Ло Шарик• 18 января 2024
Те кто вырос без отца
Девушки, которых воспитывала только мама, как сложилась Ваша судьба?Вам не бывает обидно, что не было опоры и защиты?Какого мужа Вы выбрали?
показать весь текст
1
2
94
0
Думаю это были поиски того внимания и тепла, которое обычно дарит дочерям отец.Я любила придумать испытания своим поклонникам, устроить им соревнования и каждого по возможности приобщить к решению своих проблем.Мой муж оказался самым стойким, невозмутимым и терпеливым.
1
Росла без батька, хоча він був, але на мене було поріг, все дитинство я не відчувала в ньо у потреби та і образи не було, а от коли 25 років було і до колеги прийшов батько з квітами привітати з днем народження мене порвало і було боляче, що своєму я непотрібна все життя( хоча одна дитина), з чоловіками стосунки не складалися, один абюз якого любила 4 роки, інші чомусь просто зливалися( говорили, що мені потрібно більше стервозності,) потім знайшла свого.3 роки разом
Ніколи не було стосунків, думаю і те, що без батька росла, вплинуло. Але не тільки це, багато факторів зійшлося.
Было обидно.Хотелось иметь папу,но с моим лучше было быть безотцовщиной.
С мужем 20 лет вместе(16 в браке).Сыну,в отличии меня,повезло.У него папа ради него любого порвет.
Кстати,стереотип,в котором утверждают,что девочки,выросшие без отца,ищут себе в мужья мужчин постарше,на мне не сработал-муж младше на 3 месяца.
С мужем 20 лет вместе(16 в браке).Сыну,в отличии меня,повезло.У него папа ради него любого порвет.
Кстати,стереотип,в котором утверждают,что девочки,выросшие без отца,ищут себе в мужья мужчин постарше,на мне не сработал-муж младше на 3 месяца.
3
Действительно, почти в 90% случаев, судя по ответам здесь все сложилось как раз вопреки стереотипам)
Буває і обідно що не було тата, що немає в дітей дідуся.
Тьфу, тьфу - не такого як моя матір вибрала я собі чоловіка.
Тьфу, тьфу - не такого як моя матір вибрала я собі чоловіка.
Дівчата, в мене був батько (і є) але краще б вони розійшлися. Зараз вийшла заміж за такого ж самого як і він (проблеми з алкоголем) хоча з дитинства казала що не буду з таким жити. Думала серцем, в треба було головою.
4
Меня вырастила бабушка, мама и папа развелись, оба устраивали личную жизнь. Я выросла перфекционисткой, читала что это частое явление для детей, которых «сдали» бабушкам. Я многого добилась, удачно замужем. Прикол - мама и папа учат меня как нужно воспитывать моих детей (у которых детство мечты). И попрекают меня что я слишком лакшери живу, и путешествую слишком много))
3
Самое главное, что Вы удачно вышли замуж и счастливы в своей собственной семье, мне иногда кажется, что это своего рода компенсация за такое ’одинокое’ детство.
1
Батьки розвелись, коли мені було десь 2 роки. Батька бачила 1 раз, вже була заміжня. В моїх 13 появився вітчим. З одного боку, робив для мене і щось хороше, а з другого - майже кожен день я в сльозах. Досвіду нормальних стосунків в сім’ї не було. Заміж вийшла в 20 років. Як в анекдоті: пам’ятаю де, коли і за кого, одного не пам’ятаю - для чого.
5
Нещодавно була розмова з старшим сином на цю тему.
В розлученні з його батьком з синових 2 років.
Пояснила, що розірвала ці стосунки, щоб у сина не було зразка неповажливого ставлення до жінки - цей патерн він поніс би у своє сімейне життя
Потім з часом, коли він пожив певний період з батьком, сказав, шо розуміє чоловік я обрала рішення не жити з такою людиною
В розлученні з його батьком з синових 2 років.
Пояснила, що розірвала ці стосунки, щоб у сина не було зразка неповажливого ставлення до жінки - цей патерн він поніс би у своє сімейне життя
Потім з часом, коли він пожив певний період з батьком, сказав, шо розуміє чоловік я обрала рішення не жити з такою людиною
Да, очень обидно. С мужчинами долго не могла построить отношений. Да и сейчас одна (мне 50). Хочу найти пару, но не решаюсь...
1
Тоже самое, родителей мне первые 10 лет заменили бабушка с дедушкой - мои лучшие и любимые 
Потом жизнь с мамой и сестрой, она строгая была, доверия не было. Первый замуж не удачный
Потом жизнь с мамой и сестрой, она строгая была, доверия не было. Первый замуж не удачный
Странно. У меня дедушка умер, когда мне 6 было. Помню его и люблю. Хотя он даже не жил с нами постоянно.
1
Мой отец был военным уходил на работу я ещё сплю, приходил я уже сплю по выходным тоже бывало вызывали. При советском союзе, часто переезжали. Поэтому воспоминаний всего три.. лицо не помню, только по фотографии могу представить. Голос совсем нет.
Мій ’тато’ женився на мамі заради квартири,через місяць вона вже була вагітна,а через ще пару місяців вони розійшлися.
В 11 років у мене з´явився вітчим ,з тих пір вони разом з мамою,а між нами ніяких стосунків,окрім ’добрий день’ вже більше 30 років
В 11 років у мене з´явився вітчим ,з тих пір вони разом з мамою,а між нами ніяких стосунків,окрім ’добрий день’ вже більше 30 років
У неї важкий характер,я жила з бабусею і дідусем,коли з нею,то вона мені весь час щось вказувала,що я не така((зараз на відстані,то добрі
Прямо как меня описали. Папа был, но на чувства скупой, ни обнимашек, ни разговор по душам, максимально душевно были с ним далеки. Вот с мамой другое дело. В личной жизни все хорошо
З дитинства без тата,отчимів і т.д не було. Прикладу стосунків між чоловіком і жінкою перед очима не було, тому чоловіків просто жахалася. Вийшла заміж за першого свого ж хлопця, такого ж морально пораненого в цьому плані. 15 років разом, розлучення. Зараз вже все розумію, але за себе образливо, що проблему так пізно пропрацювала. Виховую дітей сама, бойфренд є.
Какие могут быть обиды? Так сложилась ситуация. Мама вырастила- и спасибо ей огромное! Я замужем, двое детей. Муж рядом
Я вам другое скажу. У моего мужа бы отец- алкаш, устраивал побои в семье. А мама терпела, ибо шо люды скажуть. Так вот сестра моего мужа так замуж и не вышла, потому что считает, что все мужики либо потенциальные алкаши, либо лодыри, либо тираны. Так что иного лучше без отца, чем такие травмы детские
3
Отец был алкаш,даже не знал,когда у меня было ДР.Отчим такой же,но только не агрессивный,но нервы мне делал тоже,постоянно хотели меня сбагрить бабушке(Мама в нем души не чает,как и в сестре,которую родила в 40 лет от отчима,нянчит ее детей,бежит к ним сломя голову,а я всю жизнь,как не пришел кобыле хвост.Мой первый брак был неудачный,потому что вышла за первого встречного,что б сбежать от мамы..В торой муж хороший,слава богу.Но думаю все могло быть по другому,была бы семья нормальная с детства
1
Він був військовий вранці йшов я сплю, приходив я вже сплю. Ми часто звісно ж переїзджали. Я пам´ятаю лише два три епізоди і все. Не пам´ятаю голосу. Лице лиш по фото
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу