Гірчинка• 19 июня 2023
Погляд з іншого боку - я рада, що не стала мамою...
Колись я планувала, жити як всі: робота, сім´я, діти.
Так вийшло, що довелося стартувати з нуля - з відсутності буль якого житла та, навіть, реєстрації за місцем проживання (бомжування по простому, але жили на оренді з батьками) - що автоматично тягло до складнощів при влаштуванні на роботу тощо.
Чому так вийшло? Бо держава сильно поважала військових: батько мав купу років вислуги, північний стаж тощо, з 1989 року чекав квартиру, отримав однушку в 2007, коли вже розпалася сім´я і мати пішла до іншого... В 2008 батька не стало, в 2012 - матері.
Не суть. Справа в тому, що я обрала собі чоловіка теж без житла, то 8 років пахали, щоб купити квартиру, перебуваючи на оренді. Відкладали народження дитини, бо не витягли б фінансово. Купили в 2013. Потім -перша вагінтність невдала в 29, друга в 33. Думала, поїде дах. А може, й поїхав?
Після 35 вирішила, шо крапка. Зараз мені 39.
І ось з 24 лютого 2023 року й досі я таки зраділа, що не маю дітей. Гірка правда, але мені зараз легше. Я сама і не від кого не залежу, і не за кого не відповідаю і не трушуся, мені не треба думати як в таких умовах вчити дитину, як зберегти її психіку. Чоловіка минулого року покинула ( Самотність - це не страшно, самотність інколи - це свобода.
Так вийшло, що довелося стартувати з нуля - з відсутності буль якого житла та, навіть, реєстрації за місцем проживання (бомжування по простому, але жили на оренді з батьками) - що автоматично тягло до складнощів при влаштуванні на роботу тощо.
Чому так вийшло? Бо держава сильно поважала військових: батько мав купу років вислуги, північний стаж тощо, з 1989 року чекав квартиру, отримав однушку в 2007, коли вже розпалася сім´я і мати пішла до іншого... В 2008 батька не стало, в 2012 - матері.
Не суть. Справа в тому, що я обрала собі чоловіка теж без житла, то 8 років пахали, щоб купити квартиру, перебуваючи на оренді. Відкладали народження дитини, бо не витягли б фінансово. Купили в 2013. Потім -перша вагінтність невдала в 29, друга в 33. Думала, поїде дах. А може, й поїхав?
Після 35 вирішила, шо крапка. Зараз мені 39.
І ось з 24 лютого 2023 року й досі я таки зраділа, що не маю дітей. Гірка правда, але мені зараз легше. Я сама і не від кого не залежу, і не за кого не відповідаю і не трушуся, мені не треба думати як в таких умовах вчити дитину, як зберегти її психіку. Чоловіка минулого року покинула ( Самотність - це не страшно, самотність інколи - це свобода.
показать весь текст
2
3
6
43
133
0
то, что не родили - хорошо, но то что одиноки - плохо. это сейчас вам еще ок, но со временем одиночество все больнее будет кусать.....ищите спутника жизни.
Було б вам добре, відчували б себе щасливою, то цієї теми не було б. Ви себе просто заспокоюєте, а думки інші...
1
1
Я розумію, про що ви говорите, і згодна, що питання ракурсу. Тобто подача - у мене немає дітей, мені комфортно, роблю що хочу, діти просто не входять у сферу мого інтересу - це позитивний ракурс. Навіть якщо колись хотіли, але не вийшло і фокус повернувся на інше.
Радіти, що немає дітей, тому що за них переживаєш - це позиція страху.
Це як не подорожувати, тому що літак може впасти, паспорт загубитися і т.д.
Це як не вступати в стосунки з чоловіками, бо можуть зрадити, не мати друзів, тому що можна їх втратити.
Не заводити домашніх тварин, тому що вони живуть не дуже довго.
Не водити машину, тому що вона може робитися.
Не змінювати роботу, тому що може не вийти.
Тобто фактично відмовляти собі в житті, орієнтуючись на свої страхи.
Хоча в даному випадку це може бути й таке заспокоєння від мозку. Що, напевно, краще.
Радіти, що немає дітей, тому що за них переживаєш - це позиція страху.
Це як не подорожувати, тому що літак може впасти, паспорт загубитися і т.д.
Це як не вступати в стосунки з чоловіками, бо можуть зрадити, не мати друзів, тому що можна їх втратити.
Не заводити домашніх тварин, тому що вони живуть не дуже довго.
Не водити машину, тому що вона може робитися.
Не змінювати роботу, тому що може не вийти.
Тобто фактично відмовляти собі в житті, орієнтуючись на свої страхи.
Хоча в даному випадку це може бути й таке заспокоєння від мозку. Що, напевно, краще.
1
Вечная тема) Однозначно проще и легче жить без детей. Но люди разные и разное ищут счастье, кто-то лежа на диване никогда не поймет сумашедших альпинистов.
1
Я, как раз, пишу о том, что у меня есть муж, а иногда очень хочется побыть одной. Мне не хватает одиночества, я скучаю по нему. Хотя, муж - прекрасный, и наши чувства очень крепкие.
Почему-то новые веяние , когда бездетные пытаются найти в глубинах души детных толику сожаления о рождении детей.
Вот абсолютно честно и искренне, хотя и никогда особо детоориентированная не была, родила поздно и, конечно, чем-то в личном комфорте пришлось пожертвовать, а ребенок довольно активный и был шалуном, сожаления нет. Огромное счастье , что есть, огромная любовь, которая не сравнится ни с какой другой.
Большинство людей видят в детях самое большое счастье. Но согласна, что не все.
Вот абсолютно честно и искренне, хотя и никогда особо детоориентированная не была, родила поздно и, конечно, чем-то в личном комфорте пришлось пожертвовать, а ребенок довольно активный и был шалуном, сожаления нет. Огромное счастье , что есть, огромная любовь, которая не сравнится ни с какой другой.
Большинство людей видят в детях самое большое счастье. Но согласна, что не все.
Ви молодець. Можете захотіти пізніше, коли будете готові, і добре що у вас є свідомість, а не навʼязана суспільством думка.
А я рада, що є діти, навіть попри війну. Ви не можете знати про те чого у вас немає. Можливо вам зараз добре, а може було б і краще з дітьми.
36 Ситуація подібна Вашій. Тільки з батьками все ок. Тато ,відслуживши майже 40 років. Досі стоїть на розширення.Чоловік так само військовий.2014 один переїзд,в 2022 другий.Втрачаємо все вдруге. У шлюбі 13 років.Дітей немає.Придбали авто.Я рада....
От ви влучно написали. Аргумент про те, що ’якщо у мене були діти, ото б я за них переживала, коли почалося повномаштабне’ - то дурня якась незріла. Або дійсно людина в середині себе відчуває жалюгідною, але хоче ззовні здаватися щасливою. Знову ж таки, до чайлдфрі чудово віношусь, коли це власний вибір. А тут наче не така ситуація.
Ви не можете знати про те, чого не мали. І одна справа свідомий вибір, а інша коли не вдалось і нести це як якесь щастя
1
Знаєте, автор, я думала так самісінько, коли минулого року на початку березня втікала від ’великого кохання’ під звук сирен до чужої людини, аби зберегти власне життя. І коли тягала відра з водою на 5 поверх (а до того — від річки пару км, ще й розуміла, що, в разі чого, чай на ній заварювати будемо), і коли стояла в черзі, сподіваючись купити хліба і не загинути, як мої земляки напередодні. А особливо, коли будинок, у якому жила, ходора заходив, як желе, бо зовсім недалеко рашисти скинули бомбу. Мене тоді трясло, як у пропасниці. Думала, що вже все, але... у моє місто прийшов спокій, у серце — кохання, а в життя — сенс, бо я стала мамою.
Ми з Вами, авторе, ровесниці, та й думок подібних маємо чимало, як і квартирне питання, яке гальмувало свого часу і мене в плані материнства. Тож хочу дати єдину пораду: слухайте тільки своє серце. Навіть мозок не слухайте, бо серце найкраще знає.
Ми з Вами, авторе, ровесниці, та й думок подібних маємо чимало, як і квартирне питання, яке гальмувало свого часу і мене в плані материнства. Тож хочу дати єдину пораду: слухайте тільки своє серце. Навіть мозок не слухайте, бо серце найкраще знає.
1
1
чому? я першийм ділом так і подумала. думала: навіщо я привела цю бідну дитину в такий жахливий світ?
1
Тут я з Вами повністю згодна.
Не маєш права належати собі.
Я працювала. робила кар´єру, мріяла купити житло.
Так кожен день приходши на роботу, і тобі починають-ой а шо таке. дітей немає. самотня.Вийшла в 30 заміж. то мені проссто дірку в голові зробили -коли, коли, коли...
Не маєш права належати собі.
Я працювала. робила кар´єру, мріяла купити житло.
Так кожен день приходши на роботу, і тобі починають-ой а шо таке. дітей немає. самотня.Вийшла в 30 заміж. то мені проссто дірку в голові зробили -коли, коли, коли...
1
Я жалею, что не родила второго.
Ребенок вырос, уехал от нас. Грустно.
Рожать уже поздно, возраст.
Ребенок вырос, уехал от нас. Грустно.
Рожать уже поздно, возраст.
Можливо, скажу крамолу, але це тому, шо людина не любить змін, виходити з зони комфорту: Ви звикли жити з дитиною, піклуватись про когось і зараз відчуваєте тимчасову порожнечу; я - навпаки, дуже обережно психологічно ставилась до появи дитини в родині, бо це ставило все догори дригом.
Але при цьому мені порожня домівка, де немає кішки - все життя з дитинства мінімум 1, а частіше 2 кицькі є. І без них прямо дискомфт.
Але при цьому мені порожня домівка, де немає кішки - все життя з дитинства мінімум 1, а частіше 2 кицькі є. І без них прямо дискомфт.
Розумієте, до 24.02.22 я трохи шкодувала про відсутність дітей, але зараз я щаслива їх відсутністю.
І це погляд на сумні обставині з іншого боку
І це погляд на сумні обставині з іншого боку
Чому Ви думаєте, що добре - це народити дитинку і зустріти чоловіка?
Вище 112 комент я писала про нелюбов до змін та вихід з зони комфорту - наразі, для мене це не благо. І якщо ще якійсь гостьовий шлюб я допускаю, якзо дійсно буде достойна людина, то постійний сумісний побут і народження дітей вже не вписуються в мій комфортний світ, ну немає в моєму житті ресурсу, місця в серці, сил душевних виховати нормально людину, а просто ’виплюнути шматок мяса з піхви’ - не дасть щастя нікому.
Вище 112 комент я писала про нелюбов до змін та вихід з зони комфорту - наразі, для мене це не благо. І якщо ще якійсь гостьовий шлюб я допускаю, якзо дійсно буде достойна людина, то постійний сумісний побут і народження дітей вже не вписуються в мій комфортний світ, ну немає в моєму житті ресурсу, місця в серці, сил душевних виховати нормально людину, а просто ’виплюнути шматок мяса з піхви’ - не дасть щастя нікому.
Як доросла людина може видавати набір слів, які не пов´язані між собою? Ви читали, що написали? Це ж осягнути неможливо! Ви пишете маятню без логіки, ясності та послідовності, потік думок
Ви все одно не знаєте як би ви себе почували разом з дітьми.
Багатьох діти навпаки мотивують не зламатись саме зараз
Багатьох діти навпаки мотивують не зламатись саме зараз
Серйозно?) моїй колезі 56, гарно заробляє, любить мандрувати по всьому світу, нам молодим фору дасть) була і в Китаї, і на різних островах. Постійно розвивається, окрім роботи, навчилася робити сайти, зараз захопилася ламінуванням брів/вій і за що не візьметься, все виходить! Активна дуже, на всіх корпоративах, поїздках , тім білдингах завжди як штик) поки молодь виправдовується, що треба з дитиною онлайн на уроках сидіти , моя старша колега зажигалка завжди на позитиві) обожнюю з нею спілкуватися, хоча мені і 34
Сумна історія тому що людина живе в своє задоволення і не розривається між садком, школою, готуванням та приділенням уваги чоловіку, роботою?) і не забиває на себе?)
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу