День скорби в Украине

Скорбим всей Украиной. И молимся за погибших.

я сьогодні цілий день трималася без сліз, але вже не можу

Дай Бог скорейшего прекращения кровопролития, верного и свободного выбора украинскому народу.
Скорблю о горе Украины.

Девочки, как страшно! Как жаль вдов и деток погибших... Господи, неужели ты забыл Украину?

Тоже плачу!

Героїв не злякати мордуванням,
Не спопелити силу волі у вогні,
Героїв не зламати катуванням –
Славетні душі з міцної броні.

У боротьбі шляхетну славу множать.
Характер загартовують в бою.
Без роздумів голівоньку положать
За Україну, матінку свою.

Над ними сяє подвигів заграва,
Їх справи не ховаються в імлі.
«Слава Героям, Україні слава!» -
Буде лунати вічно на Землі.

Пам’ятаємо, молимось, скорбимо.........................

В ПАМ´ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Скорбим.......Вечная память......

плачу...

Читал молитву слабый голос в тишине
Под сводами и куполами храма,
И сына, воспитав, отдать войне
Так не хотела, не хотела мама,
Так не хотела, не хотела мама,
И вот теперь молитва в тишине.

В огнях свечей лилась молитва в тишину,
Все кто любил и знал сегодня вместе.
Он так же, как и ты, играл в войну,
И жил в подъездном и беспечном детстве,
И в этом мире всем хватало места,
И не делили на куски страну.

Зажгите свечи и пусть молчат колокола,
Зажгите свечи, остановите ход часов,
Зажгите свечи в день, когда в мире столько зла,
Что даже бог закрыл от нас лицо.
Зажгите свечи, когда хоронит сына мать,
Зажгите свечи, когда за окнами война,
Когда мы все сошли с ума, но бог еще не бросил нас,
Зажгите свечи.

Огни свечей горели звездами в слезах,
И отпевал священник сына душу.
И помнит мать, как в письмах он писал
Не бойся, мама, и о войне не слушай,
И писем больше слать уже не нужно,
Я через месяц приезжаю сам.

Идет война несуществующих врагов.
Горят в церквях по убиенным свечи.
Молитесь, и, быть может, дураков
В стране безродной станет чуть поменьше,
Ну а пока покрыты сотни женщин
В знамена черных, траурных платков.

Мамо може спиш, то проснись!Я у Києві, дуже гаряче, як у кратері.Ти, будь ласка, вклякни, помолись,Бо я - на прицілі у снайпера.
Знаєш про себе не думаю
Жаль Тебе, рідне місто, землі.
Моя юність, чомусь, пахне гумою,
Щоби краще було Вам в житті!

Мамо, мабуть це вже все.
Сорочка залишиться білою...
Люблю, обіймаю Тебе,
Цілую разом з Україною!

Може в снайпера дочка-ровесниця,
Дев´ятнадцять також у зимі...
Яка доля для неї простелиться?
Чи знайде вона щастя в житті?

Не клени його Мамо ріднесенька!
Без Ісуса горобчик і сам не впаде...
Я жертвую життя молодесеньке,
Щоб сказали: Хрещатик вже вільно цвіте!

Ми посіяли зерна, як грона,
На Грушевській бруківці зійдуть
Слава друже Тобі з оборони!
Кращі квіти героям цвітуть!

(ніч, 01.30 в дорозі з Києва на Тернопіль)
о.Петро Половко

Спасибо всем тем, кто не побоялся и отдал свом жизни за лучшее будущее за нас и наших детей и внуков. Вечная память этим людям и царство небесное.