Перекус беру завжди• 19 мая 2023
Ваши дети боятся тревоги? Мой подросток каждый раз
Почти 13 лет,прибегает каждый раз ко мне спать. Стучится,спрашивает разрешения..Как отказать..так и спим вместе …
42
0
Нет, непуганные (14 и 9), приходится ругаться, чтоб перешли в коридор днем. Ночью встают и идут на автомате, правда, если мы будим.
2
2
Ні, на початку було трохи, зараз, не знаю на жаль чи на щастя, звик і не звертає уваги. А як в школі попаде, так їм ще й там весело, бо урок зривається(
3
Сыну 10, не боится. Ну так говорит, и по нему не видно, что боится. Хотя уже какую ночь эти взрывы нас будят, аж подскакиваем. Говорит первую неделю войны только боялся. Я тихонько иду к нему в комнату. Там глухая зона , сажусь в кресло, а он открыл глаза, закрыл и спит. Завидую крепким детским нервам.
Им все-равно.Не заставишь даже в коридор выйти.Сейчас спят ,я будила не раз с просьбой хотя-бы в коридор-ответ у них один «почему именно в наш дом»? Задолбали
1
Попробуйте просто разговаривать с ребенком, на тему безопасности, что вы его защита и что рядом с вами ему не стоит брать не себя эту ответственность! Вы сообщите ему и побескоитесь о всех действиях которые необходимо принять в критической ситуации.
Он должен понять, что когда вы рядом,он за каменной стеной, что вы его опора и защита. Донесите до него, что вы контролируете и следите за ситуацией и если будет угроза для него, вы обязательно ему сообщите.
Так же проговаривайте с ребенком ситуации, плохие\критические, что ему нужно будет делать в той или иной ситуации, какие его действия должны быть. Человек зачастую боится ситуации, когда в его голове нет четкого плана действий на критический случай!
Конечно не сразу, но это будет работать.
Он должен понять, что когда вы рядом,он за каменной стеной, что вы его опора и защита. Донесите до него, что вы контролируете и следите за ситуацией и если будет угроза для него, вы обязательно ему сообщите.
Так же проговаривайте с ребенком ситуации, плохие\критические, что ему нужно будет делать в той или иной ситуации, какие его действия должны быть. Человек зачастую боится ситуации, когда в его голове нет четкого плана действий на критический случай!
Конечно не сразу, но это будет работать.
9
1
Наш припер свой матрас к нам в комнату и спит под диваном, с нами)
Ему 10.
Мне так спокойнее, что он рядом.
Я больше всех паникую.
Ему 10.
Мне так спокойнее, что он рядом.
Я больше всех паникую.
6
Так вы ж мама. Не переживайте в 16 уже точно просится не будет)) а в 25 вы будете просить что б позвонил хоть раз в месяц
20
Мой так делал всю первую неделю войны. Потом мы слава богу уехали из этого кошмара. Мне кажется, его поведение абсолютно естественно
6
Моєму 12, на початок війни було 11. Коли ми два тижні були в окупації (Буча) і на нашій вулиці йшли бої, він в мене був самий хоробрий. Більше всіх трусило чоловіка, до істеричного стану…
А як вийшли та поїхали в б/м безпечну зону, чоловік заспокоївся моментально, а от малого відпустило тільки в кінці зими… Все літо він був як заведений, ночами йому щось снилося, вечорами перед сном він просто ридав в мене на руках, без якоїсь видимої причини… Просто як то кажуть, «виходили нерви», все через той пережитий страх. А колись дуже серйозно сказав: мама, насправді мені постійно погано, просто вдень я про це забуваю…
І от тільки зимою оця напруга спала і він розслабився. Зараз засинає і нічого не чує, т-т-т, навіть не пам‘ятає, як я його переганяю в відносно безпечну кімнату, зранку дивується… Як дуже вже страшно, разом на підлозі на матраці, в кожного своя ковдра.
Це я до того, що в душі вони все відчувають, і свій страх, і ще плюс нашу тривогу… І це добре, як дитина може це проговорити і таким відносно нескладним методом полегшити собі стан. Я б не парилась, зараз в нас у всіх ненормальне життя. А дітям особливо потрібна наша допомога. Закінчиться цей жах - все повернеться до норми.
А як вийшли та поїхали в б/м безпечну зону, чоловік заспокоївся моментально, а от малого відпустило тільки в кінці зими… Все літо він був як заведений, ночами йому щось снилося, вечорами перед сном він просто ридав в мене на руках, без якоїсь видимої причини… Просто як то кажуть, «виходили нерви», все через той пережитий страх. А колись дуже серйозно сказав: мама, насправді мені постійно погано, просто вдень я про це забуваю…
І от тільки зимою оця напруга спала і він розслабився. Зараз засинає і нічого не чує, т-т-т, навіть не пам‘ятає, як я його переганяю в відносно безпечну кімнату, зранку дивується… Як дуже вже страшно, разом на підлозі на матраці, в кожного своя ковдра.
Це я до того, що в душі вони все відчувають, і свій страх, і ще плюс нашу тривогу… І це добре, як дитина може це проговорити і таким відносно нескладним методом полегшити собі стан. Я б не парилась, зараз в нас у всіх ненормальне життя. А дітям особливо потрібна наша допомога. Закінчиться цей жах - все повернеться до норми.
14
4
Это же ваш сын... Моему старшему в феврале 2022 было 18 - тоже спал со мной. Сейчас в Польше уже почти год...
Та же история с сыном, только мы из Харькова. Первые, самые страшные обстрелы он пережил спокойно и как-то очень ’деловито’. Потом мы выехали, и вот там уже, в безопасности стало понятно, что и боялся на самом деле, и травмировало его это. По ночам стонал, днем - совершенно нехарактерно для себя шёл вразнос. Тоже подросток. Выдохнул к осени, пришёл в норму. С одной стороны, я рада, что тогда он не паниковал, а с другой - жаль, скольких сил ему это стоило.
1
Автор, у меня, как у вас, 14 лет)) приходит, спим втроём, ещё плюс 9 лет .
Места мало очень) думала даже уйти к нему в комнату , но потом , если вдруг что , то лучше, чтоб были вместе..
Места мало очень) думала даже уйти к нему в комнату , но потом , если вдруг что , то лучше, чтоб были вместе..
Є звичайно різниця між містами… якщо у вас працюють школи, то зрозуміло де ви територіально, ніяк не зрівняти з тими, де тривоги реальні і прилітає..
Мой 12 лет с начала войны спит со мной.Уже купила матрас,мы в спокойном регионе,но вот так.Не выгоняю,понимаю.
1
Так, звісно... але кожна тривога, то швидше в мене паніка, аніж у дитини. Якщо не дай Бог прилітало б, я давно вже виїхала б, морально не витримала б.
Дочка була дуже тривожна
Боялася голосних звуків
Потім поїхали з того кошмару
Діти не мають так жити
Боялася голосних звуків
Потім поїхали з того кошмару
Діти не мають так жити
5
Ненавиджу русню і за те що довели наших дітей до такого... Хочу щоб їхні просинались кожної ночі і бігли в підвал через тривоги
6
Моєму 11, спимо разом в коридорі. Не те що він боїться, більше я. Мені спокійніше, коли дитина поруч. Просто я не в коридорі спати відмовляюсь, а от щоб я в коридорі, а він у кімнаті - це якось взагалі дивно. Але він не має нічого проти, ліг і спить. Коли нещодавно кинжали оетіли, то трусився від страху. Але може то мене так підкидало, бо я взагалі останнім часом погано це все переношу.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу