День скорби в Украине

Желаю вам терпения и спокойствия)))Как и всем!

ну так а кто??или вы думаете,что эта власть просто так мирно и тихо уйдет??просто надо сказать таким идеалистам спасибо-даст Бог власть хоть немного получит урок-с людьми надо считаться!!!

ГОСУДАРСТВО, БУДЬ ЧЕЛОВЕКОМ!

Ненька предков моих – Украина,

во Днепре окрестившая Русь,

неужели ты будешь руина?

Я боюсь за тебя и молюсь.

Невидимками на Майдане

Вместе – Пушкин, Брюллов, мы стоим.

Здесь прижались к народу мы втайне

как давно и навеки к своим.

И трагическая эпопея,

словно призрак гражданской войны

эта киевская Помпея,

где все стали друг другу ’воны’.

Здесь идут, как на стенку стенка,

брат на брата, а сын на отца.

Вы, Шевченко и Лина Костенко,

помирите их всех до конца!

Что за ненависть, что за ярость

и с одной, и с другой стороны!

Разве мало вам Бабьего Яра,

и вам надо друг с другом войны?

Ты еще расцветешь, Украина,

расцелуешь земли своей ком.

Как родных, ты обнимешь раввина

с православным священником.

Государство, будь человеком!

Примири всех других, а не мсти.

Над амбициями, над веком,

встань, и всем, вместе с Юлей, прости.

Всем Европой нам стать удастся.

Это на небесах решено.

Но задумайся, государство –

а ты разве ни в чем не грешно?

Евгений ЕВТУШЕНКО

Ночь пылающего Майдана с 18 на 19 февраля 2014

Молюсь за душі тих, хто загинув за правду, а душам тих , хто стріляв у людей вже нічого не допоможе.

Я думаю, просто нервы...

Девочки, какая же тяжесть на душе...

Я живу на Соломенке все вроде тихо...

а люди эти,не убивают,не?....

Вогонь життя раптово згас, печаль і смуток серце ранить...



ГЕРОЇ УКРАЇНИ, низький уклін від нас і вічна пам’ять

Печально,страшно ,больно.Молюсь о всех погибших,не зависимо кто они,майдановцы или милиционеры.Для родных и близких это горе,потеря и боль на всю жизнь

очень страшно подумать, что это может быть только началом.

душать сльози печалю

Я то же об этом думаю. Как-то все не логично вроде бы. Явно это сценарий для более страшных целей

’Очень вовремя’ закрыли!
Когда идет война и у народа столько вопросов, многие информацию черпали из этих тем и поддерживали друг друга
Открыть темы нужно. Ихмо

А мені не потрібно відпускати ЧОЛОВІКА. Я його чекаю... і вірю.

Вы видели видео, где людей просто отстреливают? им дали оружие для защиты, как они ею пользуются?

ну вам мабуть було б приємніше як би наші просто стали в шеренгу під кулі.........

Обе темы открыты,

https://sovet.kidstaff.com.ua/question-343101-0-16...

https://sovet.kidstaff.com.ua/question-343108-0-14...

данная темя создана для памяти погибших. Не превращайте ее в разборки пожалуйста.

У міліціонерів був вибір- не прикривати бандитську владу. За них можете не молитись, їхнім душами вже нічого не допоможе.

не ведіться на провокації...будьте вище..ну не дано людині зрозуміти різницю, ну то не ваше завдання переконувати, зберігайте спокій..

смотрите новости и видео.Где простых безоружных людей отстреливают снайпера.Это работа? Это защита? От кого? От людей у которых даже бронежилетов нет? Где даже в волонтеров медиков стреляют? Неужели деньги и зарплаты, премии и стаж превыше людской жизни?

Я молюсь за чьих то сыновей и мужей.

это у них такая служба- убивать людей?????!!!!!!ну,ну...

Не судите,да не судимы будете...

завжди захоплювалась вашою толерантністю та вмінням мобільно та об´єктивно реагувати на ситуацію... дякую!!!!

Тартак ’Не кажучи нікому’


Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою…

Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі…
То що ж робити – сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу – з новими ворогами?

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться – “Хай поживе ще трошки”
Вже так давно не бачить сина свого
І ще хоч раз побачити його живого…

Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я – то хто? Зайве питання…
Для нас це не проста війна – це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу…
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія – на повстанців…

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани…
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих…

Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо…
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я…
Тіла загинуть – житиме ідея…
А наші душі тут – в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах…

Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому


Господи милосердний, прости нам гріхи наші, прости і захисти. Зжалься над нами, бо не відаємо, що творимо.

спасибо!!!!!!!!!!!!!!!!

Боже, девочки, что здесь происходит... страшная война, на наших глазах, Беркут с Калашами валит всех, стреляют в головы, не оставляя шансов на жизнь.. проклинаю эту власть и всех кто её поддерживает! Горите в аду, мрази! Гибнет народ, за нашу жизнь и свободу!!!!!!!!!!!!! В день траура продолжают расстреливать, ничего святого, болит душа, сердце разрывается

Я б жити не могла, якби у мене був такий батько чи чоловік. Ганьба катам українського народу.