болить все, люди, тварини, земля , міста і села
пам´ятаю все, і ніколи не пробачу
пам´ятаю все, і ніколи не пробачу
показать весь текст
46
182
0
Я теж все дивлюсь архівні фото і плачу. Сьогодні їздила до Києва, проїхала туди і назад на маршрутці через Романівський міст. 5 березня ми тікали з Ірпіня цією дорогою, ніколи не забуду, як поруч падали снаряди, це були найстрашніші дні в моєму житті.
3
Аналогічно. З такою думкою ми виїхали з дітьми в село, думали шо через пару тижнів все закінчиться.
В квітні і травні мене крило капець як, коли уявляла що з країною буде за рік війни... Каменя на камені не залишать, розбомблять ракетами шо зможуть.
Сьогодні подивилась фільм Комарова ’Рік’ ... плакала ... Скільки горя ми переживаємо зараз. На ці кадри, на людей не можливо дивитись без сліз.
Скільки буду жити не зрозумію і ніколи не пробачу цього, мої діти не пробачать, я ще онуків дочекаюсь і їм розкажу як їх батьків вивозили в безпечне (так тоді здавалось) місце.
В квітні і травні мене крило капець як, коли уявляла що з країною буде за рік війни... Каменя на камені не залишать, розбомблять ракетами шо зможуть.
Сьогодні подивилась фільм Комарова ’Рік’ ... плакала ... Скільки горя ми переживаємо зараз. На ці кадри, на людей не можливо дивитись без сліз.
Скільки буду жити не зрозумію і ніколи не пробачу цього, мої діти не пробачать, я ще онуків дочекаюсь і їм розкажу як їх батьків вивозили в безпечне (так тоді здавалось) місце.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу