Ответ дляРеверанс
Человеки войны не собираются рашку захватывать.
За свою Родину сражаются.
Обычный человек пишет так :
у мене немає бомбосховища поруч. Взагалі. Можу сподіватися лише на дві стіни. І я втратила роботу, майже повністю. Сиджу в Україні, допомагаю, чим можу, і не хочу я бляха ніякого миру. Я хочу, щоб ми дали ........окупантам, щоб вони вже й не розраховували ні на який мир. І чим більше їх солдатів тут загине, тим краще.Це найбільша хрінь, яку зараз можна сказати. От чесно. Харків зрівняли з землею, усю Київську область теж, тисячі людей загинули, щоб ми зараз ’погодились на все, аби закінчити війну’? То навіщо бляха взагалі то все було?Я вважаю, що треба добивати ту гнидоту. Все. Які там перемовини? Срали вони на всі перемовини і всі домовленості. І кожен зараз чітко повинен розуміти: агітувати за перемовини і за підписання якихось угод - значить, агітувати не за кінець війни, а за перерву у ній. Через кілька років вони повернуться і нас доб´ють.
Дивіться, я не говорю, що Ви не праві. Орків без сумніву додавити треба.
Питання - ЯК!
Ну ок, виб´ємо ми зараз рашком´ясо з України, включно з Кримом і Донбасом.
І що далі?
Де гарантія, що воно, те м´ясо, не повалить знову через пару років? Підростуть 15-17річні, - і расєявпєрьод.
Значить що?
Треба рашку саджати на шпагатик, поки не розчахнеться.
Незалежно від того, в який момент зупинеться війна, повинен бути той незручний шпагатик, з якого вже не підніметься.
І саме від цього будуть ’вбиті москалі’ і весь москалізм.
Якщо друга серія повинна бути з таким сюжетом і результатом, то може в першій побережемо трохи життів наших військових і цивільних?
Розумієте, про що я?
Якщо два шляхи приведуть до одного результату, то чи не краще вибрати той, де менше втрат?