Народженні в 80х- 86х роках.

У нас давали и не по блату. Я думаю это зависило от области и количества населения.

О,точно,красивые ткани мама покупала и водила к швее,потом платья носила в школу))) совсем забыла,эх,ностальджи

І у нас не було гуманітарки.
Я 1979 року.
Жила у Миколаєві.
У 90-х носила мамині старі сукні, пальто, чоботи, босоніжки. Навіть дідусеві штани.
Але у нас таких півкласу було (батьки більшості на заводі працювали, теж без зарплати).
Мене це не непокоїло.
Проста їжа, котлети з цибулі.
Мамі було важко, вона одна мене виховувала, а діти ж простіше це переживають.
Товари по талонам ще були. Я стояла у тих чергах, поки мама на роботі була. По 2-3 години. Цукор, вершкове масло, пральний порошок були по талонам. На місяць на людину 1 кг цукру, 1 пачка порошку...

Живу в Польше (одна из самых бедных стран ЕС)
В среднем на заводе тут получают 4000 зл
Поездка в Египет на одного максимум 2000 зл. Половина зарплаты. Конечно, может себе позволить или вы так не считаете?
Молчу уже про немцев или французов

Не получал. Были дополнительные метры. Например, на кандидата наук + 20 метров, типа, кабинет, но их редко давали.

В мене таке ж саме дитинство було, тільки я 2000 років

С морем проблем не было, я родилась в городе у моря. Но до 8 лет нас было 6 в однокомнатной квартире, где из удобств была только холодная вода. По выходным мы ходили в общественную баню, полную голых женщин всех возрастов.

Только под самый конец союза у деда получилось выбить право купить кооперативную квартиру, когда родился брат и мы вышли за пределы площади. Дед сапожник, бабушка убирала, мама нянечка в саду, отец учитель музыки в школе - не просто все это было, но выжили. Про какие-то развлекалки можно было только мечтать. Английский учила самостоятельно, по Бонку, потом еще долго переучивалась, так как убила себе произношение, магнитофона дома не было.
Я поступила в финансовый техникум, брат в поварское училище. Институт я заканчивала заочно и за свои, заработанные. А дальше 2008, 2014, 2019, 2022 - просвета нет

Моїм батькам жодного разу не давали, а можливо вони і не просили ті путівки, не вважали за потрібне. Навіть зараз дивуються, що я кожен рік на море з сім’єю збираюся.

Щоб мати пенсію треба робити відрахування у пенсійний фонд. У будь якій країні. Ви це робите?

Вы несёте такой бред, что на уши не лезет
Вам нужна была война в 80-90???
Или пособия сейчас просто так дают?
Отстаньте от меня, по средам я волшебным ликбез не провожу

Не привозили в Центральну ніяку гуманітарку. Далі Львівської області волонтери не заїжджали.

83 год. Родители обычные. Нормально все было.

ми також, спочатку до швеї, а потім мама вивчилась на швею, кроїла з журналу Бурда і шила дуже непогано) плаття Мальвіни мені пошила на Новий Рік, таке шикарне.... але дівчинка в групі була єврейка, їй передали костюм ’хлопушка’ з-за кордону, мене переплюнула

У всіх було по різному🤷🏼‍♀️.
В мене кожен рік був відпочинок в Криму, але пам‘ятаю завжли хотілось їсти. Не розумію для чого було туди пертися

Может быть... Я еще помню, что летели на самолете и своего резинового серого козлика игрушку

працюю офіційно, але на кожному кроці зараз говорять, що пенсій не буде для людей наших років.

Бо більшість зараз не офіційно працює. Для них і не буде.

Ну пару жизней не поражаете. Сейчас перенаселение и плохая экология. Сейчас - нет!Сортируйте мусор, чистите водоемы, готовьте почву для своих детей через пару жизней.

Всех не читала еще.
1982-года. Жили в СССР, папа военный. Каждый год ездили в Крым к бабушке на море на все лето. Мама много шила и вязала, при этом позволяла себе одежду на заказ в ателье.
У меня в военном городке садик с бассейном, музыкальная школа, танцевальный кружек. Мама готовила вкусно, про свои вещи не помню,(не шмотошница). В 1988 в школе появилась «гуманитарка», хотя и до этого хорошо кормили. Все окружение жило более/менее одинаково. Хреново стало в 1989, но самые плохие в материальном плане годы 1992-1996.

Что-то такое в металических тюбиках закончилось вместе с союзом.

автор. я вас розумію, я зараз переживаю саме те, що пережила моя мама в мої роки ) май же один в один... хоча я казала, що ніколи , та ви шо і т.д..
шо я можу вам сказати
не думайте про минуле і не загострюйтесь на далекому майбутньому, бо ви втратите сьогодення
через марні переживання шо буде через рік ви втрачаєте життя на сьогодні і сьогодні ви сама собі робите майбутне на через рік
тому шо, піднімаємо жопки , беремо себе в охапку і любимо і цінуємо і даруємо собі те, що хочемо подарувати, навіть якщо це просто кава в гарному місці в улюбленому містечку з гарною музикою у навушниках... і так по одному кроку живемо своє життя тих кому за 40 і але ще не 104)
все буде нормально..вже стільки всього пережили і скільки разів коліна були в синяках і дряпинах і вавки і сліди шрами від падінь, але ж ті шмари мають нагадувать, шо вони зажили. а значіть ви не на колінах зараз... тому шо, вперед жити своє життя без оглядки на успешний успех успешних людей в інстаграм і по менше слухайте як вона сама все сама і просто багіня)) ви теж БАГІНЯ і ще не знаємо хто круче.... ви..у якої старт був з -10 чи у тієї у кого старт був в +10
бо у кожної з нас свій старт у житті і свої досягненя.. тому я точно знаю, шо вам є чим пишатись і є шо предложити цьому світу...
в общім)) йдіть помийте голову і нафіг гавно-думки

А людям на 10 лет младше или старше что изменилось?

А пофиг было, начальник ты или учетчица, пришли вагоны , лопату в руки и хе$$чить щебень (да , женщины тоже разгружали вагоны), вагоны любили приходить в субботу . Оф зарплата папы была от 600р, можно было жить и не воруя

Про юмор я поняла, да)
Просто прочитала вас и задумалась)

Ну, так вы мажоры того времени. Не у всех папы директорами работали

85 год. Жили по разному. Гуманитарку никакую не брали никогда. Помню когда-то папа был начальником столярки и зарплату не платили год. А потом выдали кухнями... и помню, как родители их продавали но самое яркое воспоминание, как папе в 90х на работе подарили 4 ящика киндеров и ещё несколько ящиков ивент календарей новогодних с шоколадом простую еду я люблю. Родители без связей ещё и инвалиды. Ещё тогда точно помню, что дача была не для удовольствия, а для того, чтобы выращивать овощи и есть)

Это только у вас так было.

Я 82 года и у меня было совсем другое детство. Как и сейчас, все жили по-разному

Ну блін, я що брехати бути чи що? Кажу ж, що приїжджали, цілими сім’ями, селилися по селу у людей, дружили довго, в ті часи в кого вони жили дуже пощастило, бо тим сім’ям набагато більше допомагали чим просто одяг з гуманітарки

84 такого як ви описали не будо, все чудово і відпочивали коче дитинство супер