Кто в Германии, давайте поговорим

У мене мала дитина тому мені Канада і США точно не підходять.

Автор,моя думка. Не звертайте ні на кого увагу. От вам подобається, Дітчм подобається, мова вчиться потихеньку. Все, гніздіться,облаштовуйтеся налагоджуйте ваше життя там. Не озирайтеся на знайомих. Я ввадаю, що це дуже класно, що вам подобається країна, мова. Це супер. Канада, то я взагалі не розумвю задоволення тих людей хто туди їде і по що . Мелицина нуль, робота прибиальники або завод , оплата мінімальна. Зато понтів. К-аааан-ааада.

Я не в Германии. В другой стране.
Остаться будет сложно, если не поменяются положения закона о беженцах.

Но на данный момент мне хочется остаться и если даже ничего не получится в одной стране, то уехать в другую. Потому что понимаю, что в Украине ни сейчас, ни потом не сахар будет...

В мене з Німеччиною туго...
І мова їхня зовсім не йде до голови (щоправда, я не ходжу на курси, намагаюсь вчити мову самостійно), і менталітет німецький багато в чому мені чужий, і деякі правила й закони країни стильно дивують.. (м´яко кажучи))))))
Радують люди: нам пощастило, нас оточують неймовірні люди, дійсно небайдужі і щиросердно.
Це головне, напевно.
Але є багато ’але’...
Ми тут з самого початку війни.
Країну не вибирали, опинились саме тут майже випадково.
Якщо б обирала я, то це точно була б не Німеччина :)
Хоча...
Ще раз переконуюсь в тому, що в світі не буває випадковостей, і раз ми тут - то саме так мало бути.
Моя особиста адаптація - болісна, я лише зараз починаю жити повноцінним життям, до того було життя на паузі.
Та десь починаючи з Нового Року я ловлю себе на думці, що мене вже менше чого бісить, а моментів для радост - і все більше, і це не від примусу із серії (Олю, будь вдячною і не бісись із жиру), а щирі і позитивні емоції.
Німеччина нереально багато дає моїм дітям, мені навіть страшно подумати, скільки додаткових фінансів на них витрачається (діти з особливими потребами), в Німеччині тричі за цей рік рік врятували життя одній моїй дитині (в прямому сенсі врятували від смерті: поліція, лікарі, небайдужі люди), в Німеччині з´явилася надія на те, що інша моя дитина має шанс на повноцінне життя в соціумі, а не доживання в інтернаті, коротше,якщо говорити об´єктивно, то це країна, якій я буду завдячувати все життя, незалежно від того, де ми житимемо в майбутньому.
А от з майбутнім в мене немає ясності ані в реальних перспективах, ані в справжніх бажаннях...
Розумом я розумію, що треба шукати можливості, щоб надалі залишитись тут, а серце каже, що ну йолки..навіть думати не смій...
А діти 50/50: дин з них щодня марить Україною і поверненням додому, Україн, інший - закоханий в Німеччину і мріє жити тут завжди.
Та ми поки - вічні соціальщики , тому шансів залишитись тут після війни в нас майже нема.
Якось так.

Я ждала,тех,кто очень хочет,чтобы нас пнули домой,почему Вы этого так желаете нам?
В Германии очень много перспектив,поверьте,остаться тут не есть прям что то нереальное

І потрібно розуміти, що ця картина буде тільки погіршуватись. Продукти дуже виросли в ціні, всі послуги/товари також. І вартість комунальних планують підвищити, хоча під час війни казати, що «ні-ні».
В мене в Києві свої обьекти нерухомості, ніби було за що триматись, матеріальне. Але…ну ви розумієте)

Вот я об этом и пишу, что дома я жила намного лучше, чем сейчас в Германии, жду окончания войны и вернусь домой дальше бизнес развивать свой

Есть, только для 10% максимум

Та без разницы, цена от этого не зависит. Разные районы, разные дома, разные цены.

А ця зима пів року на більшій частині території? Кума скидає фото у них ще кучугури снігу, а у нас вже +20.

Тут читаешь, то за год люди не могут элементарный уровень немецкого выучить. Хотя только пособия

Я удивляюсь...
Знаю уже достаточно родителей, которые тут кричали, только 12, только КПИ, только Юрфак.
А теперь, концепция сменилась на иди ’подработай официантом, мне тяжело, все так делают’, ’какой вуз, ты ж в лицей поступить тупство не можешь, ничего грузчик тоже хорошая профессия, не все быть юристами’. А самое интересное, что это одни и те жи мамы.

Летом на 3 месяца возвращались из Польши в Запорожье, даже не Киев. Если б эти суки не начали обстрелы регулярные, я б не уехала опять. Плевать на всё, каждое дерево мне было казалось красивее польского. Днепр на закате божественен. Воздух родной. Все родное. Так это серое и промышленное Запорожье с хреновой экологией и разбитыми тротуарами. С Киевом не сравнить. Хотя в Польше мы в старинном городке, очень красивом и милом. Да, общество тут цивильнее, очень вежливые все, быдла практически нет, но все чужое и будет таким всегда. Всегда.

Знаете,если я сейчас приеду на Западную Украину,я там тоже буду чужаком
И если я мыла дома полы,я и тут буду,но знаете,почему то дома это фу,а здесь это не зазорно
Если я достигла чего то дома,то и тут достигну
Дома я наскребла на свое жилье,и что в итоге?Я беженка в итоге,потому тут под каки углом посмотреть...

Живу в Германии, имею хорошую должность, работу, пмж, а мне тут совсем не нравится, немецкий менталитет не мое.
Мечтаю уехать

Вам потрібно зрозуміти одну цікаву річ - Німеччина турбується про людей, які навіть не є громадянами країни. Вони надають житло, мінімальні кошти, курси вивчення мови. Завдяки цьому можна спокійно асимілюватись, знайти роботу, жити комфортно. Це не Україна, де на платників податків наплювати, де їх тільки доять не даючи нічого взамін.

Чого ви не їхали в Германії,поки не було війни,якщо там так легко зостатися?

Расскажите, что вы имеете в виду?

А я домой хочу, вид на жительство давно, муж получил гражданство, но жили в Киеве! Для меня лучше Украины нет, если бы не муж и ребёнок, даже бы и не думала, домой!

Дякую Вам

Я понимаю, что для вас Германия - это небо и земля по сравнению с Украиной. Но не забывайте, что большинство из вас не живет за свой счет, все эти знания Б1- это просто бумажка, когда на самом деле вы не можете сходить даже к врачу и нормально изъясниться. Во влажных розовых мечтах многие из вас себе что-то придумали, к сожалению с реальной эмиграцией ничего общего нет. Я давно живу в другой стране с ребенком, это очень тяжело. Многое из вас сидели под крылышком какого-никакого мужа, могли взять себе кредит в Привате, отдать ребенка бабушке и много чего еще. Квартира 800 евро, коммунальные 200, питание 400. Просыпайтесь

У вашому випадку, коли немає куди повертатися, навіть вагатися не треба. Вам подобається, ви звикаєте, продовжуйте рухатися у цьому напрямку.

Жила в Німеччині задовго до війни певний час, здавалось, що треба переїжджати сюди з України, от точно все мені подобається. З початком війни поїхала в іншу країну (так склалось), там не дуже сподобалось, хоч я жила 9 міс. Зараз от повторно приїхала в Німеччину. І мені все не так,все дратує. Може я бачу все в таких кольорах через війну. Але за роки, що я тут не була, Німеччина дуже загальмувала в плані цифровізації. Це наче така дрібниця, але після того, як ти звикаєш вирішувати більшість питань одним кліком на телефоні (образно), очікування листів тижнями,які ще люблять загубитись, це щось. Як і те,що є купа місць, де ти не розрахуєшся карткою.Про бюрократію просто змовчу. Про доступ до медицини теж.
І загалом якась душність у повітрі відчувається. Якщо колись тут було живіше, діти, молодь, то зараз переважна більшість-старші люди. А це -темна-темінь в 8 годин вечора на вулицях (якщо невеличке місто) і тиша, як в..ну ви зрозуміли.
Коротше, щось мені цей раз не заходить зовсім. Хоча, справедливості заради-класна екологія, соціальна орієнтованість, все для людей, чудові школи. Всі мої знайомі поїхали далі (Британія, Канада). Ну і те,що тут пишуть- хто вас лишить..Насправді мені напряму сказали-ми в вас дуже зацікавлені. І це ще мою спеціальність треба підтверджувати не 1 рік. Просто тому, що працювати нема кому, молоді нема. Але я засумнівалась, чи хочу залишатись тут. Міряю по довоєнній Україні, то й не відчувається мені так розрив, як раніше, коли Європа була мрією всіх мрій. Але ж треба перелаштувати голову і міряти по післявоєнній Україні..Хоча, я оптиміст і щиро вірю, що в нас все буде добре, можливо кілька років прийдеться попахати, але все буде. І навіть, якщо я вирішу залишитись де-інде, мені дуже важливо, щоб моя Україна перемогла і процвітала!

Согласна, только беженцы в большей своей части ленивые, ничего не хотят делать, а только требуют

Ви з тих, хто на правду ображається?
Яка ж тоді повага для любителів «Божої роси»

Тогда не платили пособие и не дули в попу

А почему не уезжаете, если страна не нравится?

А что именно Вас раздражает в их менталитете?

А в Германии не уборки и завод? Думаете все смогут выучить язык до необходимого уровня и пойдут в офисы? Да и есть ли потребности в таком количестве офисных работников? В Германии всегда были нужны люди по уходу за пожилыми, строители, рабочие всех специальностей.