На паровозе• 03 мая 2023
Боюсь заводити дітей через хвороби сім’ї
В папиної двоюрідної сестри діабет 1 типу. В маминої рідної під питанням шизофренія. В моєї мами просто занадто чутлива психіка і як розпочалась війна вона на гідазепамах, занадто сентиментальна.
Скажіть, то дійсно обтяжена спадковість чи я себе накручую?
Скажіть, то дійсно обтяжена спадковість чи я себе накручую?
показать весь текст
178
0
Дякую. Ще таке. Вона часто хоче почути, що все точно вирішиться, але є проблеми, про які я так казати не можу чи не знаю. Як правильно відповідати? Яка відповідь не дасть закопатися в ті страждання ще більше?
а у мене діабет по лінії батька - у бабусі, усіх її 7 сестер/братів, усіх їх дітей, також у батька, його брата та сестри, і що? тепер потрібно було мені не народжувати? серйозно? мені зараз 48 років, так ставлять преддіабет - сподіваюсь, що скоро його навчаться лікувати та й все! У мене 2 діток, у брата 3 діток
1
Ну плюсів більше. В мене це просто потреба. Мене в дитинстві недолюбили і ніколи не жаліли. От зараз в мене щось погано, то нию чоловікові або тут. Понила і .... відпустило. Біжу далі. До нових траблів. В мене це викид емоцій. І щоб пожаліли (а якжеж). Мабуть я так справляюся з негативом. Дуже енргозатратно, але я звикла.
1
Теж за таке думаю, бо по маминій лінії в бабусі був розсіяний склероз (вона була лежача 27 років), а в дідуся діабет 1 типу. По папиній лінії в родичів були ’дурники’, а його рідна тітка зійшла з розуму, після втрати дитини. Ну і в мене мало що здорове, та й до купи гіпотеріоз з аутоімунним тиреоідитом, що вже дає ризик народити хвору дитину навіть без спадковості.
Ще підтримка. Частіще говоріть їй: ти зможеш, у тебе вийде, яка ти класна итд., постійно хваліть, навіть за дрібниці.
1
якщо для вас більше плюсів, то що тут зробити?) мозок працює в енергозберігаючому режимі).
Будь-які зміни (навіть зміни на краще, формування корисних звичок і тд) - це витрачання енергії і тому завжди йде супротив. Тому навіть корисні звички закріплються важко, правильне харчування тому приклад. А якщо ще і вигода неочевидна, або навіть навпаки, то немає сенсу навіть починати))
Зміни можут бути тоді, коли ви усвідомлюєте, що стара поведінка заважає вашим життєвим цілям, коли мінусів стає набагато більше, ніж плюсів.
Є навіть формула, по якій можни вирахувати, чи досягне людина бажаних змін чи ні)
Будь-які зміни (навіть зміни на краще, формування корисних звичок і тд) - це витрачання енергії і тому завжди йде супротив. Тому навіть корисні звички закріплються важко, правильне харчування тому приклад. А якщо ще і вигода неочевидна, або навіть навпаки, то немає сенсу навіть починати))
Зміни можут бути тоді, коли ви усвідомлюєте, що стара поведінка заважає вашим життєвим цілям, коли мінусів стає набагато більше, ніж плюсів.
Є навіть формула, по якій можни вирахувати, чи досягне людина бажаних змін чи ні)
дуже цікаво написали
Не страшно. Якщо діабет 1 типу компннсований, то люди з ним зазвичай живуть довше, ніж звичайні й помирають не від діабета. До того ж діабет 1 типу в дитини частіше трапляється при двох здорових батьках
Не сердьтесь, ще запитання, бо я просто людина повністю протилежна і мені складно підібрати слова. Що саме би ви хотіли почути, якби жалілися, скажімо на: всі навколо здорові, живуть без болю, їдять, що люблять
Чого сердитися? Дуже добре, що ви задаєте ці питання! Сказати, що не всі здорові, багато хто хворіє складними хворобами (без подробиць і нагнітання, бо такі діти дуже вразливі і буде ще переживати за цих людей) є купа людей з хворобами ШКТ, що на жорсткій дієті роками, наприклад, з хронічним панкреатитом багато чого не можна. І у тебе все ще дуже добре)
Если это не родители, а дальние родственники, то процент вероятности немногим выше, чем если бы никто в семье не болел. Так можно вообще не рожать, если о всех болезнях родственников думать
Так, з ЦД1 навіть якщо він в когось з потенційних батьків, немає сенсу йти до генетика. Це полігенне захворювання, випадкова комбінація здорових генів
Абсолютно здоровых людей нет, есть недообследованные.
Я бы проконсультировалась с генетиком ради своего спокойствия.
Но, тот же диабет может появиться во взрослом возрасте, он бывает нескольких типов. У нашей родственницы диабет появился в 30 лет, скорее всего на фоне длительного стресса. С тех пор ее жизнь изменилась конечно, но она живет, даже третьего ребенка родили. Постоянно контролирует сахар и колет инсулин. Диабет не приговор, а образ жизни. У меня вообще очень много знакомых с диабетом, и взрослых(двум из них уже за 70), и даже детей. Если соблюдать правила - люди доживают до глубокой старости.
Шизофрению надо проверить, от кого она тете передалась(возможно вообще не по вашей общей линии родства).
Я бы проконсультировалась с генетиком ради своего спокойствия.
Но, тот же диабет может появиться во взрослом возрасте, он бывает нескольких типов. У нашей родственницы диабет появился в 30 лет, скорее всего на фоне длительного стресса. С тех пор ее жизнь изменилась конечно, но она живет, даже третьего ребенка родили. Постоянно контролирует сахар и колет инсулин. Диабет не приговор, а образ жизни. У меня вообще очень много знакомых с диабетом, и взрослых(двум из них уже за 70), и даже детей. Если соблюдать правила - люди доживают до глубокой старости.
Шизофрению надо проверить, от кого она тете передалась(возможно вообще не по вашей общей линии родства).
1
Есть, и наследствннность по диабету 2 типа очень высокая, 50%, если болен один из родителей, для сравнения при СД1 это 3-6%
Кстати, у меня практически все родственники по маминой линии и близкие по отцовской(бабушка, дедушка) от рака умерли. Мне 38, я не жалею, что на свет родилась)) даже если и умру от рака когда-то.
2
Ось вам і відповідь. Вас недолюбили в дитинстві, і зараз своїм ниттям ви це надолужуєте. Любов потрібна всім темпераментам, а меланхолікам особливо. Шукайте свого психолога.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу