Лежу і плачу.

Поїхала з сім´єю на початку війни в Німеччину. Працюю зараз у школі,викладаю німецьку дітям біженців, мігрантів.
І ось взимку приїхала сім´я з 10 дітьми, належать до євангелістської церкви. Діти дуже хороші, виховані, грають на музичних інструментах. Приїхали саме сюди тому, що що тут брат батька з такою ж великою сім´єю. Ці приїхали ще в минулому навчальному році.
І от до чого я. Сьогодні у нас останній навчальний день. І ось ці дітки, які приїхали найпізніше, кажуть мені, що на початку серпня вони повертаються в Україну.
Запитую , чому так. Відповідають, що вдома краще, що хочуть додому, вся сім´я хоче.
Думала, можливо, їм погано в школі, і через те. Кажуть, що ні.
Ну я вирішила зателефонувати батьку, щоб з´ясувати у чому річ. Сказав, що він віруючий і молиться.І все підказує йому, що віні його сім´я має бути в Україні.
Мені душе шкода, серце рветься. Діти приїхали сюди дуже скромно одягнені. Старший хлопчик в дівчачих кросівках. Значить, не все так добре у них в матеріальному плані( приїхали з відносно спокійного регіону).
Однозначно, матеріально їм тут було б набагато краще. Але ось вони вирішили так.
В нас були діти, які поїхали. Але нікого мені не було так шкода, як цих дітей.
Я дуже сподіваюся, що передумають.
Тему створила , щоб поділитися. Ні в якому разі не засудити. І не хочу чути про багатодітні сім´ї щось погане. Я також маю трьох дітей.