Хто повернувся в Україну, і хто найближчим часом

Європейці самі в змозі дати собі раду. І вони розберуться. От тоді і буде свято у зустрічаючих, бо тим, хто тупо на виплати і більше ніяких кроків, навряд чи продовжать захист.
І в Україну повернуться дуже мотивовані, ага, люди.
Але ви хочете саме цього, бо презирливо ставитеся до більшості виїхавших. А хто захоче до вас повертатися?

А я оце думаю, якщо 100% вільного населення виїде, хто ж буде підіймати нашу країну?
Чому не вважаєте, що потрібно піднапружитись, допомогти, в чомусь обмежити себе, потерпіти, щоб пришвидшити перемогу? Це залежить від виховання чи що? Чи це так егоїстично просто люди себе люблять?
Чому одні залишаються і все роблять для цього, а інші так легко...от...задовбали мене тривоги, все покину, поїду...Чому так?
Це все я про мирне населення, не про воїнів наших.

Європейці самі в змозі дати собі раду. І вони розберуться. От тоді і буде свято у зустрічаючих, бо тим, хто тупо на виплати і більше ніяких кроків, навряд чи продовжать захист.
І в Україну повернуться дуже мотивовані, ага, люди.
Але ви хочете саме цього, бо презирливо ставитеся до більшості виїхавших. А хто захоче до вас повертатися?

Він воїн чи в тилу сидить..давайте по чесному мт вже є свідками багатьох скандалів в армії..на фронті, зі зброєю то він герой, ні то вибачте, ви маніпуляторка..
Нащо за країну ваш чоловік в армії, якщо ви не хочете щоб діти ваші в цій країні жили, що не зрозуміло?

Ви не наше керівництво і не міжнародна інстанція. Зачекайте кінця війни, побачимо, що і як буде. Може здоровий глузд та допомога з-за кордону спрацюють.
До цього моменту це тільки теорії. Ні ви, ні я не знаємо напевно.

Кожному по-своєму, наприклад для заробітчан там зараз просто клас. А от для майбутнього дітей наших - ні , не отримають вони там освіту таку, як можуть отримати на Батьківщині.

Очень тяжело. Я и ребенок не выдерживаем психологически. Такое впечатление, что ты в тюрьме. Только и слышишь - за это штраф, за то штраф, ступить боишься, не зная законов. У сына- подростка тяжелейшая депрессия. Утро начинается с вопроса- когда в Украину. Пообещала в мае, и тут началось - каждый день тревоги. Он заявил, что лучше в Украине умереть от ракет, чем оставаться жить в Австрии. После года пребывания здесь , проживания двух семей в квартире, очень хочется в свою квартиру, где сам себе хозяин и режиссер , у каждого своя комната.

Экстрасенс из вас хреновый. Ни за кого не голосовала. Ни одного нормального политика в Украине я не вижу, за кого бы хотелось проголосовать.

Він в гарячій точці. Назв не буде, до побачення.
Мені не потрібен герой, мені потрібен мій живий чоловік.
А до вашого портрету додалося ще й призирство до тих, хто 5 км від нуля. Бо вони не герої. Чудово.

Мобілізували його.

Просто соромно, розумієте. Європейці ж все бачать. І тут йдеться про простих людей. Навіть в Швейцарії, люди на машинах зупиняються і говорять, не грубо, але говорять: повертайтесь в свою Україну, живіть там. Нащо ви приїхали сюди... Не соромно після того?
А фраза ’хто захоче до вас повертатися?’... вже все з ввами зрозуміло. Я б не здивувалась, як би ви погодились і під расєєю жити((

Расскажите про Хорватию, хотим на лето поехать, посмотреть, как то не дёшево, наверное цены как в германии

Бо ви навіть не пробували, не намагались.
Вам легше було поїхати на все готове, і не напружуватись. Або взагалі на двох стільцях сидите. І зараз, кожна друга виїхавша в груди себе б´є і каже, що немає куди вертатись, але насправді багато хто маніпулює цим. Може ви з Черкас або Кропивницького поїхали,а нам тут розказуєте. Виплати впо платять, тут постійно теми коли коли видадуть, ви працювали? отже працюйте. Немає роботи - ставайте на біржу - там платять, де ваш чоловік? Працює, одже отримує зп. Воює, отже отримує зп. Якщо чоловіка немає - то на дітей отримуєте виплати. Вам не гірше ніж іншим, зрозумійте це. Багато хто більш в плачевній ситуації.
Проблема не лише в верхівці, проблема в людях наших, все починається з низів. Всі сварять верхівку, але самі нічого не роблять для покращення(( Аби побалакати та й все.
Я за те, щоб виїджали ті - кому дійсно є потреба, це прифронтові міста, це люди у кого розгромлене, пошкоджене житло. Повинні бути списки чесні і прозорі.
Пост написан не конкретно про вас, це образ. Багато людей просто банально скористались ситуацією і виїхали. А європейці вже не знають куди діватись від українців....

Мені ні разу такого не казали.
Так, я не хочу повертати своїх дітей туди, де ваші діти скажуть їм, що вони якісь не такі, неправильні. І будуть за них додумувати, на що вони погодилися б.
А чоловік не хоче, щоб вони потім жили поряд з тими, хто повернувся з війни. Бо бачить багато. Він теж травмований. Але хоча б на вулиці з іншими вони не перестрінуться.

Ні, ті хто на фронті то герої..от хто приймає участь безпосередньо у бойових діях тільки вони герої..а для деяких ця війна стала можливістю краще влаштуватися..от що огиду викликає

А де ж будуть жити ваші діти якщо ви не хочете щоб вони жили поряд з тими хто з війни повернеться

Інструктори? Логістика? ППО?
Круто, шо там казати.
Всі огидні. Залужного туди ж ) бо не в окопі, зараза

Просто соромно, розумієте. Європейці ж все бачать. І тут йдеться про простих людей. Навіть в Швейцарії, люди на машинах зупиняються і говорять, не грубо, але говорять: повертайтесь в свою Україну, живіть там. Нащо ви приїхали сюди... Не соромно після того?
А фраза ’хто захоче до вас повертатися?’... вже все з ввами зрозуміло. Я б не здивувалась, як би ви погодились і під расєєю жити((

Вам треба щось робити з цим.. ви бачили нові прогнози щодо війни в Україні? Тому беріть себе в руки.. ми всі періодами нещасливі через війну і загрози які вона несе але іншого варіанту у нас немає

Ні, ті хто на фронті то герої..от хто приймає участь безпосередньо у бойових діях тільки вони герої..а для деяких ця війна стала можливістю краще влаштуватися..от що огиду викликає

Удалено администрацией...

Наверное, для того чтобы гражданин чувствовал что он нужен Родине и она нужна ему, правительство должно создавать такой внутренний климат в стране, чтобы человек чувствовал себя человеком, имел достойный уровень жизни, имел что терять.
А что можно требовать с людей, которые всю жизнь терпят, ограничивают себя во всем и смотрят как у верхушки и их свиты все хорошо.
Управление государством это искусство, дипломатия, знание и умение анализировать историю. Это все не про наших олигархов, Шариковых, живущих одним днём и одной идеей. И надежды на то, что они вынесут уроки из войны, лично у меня уже нет.

До чого тут Залужного приплели..викликають огиду виїхавші,які хвилюються як краще влаштуватися в іншій країні і совісті вистачає приходити на укр форуми і вихвалятися цим так зрозуміло?

Н чего не понятно, но очень интересно. Вы в Швейцарии? Причина остановки швейцарского авто? Чем вы привлекли их внимание, что им аж поговорить с вами захотелось?

Посмотрите на количество коррупционных скандалов с гуманитарной помощью во время войны. Вам ещё что-то не понятно?

І чим більше виїхавших будуть чути, що вони люди другого сорту в Україні (не патріоти, виховання не таке, нахлібники, наглі і т.п.), тим менше повернеться. Бо як не крути другим сортом краще бути в розвинутішій країні. Це якщо захочеться себе цим другим сортом відчувати. Бо я б не сказала, що бачу якусь різницю.

А я оце думаю, якщо 100% вільного населення виїде, хто ж буде підіймати нашу країну?
Чому не вважаєте, що потрібно піднапружитись, допомогти, в чомусь обмежити себе, потерпіти, щоб пришвидшити перемогу? Це залежить від виховання чи що? Чи це так егоїстично просто люди себе люблять?
Чому одні залишаються і все роблять для цього, а інші так легко...от...задовбали мене тривоги, все покину, поїду...Чому так?
Це все я про мирне населення, не про воїнів наших.

Не выезжала с начала войны, но очень хочу уехать. Так как психологическое и физическое истощение. Пережили оккупацию в Киевской области, осенние обстрелы, блекауты и обстрелы сейчас переживаем. Морально очень тяжело, хроническое недосыпание, страх и слезы. Очень хочется от этого всего убежать. Но очень страшно ехать в неизвестность. Знакомых за границей нет. Жилье целое. Есть работа. И бросить все трудно и жить невыносимо.