Редакція сайту Kidstaff.
показать весь текст
167
0
дистанционка -это ужасно( Как ни пытаюсь вспомнить что-то ’позитивное’, не получается.. Для меня и моих детей это один большой минус.
Дистанционка бывает абсолютно разной. Плохо организованной и отлично организованной. Есть спец школы, где все налажено и нет минусов, если это осознанный выбор семьи, берущей на себя ответственность за социализацию и другие активности вне школы.
cудячи з коментів, так, мабудь у більшості випадків саме конкретна школа, її адміністрація приймає рішення про те, як будуть проходити уроки, скільки годин і т.ін. У нас теж були повноцінні уроки в середній школі та по 2-3 на дент в молодщій.
Ответ дляMarisha1715
В данном случае стратегия ’ ищем только позитив ’ абсолютно неуместна. 
чому? негатив і так на поверхні. Що б Ви запропонували?
Плюсы:
- экономия времени
- экономия средств
- дети не могут отвлекаться
- при нормальном софте невозможно списывать
- отсутствие посторонних шумов.
Как развивать дальше:
1 сокращать количество школьных помещений
2 составить список предметов которые необходимо преподавать строго в онлайне
3 сделать так что бы в школу ученик ходил 2 раза неделю
4 не менее 2 контрольных или самостоятельных в месяц ученик должен написать в школе в оффлайне
- экономия времени
- экономия средств
- дети не могут отвлекаться
- при нормальном софте невозможно списывать
- отсутствие посторонних шумов.
Как развивать дальше:
1 сокращать количество школьных помещений
2 составить список предметов которые необходимо преподавать строго в онлайне
3 сделать так что бы в школу ученик ходил 2 раза неделю
4 не менее 2 контрольных или самостоятельных в месяц ученик должен написать в школе в оффлайне
Несомненный плюс, это ограничение контактов моего ребёнка с невакцинированными детьми, которых быть не должно в коллективе но они есть
Я бы с прибольшим удовольствие перешла в такой режим обучения, так как школа от нас очень далеко.
Є дуже гарна стаття від Павла Карпюка, в якому все чітко та зрозуміло описано про всі недоліки дистанційного навчання
Дистанційне навчання – загроза деградації освіти і зниження якості знань!
Останнім часом в українському суспільстві розгорілася жвава дискусія щодо того, чи потрібно продовжувати в Україні дистанційне навчання.
На мою думку, перехід на дистанційне навчання в Україні за існуючих умов – просто неприпустимий. Адже це – реальна загроза деградації освіти загалом і катастрофічного зниження якості знань учнів. Жодними карантинними заходами не можна буде потім виправдати ті наслідки, до яких це може призвести. Наведу ряд аргументів на підтвердження своєї думки.
Найчастіше батьки задають запитання: як при дистанційному навчанні можна навчити дитину, яка йде у 1-й клас, читати й писати? Одна із мам слушно каже: дитина не сприймає її як вчителя. На підсвідомому, психологічному рівні. Між батьками і дітьми складаються інші стосунки – не такі, як між вчителем і учнем. І це природно, що учні не сприймають батьків як вчителів, адже це інший рівень сприйняття, підпорядкування, зрештою – відповідальності.
Інша справа, коли дитина приходить у перший клас у колектив, де є не тільки вчитель, а й інші діти. Тут вона соціалізується, вчиться жити в колективі, вибудовувати стосунки з іншими. Намагається не відставати від загалу, бути успішною, старається показати себе, бути прикладом, прагне до лідерства. Це її дисциплінує, тримає в певних рамках. А як ці колективістські чи лідерські якості мають сформуватися, коли дитина залишається вдома?
Це перший – морально-психологічний аспект проблеми. І він стосується не лише першокласників чи учнів молодших класів. Підлітки чи старшокласники, які прагнуть до самореалізації, потребують не меншого контролю зі сторони вчителя та колективу. Без постійного контролю спроби самореалізації школярів цього віку можуть набути абсолютно небажаних і навіть неприродних форм. І це – ще одна сторона цієї ж проблеми.
Другий аспект – фінансовий. Якщо дитина постійно навчається вдома, то хтось із батьків має її контролювати, тобто залишатися з нею. Виходить, комусь потрібно жертвувати своїм робочим часом і можливостями, тобто не йти на роботу, не працювати, а займатися суто навчанням цієї дитини? І це – не ситуативно, як коли вийде, а щодня, як того вимагає шкільний процес. Фактично комусь із батьків треб забути про свою роботу і фактично замінити дитині вчителя.
Як на мене, зробити це неможливо. Адже батьки мусять думати, як заробити на прожиття, щоб забезпечити свою сім’ю, родину. Пандемія й без того вдарила по заробітках багатьох. І я не впевнений, що багато хто погодиться сидіти вдома і на волонтерських засадах виконувати функцію вчителя. Тим більше, що хтось може змусити їх це робити. А уявіть собі: як бути батькам, які виховують дітей у неповній сім’ї? Залишатись удома заради дистанційного навчання і фактично позбавити себе й дитину засобів до існування?
На мій погляд, батьки все-одно робитимуть вибір не на користь такій новації: вони змушені будуть іти заробляти гроші, а дитині приділятимуть увагу за залишковим принципом. Десь увечері – кому вже як вийде. І якість навчання від цього незворотно страждатиме.
Третій аспект – матеріально-технічний. Дистанційне навчання – це віддалена комунікація між школою, батьками та учнем. І необхідна умова ефективної комунікації в цьому випадку – якісний інтернет. Але тут ми наштовхуємося на проблему відсутності інтернету в сільській місцевості. Яскраво бачу це на прикладі нашої Устилузької ОТГ. Практично всі малі села нашої ОТГ не забезпечені якісним інтернетом – ні мобільним, ні стаціонарним.
Відсутність інтернету зводитиме нанівець усі спроби дистанційного навчання. Ні діти, ні батьки не матимуть достатньої комунікації з вчителем, не зможуть відшукати в мережі необхідні пояснення, скачати підручники чи посібники, аби, при бажанні, самому розібратись у темі і пояснити своїй дитині, як виконати шкільні завдання. Через суто технічну проблему – відсутність належного матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу.
В результаті можемо отримати не зовсім освічене підростаюче покоління, яке не матиме достатніх знань і навичок. Покоління, яке має замінити нас у справі нашого державотворення, господарювання, розбудови економіки і держави. Чи, може, комусь вигідно, щоб у нас підростало покоління неуків?
Дистанційне навчання – загроза деградації освіти і зниження якості знань!
Останнім часом в українському суспільстві розгорілася жвава дискусія щодо того, чи потрібно продовжувати в Україні дистанційне навчання.
На мою думку, перехід на дистанційне навчання в Україні за існуючих умов – просто неприпустимий. Адже це – реальна загроза деградації освіти загалом і катастрофічного зниження якості знань учнів. Жодними карантинними заходами не можна буде потім виправдати ті наслідки, до яких це може призвести. Наведу ряд аргументів на підтвердження своєї думки.
Найчастіше батьки задають запитання: як при дистанційному навчанні можна навчити дитину, яка йде у 1-й клас, читати й писати? Одна із мам слушно каже: дитина не сприймає її як вчителя. На підсвідомому, психологічному рівні. Між батьками і дітьми складаються інші стосунки – не такі, як між вчителем і учнем. І це природно, що учні не сприймають батьків як вчителів, адже це інший рівень сприйняття, підпорядкування, зрештою – відповідальності.
Інша справа, коли дитина приходить у перший клас у колектив, де є не тільки вчитель, а й інші діти. Тут вона соціалізується, вчиться жити в колективі, вибудовувати стосунки з іншими. Намагається не відставати від загалу, бути успішною, старається показати себе, бути прикладом, прагне до лідерства. Це її дисциплінує, тримає в певних рамках. А як ці колективістські чи лідерські якості мають сформуватися, коли дитина залишається вдома?
Це перший – морально-психологічний аспект проблеми. І він стосується не лише першокласників чи учнів молодших класів. Підлітки чи старшокласники, які прагнуть до самореалізації, потребують не меншого контролю зі сторони вчителя та колективу. Без постійного контролю спроби самореалізації школярів цього віку можуть набути абсолютно небажаних і навіть неприродних форм. І це – ще одна сторона цієї ж проблеми.
Другий аспект – фінансовий. Якщо дитина постійно навчається вдома, то хтось із батьків має її контролювати, тобто залишатися з нею. Виходить, комусь потрібно жертвувати своїм робочим часом і можливостями, тобто не йти на роботу, не працювати, а займатися суто навчанням цієї дитини? І це – не ситуативно, як коли вийде, а щодня, як того вимагає шкільний процес. Фактично комусь із батьків треб забути про свою роботу і фактично замінити дитині вчителя.
Як на мене, зробити це неможливо. Адже батьки мусять думати, як заробити на прожиття, щоб забезпечити свою сім’ю, родину. Пандемія й без того вдарила по заробітках багатьох. І я не впевнений, що багато хто погодиться сидіти вдома і на волонтерських засадах виконувати функцію вчителя. Тим більше, що хтось може змусити їх це робити. А уявіть собі: як бути батькам, які виховують дітей у неповній сім’ї? Залишатись удома заради дистанційного навчання і фактично позбавити себе й дитину засобів до існування?
На мій погляд, батьки все-одно робитимуть вибір не на користь такій новації: вони змушені будуть іти заробляти гроші, а дитині приділятимуть увагу за залишковим принципом. Десь увечері – кому вже як вийде. І якість навчання від цього незворотно страждатиме.
Третій аспект – матеріально-технічний. Дистанційне навчання – це віддалена комунікація між школою, батьками та учнем. І необхідна умова ефективної комунікації в цьому випадку – якісний інтернет. Але тут ми наштовхуємося на проблему відсутності інтернету в сільській місцевості. Яскраво бачу це на прикладі нашої Устилузької ОТГ. Практично всі малі села нашої ОТГ не забезпечені якісним інтернетом – ні мобільним, ні стаціонарним.
Відсутність інтернету зводитиме нанівець усі спроби дистанційного навчання. Ні діти, ні батьки не матимуть достатньої комунікації з вчителем, не зможуть відшукати в мережі необхідні пояснення, скачати підручники чи посібники, аби, при бажанні, самому розібратись у темі і пояснити своїй дитині, як виконати шкільні завдання. Через суто технічну проблему – відсутність належного матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу.
В результаті можемо отримати не зовсім освічене підростаюче покоління, яке не матиме достатніх знань і навичок. Покоління, яке має замінити нас у справі нашого державотворення, господарювання, розбудови економіки і держави. Чи, може, комусь вигідно, щоб у нас підростало покоління неуків?
Тогда только дистанционное либо индивидуальное обучение
Статью15 закона ’О защите населения от инфекционных болезней’ нарушает
Статью15 закона ’О защите населения от инфекционных болезней’ нарушает
Не в образу. Але стаття в стилі ’Радянської жінки’, який я не читала але імхо маю )).
Або вступ до нудної наукової роботи.
Можливо, погратися зі стилями та розмовною мовою, оживити емоціями та осучаснити?)
Просто не розумію, навіщо подібні матеріали закріпляти на форумі, цільова аудиторія якого не підпадає під ?
Або вступ до нудної наукової роботи.
Можливо, погратися зі стилями та розмовною мовою, оживити емоціями та осучаснити?)
Просто не розумію, навіщо подібні матеріали закріпляти на форумі, цільова аудиторія якого не підпадає під ?
невакцинированными, простите не правильно прочитала, есть же дети и которым по показаниям нельзя и что им делать?
Это Вы не знаете невацинированные дети в зоне риска, но не Ваши. И Если бы с противопоказаниями детям нельзя было с Вашими учится то их бы не брали в школу.
Я прекрасно знаю кто в зоне риска, детей с противопоказаниями допускают после заключения комиссии, допускают, но не обязаны брать, а если будут те кто против, то не могут допустить, это по закону
если говорить про качество образования, когда объясняют предметы на отмахнись, то дистанционка безусловно лучше.
Когда буллинг и издевательства одноклассников - то дистанционка безусловно лучше.
Когда на улице мороз и гололед.
Когда в столовой плохая нездоровая еда.
Когда старая вонючая парта и неудобный стул.
Когда вирус (грипп тоже вирус) сидеть в классе где 30+ носителей.
Когда нужно одевать форму, покупать рюкзак и прочие вещи.
Когда в школу далеко и только ехать транспортом....
Когда училка сумасшедшая и орет.
Плюсов больше чем минусов.
Когда буллинг и издевательства одноклассников - то дистанционка безусловно лучше.
Когда на улице мороз и гололед.
Когда в столовой плохая нездоровая еда.
Когда старая вонючая парта и неудобный стул.
Когда вирус (грипп тоже вирус) сидеть в классе где 30+ носителей.
Когда нужно одевать форму, покупать рюкзак и прочие вещи.
Когда в школу далеко и только ехать транспортом....
Когда училка сумасшедшая и орет.
Плюсов больше чем минусов.
Плюсы дистанционки:
- отличный способ угробить детей (дети в младшей школе лет до 10 минимум не могут оставаться дома одни, а у многих родителей как бы работа. В результате повышенный риск травматизма у детей и уголовной ответственности у взрослых, которые работают).
Все школьники проводят за гаджетах в связи с онлайн уроками, онлайн репетиторами и онлайн домашками по 10-12 часов в сутки. Как результат, гиподинамия, проблемы со спиной, падает зрение, психологические последствия.
- отличный способ забить на школу и вырастить неумное поколение.
Младшие школьники сами не умеют ещё контролировать свое время, начало занятий и работу гаджетов (настройки сети, разных аккаунтов, нескольких онлайн програм, отправлять задания...).
Старшие школьники не всегда достаточно мотивированы на учёбу. Дистанционка - прекрасный способ даже не пытаться их воспитать и выучить, а сразу выбросить на обочину жизни.
- отличный способ быстро умереть не дожив до старости (потому что лечить и обслуживать коммуникации будут доктора и электрики, которые учились дистанционно).
Для меня если вдруг из выше написанного непонятно дистанционка вызывает полное отторжение, когда её навязывают. Те, кому подходит дистанционка, пускай переходят на домашнее, хоумскулинг, дистанционное и другие виды удаленного обучения. Там по крайней мере все организовано уже, а не в каждой школе свои правила и порядки.
- отличный способ угробить детей (дети в младшей школе лет до 10 минимум не могут оставаться дома одни, а у многих родителей как бы работа. В результате повышенный риск травматизма у детей и уголовной ответственности у взрослых, которые работают).
Все школьники проводят за гаджетах в связи с онлайн уроками, онлайн репетиторами и онлайн домашками по 10-12 часов в сутки. Как результат, гиподинамия, проблемы со спиной, падает зрение, психологические последствия.
- отличный способ забить на школу и вырастить неумное поколение.
Младшие школьники сами не умеют ещё контролировать свое время, начало занятий и работу гаджетов (настройки сети, разных аккаунтов, нескольких онлайн програм, отправлять задания...).
Старшие школьники не всегда достаточно мотивированы на учёбу. Дистанционка - прекрасный способ даже не пытаться их воспитать и выучить, а сразу выбросить на обочину жизни.
- отличный способ быстро умереть не дожив до старости (потому что лечить и обслуживать коммуникации будут доктора и электрики, которые учились дистанционно).
Для меня если вдруг из выше написанного непонятно дистанционка вызывает полное отторжение, когда её навязывают. Те, кому подходит дистанционка, пускай переходят на домашнее, хоумскулинг, дистанционное и другие виды удаленного обучения. Там по крайней мере все организовано уже, а не в каждой школе свои правила и порядки.
Ещё из ’плюсов’ - можно уволить как минимум половину учителей и школьных работников и позакрывать половину школ. Экономия для госбюджета!
Увидела, кто из учителей заслуживает внимания...а кого- гнать паршивой метлой, когда станет рассказывать, что моё дитя ленивое и глупое
Увидела много плюсов в дистанционке, в первом карантине, перешли сразу онлайн. Из минусов -ничего не могу сказать.
ПЛЮСОВ НЕТ !!!!! Отстой ваша дистанционка.
Вижу только одну цель в этом -сделать из детей деградантов. Мой сын ученик 9 класса -один из лучших учеников класса. Во время карантина опускались руки у ребёнка так как для изучения нового материала объяснить материал некому. Детям нужно сидеть за партой и слушать учителя.
Через некоторое такими темпами время будет стана неучев - как видно это основаная цель.
Вижу только одну цель в этом -сделать из детей деградантов. Мой сын ученик 9 класса -один из лучших учеников класса. Во время карантина опускались руки у ребёнка так как для изучения нового материала объяснить материал некому. Детям нужно сидеть за партой и слушать учителя.
Через некоторое такими темпами время будет стана неучев - как видно это основаная цель.
Похожие темы:
Комментарии к ответу