ВыФсеВрете• 07 мая 2023
Донька боїться повертатися в Україну, плануємо в серпні.
Як ваші діти? Перестали боятися з часом звуків ППО, шахідів, тривог? Київ, околиця.
5
112
0
Не Киев, но последнее время много шахедов на нас запускают и очень громко. Ребенок спит и ничего не слышит. На тревогу плевать, уже не боится
11
Автор,все уже давно привыкли и живут обычной жизнью,тревоги, и шахиды просто злят и сбивают планы , страха нет. Но вам придется пройти этот путь принятия ситуации самостоятельно и в одиночестве, ваше окружение, которое не выезжало, не станет разделять вашу панику.
48
На початку війни дуже боялась. Потім звикли, всі. Коли реальна загроза, в 3 ночі намагаюсь будити і в коридор, а вона кричить відстань, дай поспати... А чому вирішили повертатись?
Ніякої особливої паніки та й не можу сказати, що в Києві ну прямо дуже гучно чи особливо тривожно (я в своїй сім´ї найбільший панікер, якщо що.). Доньці 11-ть. Зазвичай тривоги нічні, спить. Можливо Вам варто спробувати приїхати на тиждень-другий, а потім вирішувати остаточно, по тому, як дитина буде реагувати.
11
Мої діти в Києві не бояться. Старшій також 10 років, а деякі діти в її класі навіть хочуть, щоб тривога була, бо тоді онлайн і офлайн уроки припиняються.
3
Наприклад, у мене і коридору такого немає. По суті немає повноцінних 2х стін. Як бачу, що летить падлюка в наш бік, то лишається тільки молитися. Воно поки що тут все обходилося, але розумію, що небезпека не минула
У меня в окружение никто не боится.
Работаю с детками.
Я взрослая к сожалению очень боюсь.
Днем иду в метро.
Ночью когда пишут что пуски в подвал.
Работаю с детками.
Я взрослая к сожалению очень боюсь.
Днем иду в метро.
Ночью когда пишут что пуски в подвал.
Буде ще важче: він вже вміє жити у таких обставинах,а вам ще треба вчитися, а паніка і істерики дуже дратують...
А ми вирішили з вечора вкладатися у коридорі і спокійно відпочивати. Бо ця біганина ночами дратує і дітей в дорослих, перебиває сон.
Я цього боюся(Плюс фінансові проблеми. Закордоном я працюю і забезпечую дітей. Але як окремо жити теж неясно.
Все залежить від відносин, мій чоловік мене дуже врівноважує і заспокоює (тримаємо баланс). Коли пару днів назад нагнітали про 130 ракет і я почала розмови про коридор (це за межами квартири), сказав, що він мені не поможе, щоб йшла спати і не панікувала. Ну таки допомогло, хоча малу попросила спати в піжамі і шкарпетках, щоб в разі чого в коридор її відправити. Але все обійшлося нагнітанням і розгоном паніки. Але насправді все не так страшно, як здається.
Ви ж можете приїхати на якийсь час, не вирішуйте все одним махом, приїдьте сюди ’у відпустку’, щоб була можливість оцінити і зважити ситуацію.
5
Того же самого мужа,который уже пережил пик эмоций. Ну и всех других окружающих,с которыми автор решит поделиться своими эмоциями
И да, во время тревоги быть в убежище- нормально,но паниковать , плакать от страха - не нормально. И автору и ее детям придется научиться контролировать свои эмоции в одиночестве
И да, во время тревоги быть в убежище- нормально,но паниковать , плакать от страха - не нормально. И автору и ее детям придется научиться контролировать свои эмоции в одиночестве
2
10
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу