Відчуваю пекучий сором за іншу людину, чи то комплекси?

Ой дівчаточка. Весна, стало тепліше, і я не знала, як одягається мій спутник в теплі часи. Раніше все було ок: джинси+якась кофта+ куртка. Я навіть уваги не звертала, але зараз...це треш. Виходжу на вулицю, чекаю його. Мимоволі помітила, що хтось йде по вулицю. Думаю "ну, дід якийся", та й не розглядала. Але тут він підійшов, каже "привіт", я піднімаю очі і в мене шок...щелепа відпала, очі вирячились. Він навіть занепокоївся: подумав, що в мене щось заболіло. Стоїть мій принц у типовому наряді маминого синочка: якась сторічна сорочка, немов знята з діда; брінджі чи шо ото таке нижче коліна; і головне: оті сандалі чоловічі. І не на босу ногу! А з носком!
Ще він чомусь зализав своє волосся назад, і став дуже схожим на Тетяну Орлову. Блін, ну я розумію, що людина - це головне, але мені було прям соромно з ним йти. Всі прохожі ніби дивились на мене і думали "шо, за гроші?". І дивно якось: така гарна квіточка, як я, і ця людина поруч. Всі натяки по типу "де такі сандалі взяв? класні", він не розуміє. Як йому чи натякнути, чи шо, чи це зі мною щось не так? Я вже ладна взагалі з ним не гуляти на людях.