+18. Повсякдене життя московитської родини.

Усіх членів родини большак (голова сімейства) тримає в єжових рукавіцах і регулярно пиздить. А пиздить він дядьків Алєксєя - Міхаіла та Якова, тьотку Наталью, двоюрідних братів Алєксєя з однаковими іменами Александр і, звісно, бабку Акуліну. Найбільше дід пиздить підкидька Івана Циганка, який прижився у родині.

«Дом деда был наполнен горячим туманом взаимной вражды всех со всеми», згадує Горькій. Сини старого регулярно вимагають розподілу майна, на що старий регулярно показує їм хуя, мовляв вони безгосподарні і все просруть.

На початках свого перебування в дідовій хаті Алєксєй дивується, як той за дрібні збитки хуячить внука Алєксандра. Втім дивувався Льоша не довго, бо незабаром дід «до потери сознания» відхуячив і його самого на очах у матері. Останній, наче, і було шкода сина, але вона чемно мовчала, щоб дід не відхуячив і її. Зрештою, діду стає шкода улюбленого внучка і він на знак примирення робить йому царський подарунок - яблуко!

Чи не єдиною захисницею Алєксєя є бабушка Акуліна Івановна. Але у неї не завжди є час на захист із двох причин. По-перше, вона регулярно сидить на стакані, а у вільний від забухування час уйобує від діда Васілія, який
її немилосердно хуячить.

Якось під час спровокованого черговим запоєм нападу широкої рускої души дід забирає в баби її лахи і продає. Однак бабушка задоволена і вважає, що порівняно з молодими роками, Васілій на старість дуже вилюднився: ’Ну, в зубы ударит, в ухо, за косы минуту потреплет, а ведь раньше-то часами истязали».

Інша небезпека чатує на бабку Акуліну з боку сина Міхаіла. Якось під час п´яної сварки синок ламає старій руку, через що вона на нього гнівається.

Взагалі Міхаіл чи не єдиний, хто не боїться старого Васілія Каширіна. Будете здивовані, але Міхаіл регулярно бухає. Заливши мордяку, він традиційно хуярить камінням вікна в хаті і ганяє за старим із дубинкою.

Найбільше з усіх шкода молодшого сина Васілія Каширіна Якова. На його добрій рускій душі тягарем лежить здоровенна каменюка. Якось під час чергового п´яного пиждження своєї супружниці він дещо перестарався і припиздив її до смерті.

Протверезівши, Яшка засумував і вирішив покаятися шляхом встановлення на могилі
убієнної здоровенного хреста. Оскільки Яшка, крім інших рускіх чеснот, був ще й хитро виїбаний, то хрест змусив тягнути згаданого вище Ваньку Циганка. Але сталася халепа. Ванька надірвався і помер. Яков вдруге засумував і запив ще крепче.

Щодо Алєксєя, то його життя змінюється, коли мати вдруге виходить заміж. Саме в цей час він дорослішає і стає справжнім мужчиною. Під час того, як вітчим пиздить його маму, Льоша героїчно вступається за неї і їбошить вітчима ножем у бік. Але після того, як мама Варвара помирає, дід наказує Алєксєю йти нахуй з хати. І той іде «в люди», тобто в найми.

Описувати співіснування болотяного народу в межах одного мікросоціуму можна ще довго і не лише опираючись на творчість Максіма Горького. На ній ми головно зупинилися з огляду на її автобіографічність.

Звичайно, від прочитаного у цивілізованих

людей може трапитися атак серця. Але цивілізовані люди категорично будуть неправі. Бо, як писав критик Дмітрій Святополк-Мірскій, «на иностранца, да и на русского читателя старшего поколения, серия (йдеться про роман «Дининство та його сиквели «Отрочество» й «Мої університети», авт.) неизбежно производит впечатление неизбывного мрака и пессимизма, но мы... не разделяем этого

Ще один великий російський письменник Корней Чуковський взагалі відреагував на автобіографію Горького великим статтею «Утешеньишко людям». Ось що він, зокрема, писав: «Но в тому- то і чудо, в тому- то для нас і сюрприз, що ця страшна повість про страшне мало не страшна повість, а, напроти, дуже приємна, ласкова. От нее словно сияние идет, вся вона воплощенное «радуйтесь», і хоча в неї тільки проклятий і ран, це сама весела, мажорно- щаслива книга ізо всіх за десятки років. Пускай в заплесневелых домишках коричнево- унылые люди уныло калечат другому другу, загаживающая, растлевая, заплевывая и самих себя и других, Горький знает о них какой- то секрет, великолепную какую- то правду, и гладит их по голове... Не повість, а прелестная церковка, где- нибудь на откосе, над Волгой игрушечная, точно из пряников, узорчатая, разноцветная, вкусная!.. Горький ще ніколи не писав такої повітряно- очаровательной повести...»

Якщо вас раптом зацікавила така «воздушно- очаровательна» рецензія, то приготуйте собі ящик бормотухи і беріться за читання «прелестної церковки».


Напишіть коментар...

Фу..как будто возле выгребной ямы постояла.
Их правнуки тырят теперь унитазы и детские кроватки из разрушенных ими же домов.

Пам´ятаю ми в школі вчили ще цю його трилогію. Мені те дитинство таким дивним було....

Я чесно скажу,що не читала цей автобіографічний роман М.Горького
’Дитинство’.
Навіть цікаво стало від знавців літератури,там дійсно такий сюжет?

Я в Facebook прочитала цей пост і коментар цікавий під ним:

’Пам´ятаю, як в школі читали цей ’витвір ’мистецтва і вже тоді думала, як відрізняється життя українців і ’великого могучего народа’. Навіть на уроці порівнювали твори українських письменників і Горького.’

Я не автор цієї рецензії
А вам прикро стало за ’ вєлікую русскую літературу’?

Щасливо прогуляла уроки в школі, на яких розглядали дані твори й, відповідно, їх не перечитувала. Але рецензію прочитала з цікавістю. В душі знову прокинулась гидливість. Що за особини.

Щас бы об автобиографических романах Горького переживать.
Больше не же о чем 🤦‍♀️

Так народ же ж,’національний характер’не міняється.Якими були росіяни 100 років тому,такими і прийшли в ХХІ ст

Диккенса почитайте, Оливера Твиста, например. То ещё наслаждение.

В чому срачі?
Вам ’ русская классика’ недовподоби?

Там теж всі бухі постійно від мала до велика?

Бачите,а місцевим матрьошкам не подобається чомусь

*годувати - гидоту (Т9)

*годувати - гидоту (Т9)

По вашій рекомендації перечитала сюжет
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Пригоди_Олівера_Тв...
Немає там безпробудних алкашів.І головний герой-хлопчик-сирота з приюту,а не онук добропорядної родини цехового старости у майстерні з фарбування матерії з заможного Нижнього Новгорода.

Русская классика не ограничивается тем, что вы скопировали в своей теме. Есть ещё Булгаков, Бунин, Чехов и многое другое. Хотя- кому( а главное-зачем?) я это пишу. Чего от вас и вам подобных дождешься, кроме как ’матрешкавещаетсболот’

Ваши полотна, скопированные с других текстов никому не интересны.Матрешки уже были. Добавляйте про ждунов и закрывайте.Из Горького в школе меня удивляло, про куст помидора, который рос на крыше сарая, из случайно занесенной семечки. И задавалась вопросом, почему не посадили рядочком, как мои родители. Ведь там была бедность и с продуктами не очень. И огород самое то для пожилых людей.

Я рассию и русских не люблю ещё до начала войны, но этакие темы как ваша тошниловка, прежде чем за другое гвно писать, посмотрите сколько у нас его и сколько людей живут в шаге и что в стране творится

Есть Булгаков, Бунин, Чехов.И даже Чайковский есть. Только в итоге Горький всегда побеждает. Почему-то.

Ну заради справедливості треба сказати що в Європі теж трешачка вистачало... Да і українці теж поборниками тверезості і доброзичливості ніколи не були. Наприклад з усієї кайдашевої сім´ї мені запам´яталося як свекрухе око вибила невістка... Бррр...
Школа надійно робить щеплення від бажання читати. Отакого як начитався в школі, то більше до літератури не тягне. Нащо читання про мерзенність людей... Типу в реальному житті того мало, щоб ще додатково про це читати, а в школі ще й смакувати і обговорювати і твори писати змушують. Щоб закріпити ригательний рефлекс.

Я теж ’ Кайдашеву сім´ю’ для порівняння згадувала.
АЛЕ немає там алкашів і всі герої працьовиті,як не крути і ’куст помидора, который рос на крыше сарая, из случайно занесенной семечки’ в них не росте,як тут вище писали

Выделите пару дней и не сюжет, а просто книгу почитайте.
А то нахватаются по верхам и умничают (позорятся).

Булгаков-киянин,Бунін-найвідоміший російський українофіл,а Чайковський більшість своїх славетних творів написав в Кам´янці на Черкащині)

Ну старий Кайдаш від білої гарячки помер. Заради об´єктивності.