46-49 років, а ми просто батьки..

Дівчата, добрий вечір.
Поговоріть зі мною.
З чоловіком одружилися по великому коханні 23 роки тому прості студенти, які приїхали з сіл на навчання в столицю.
Одружилися коли нам було 22 і 25, орендували довгий час житло, багато працювали, і згодом купити квартиру, потім машину.
В мої 35 і 37 ми народили 2 дітей.
Зараз нам 46 і 49, а дітям 11 і 9 і ми просто батьки. Стосунки хороші, як
рідні люди, но ближче як брат і сестра ніж чоловік і дружина. Ніякої ніжності, інтим раз місяць. Зі сторони все наче добре, є стабільний дохід з обох сторін, налаштували побут, обов´язки, немає ні сварок, ні претензій. А потім подумаю і накриває якась апатія, що проживаю скучне життя, яке дається ж один раз. І буває хочеться все кинути, з надією стати ще бажаною і щасливою жінкою. А потім приходить холодна голова, а якщо не зустріну, то хіба краще самотність ? Яку своїми руками собі створю. Зараз є добре слово, повага, забота є, переживання, но все без ніжності, компліментів, бабочок в животі.
дівчата 45-50 років, як Ви вважаєте краще спокійне розміряне но скучне життя чи можливий шанс ще бути щасливою (або навпаки самотньою)?