У вас є знайомі дорослі пари без дітей?

Ми пара без дітей, мені 38, чоловіку 43.

Виглядаємо найщасливішими серед всіх наших знайомих пар та родичів з дітьми.
Живемо в своє задоволення, заробили на все, що потрібно для хорошого життя, займаємось спортом, різними хоббі, подорожуємо, не хочемо впускати дитину в свої стосунки, нам класно вдвох)


Нажаль, багато хто з появою дітей забиває на себе, на розвиток, на стосунки, на зовнішність й тд. Тепер не ’я’, а ’ми’ з дитиною, постійні розмови про школу/садок/оцінки, деколи хочеться запитати - ееей, ну А ТИ САМА ЩО? Але людина не розуміє й починається знову ’А от мій Вадік в школі .....’ й тд.
В житті скільки є всього цікавого, крім дітей! Скільки емоцій, хоббі, нових звнять, нових друзів, інтересів й тд - а люди думають що найцікавіша розвага - діти... А потім ще й на старості душать їх своєю ’турботою’, бо ’я ж все життя для тебе, а ти ....’. Хто просив життя присвячувати дитині - питання.

В моем окружении, вот так чтоб совсем осознанные Child-free - таких нет.
Есть подруга, у которой проблема послевнематочной родить,
и муж бросил уже трое детей с другой. Она ведет яркую жизнь, и сама эффектна, отбоя от кавалеров нет, но о ребенке мечтает.
На работе есть три сотрудница 40+ без детей, все пытаются, лечатся, не получается ничего, уже лет 5-7. Есть еще одноклассница, у которой нет мужа, но есть люловник с которым она вместе 20 лет, и который не хочет детей, так как у него уже есть. А она хочет и вот так 20 лет живут...
Но вот чтоб совсем осознанно не хотели таких нет. Есть те, кто хотели и не смогли и к 50 смирились... Но не скажу, чтоб они этому были сильно рады. Просто живут такую жизнь. Есть пару 3 ’девы’ на работе 45 + без детей и отношений, вот они заявляют, что никогда не хотели, но они не привлекательны, я думаю - что причина в этом , сколько их знаю, отношений у них не было никогда.

Это ваше счастье. Но это не значит, что другая женщина тоже будет при этом счастлива. Так что не навязывание свое счастье всем

взаимно

Пздц, так вникать в чужую жизнь и обсирать.... Очевидно, вы от большого счастья и доброты накатали такую злобную простыню

Жесть. Я б не витримала такого, сказала б щось нехороше
Я вдруге одружена, дітей не маю і не хочу, уявляю що про мене такі калуші говорять

есть одна пара, такое ощущение, что им по жизни скучно...

При сьогоднішній медицині не мати дітей - це вибір людей здебільшого
Чого вони повинні бути самотні і нещасні, якщо вони вирішили жити без дітей?

Не у всех есть деньги на ЭКО или суррогатное материнство

Та я близко к сердцу не принимаю комментарии про детей т.к. это никогда не было моей мечтой и целью как у других и им просто сложно понять, но развод дался не легко, Вряд ли я когда либо еще буду в отношениях. Иногда норм, иногда кроет..

та нема в мене бажання вести дискусії з людими далекими від репрудоктології, бо нажаль і більшість половиний людей в яких є діти навідь і уявлення не мають як проходять певні моменти...

А на дітей в таких людей були б гроші?
Навіщо тоді взагалі заводити дітей, якщо нема грошей навіть не а медицину?

То, что у людей нет денег на ЭКО или суррогатное материнство, не означает, что у них нет денег на содержание детей

Якби наприклад, була така сувора норма в суспільстві чи закон:
- Якщо ви вирішили завести дитину - ви ЗОБОВ´ЯЗАНІ в 18 років дати їй окреме житло та оплатити освіту й ВІДПУСТИТИ від себе. Й не навязуватися, а спілкуватися лише якщо вона сама захоче.

Чи багато б людей наважились на дітей? Угу, нннне думаю)))))
Більшість заводять дитину
- бо нада,у всіх є

- в якості стакана води

- бо скучно, не можуть знайти собі ради в житті

- бо є власна нереалізованість
- по зальоту
- втримати чоловіка
- отримувати льготи і виплати
- брак уваги і любові, хочуть це отримати від дитини
- в якості аніматора й доглядальниці на старість

І що виходить - дитині нав´язуються лише комплекси, стереотипи, обмежене мислення, й звісно ДОЛГ перед батьками, які героїчно її ростили в хрущовці на воді з хлібом...

На дітей грошей потрібно значно більше.

не жизнь, а мечта. а у меня впечатление, что кризис подросткового возраста у него с рождения. ничего прекрасного с рождения ребенка не видела. уже 10 лет дурдом.

Якби наприклад, була така сувора норма в суспільстві чи закон:
- Якщо ви вирішили завести дитину - ви ЗОБОВ´ЯЗАНІ в 18 років дати їй окреме житло та оплатити освіту й ВІДПУСТИТИ від себе. Й не навязуватися, а спілкуватися лише якщо вона сама захоче.

Чи багато б людей наважились на дітей? Угу, нннне думаю)))))
Більшість заводять дитину
- бо нада,у всіх є

- в якості стакана води

- бо скучно, не можуть знайти собі ради в житті

- бо є власна нереалізованість
- по зальоту
- втримати чоловіка
- отримувати льготи і виплати
- брак уваги і любові, хочуть це отримати від дитини
- в якості аніматора й доглядальниці на старість

І що виходить - дитині нав´язуються лише комплекси, стереотипи, обмежене мислення, й звісно ДОЛГ перед батьками, які героїчно її ростили в хрущовці на воді з хлібом...

Та перестаньте! Все у вас ще буде. На планеті мільярди чоловіків, хтось вам да приглянеться

Неужели вообще ничего хорошего не видели?

Мне кажется это нереальным и первая причина именно во мне. Есть же люди отшельники, даже не по своему выбору, вот и я наверное.

Я собі знайшла такого ж отшельніка)
А взагалі, вам би в психотерапію, пропрацювати свої установки, травми.

Ну например те, у кого нет детей, могут быть из многодетных семей и знают , что значит дети в семье. А ещё у многих есть племянники \племянницы и т.д. Так что есть возможность сравнивать.

Так я ж не сперечаюся з вами. Мене й справді дивує що дізлайків вам наставили, думають що медицина як чари, здатна вирішити будь які проблеми

Ми пара без дітей, мені 38, чоловіку 43.

Виглядаємо найщасливішими серед всіх наших знайомих пар та родичів з дітьми.
Живемо в своє задоволення, заробили на все, що потрібно для хорошого життя, займаємось спортом, різними хоббі, подорожуємо, не хочемо впускати дитину в свої стосунки, нам класно вдвох)


Нажаль, багато хто з появою дітей забиває на себе, на розвиток, на стосунки, на зовнішність й тд. Тепер не ’я’, а ’ми’ з дитиною, постійні розмови про школу/садок/оцінки, деколи хочеться запитати - ееей, ну А ТИ САМА ЩО? Але людина не розуміє й починається знову ’А от мій Вадік в школі .....’ й тд.
В житті скільки є всього цікавого, крім дітей! Скільки емоцій, хоббі, нових звнять, нових друзів, інтересів й тд - а люди думають що найцікавіша розвага - діти... А потім ще й на старості душать їх своєю ’турботою’, бо ’я ж все життя для тебе, а ти ....’. Хто просив життя присвячувати дитині - питання.

Удалено администрацией...

Якби наприклад, була така сувора норма в суспільстві чи закон:
- Якщо ви вирішили завести дитину - ви ЗОБОВ´ЯЗАНІ в 18 років дати їй окреме житло та оплатити освіту й ВІДПУСТИТИ від себе. Й не навязуватися, а спілкуватися лише якщо вона сама захоче.

Чи багато б людей наважились на дітей? Угу, нннне думаю)))))
Більшість заводять дитину
- бо нада,у всіх є

- в якості стакана води

- бо скучно, не можуть знайти собі ради в житті

- бо є власна нереалізованість
- по зальоту
- втримати чоловіка
- отримувати льготи і виплати
- брак уваги і любові, хочуть це отримати від дитини
- в якості аніматора й доглядальниці на старість

І що виходить - дитині нав´язуються лише комплекси, стереотипи, обмежене мислення, й звісно ДОЛГ перед батьками, які героїчно її ростили в хрущовці на воді з хлібом...

Я знаю многие семьи без детей. Все со странностями. Некоторые всем говорят, что они чайлд фри, а сами носятся с тестами на овуляцию, сдают сперматограммы и всеми силами пытаются забеременеть. Конечно счастья это много не приносит. У всех по несколько котов или собак. Ужас. У одних 4 собаки, причём один не адекватный, сцыт везде, даже на хозяев, когда они спят, все сгрыз и изгадил, но они его никуда не сдают, он же маленький. Трындец. Живут в грязище и вонище от этих собак. Другая пара, там жена не знала, чем заняться, училась китайскому, играть на пианино, ещё там куча увлечений, но все на месяц-два. Основное счастье было - прийти с работы и нажраться в ресторане до состояния колобка. Потом пошла к психологу, занялась спортом, похудела, бросила мужа и сейчас не знаю где. Тоесть, общий интерес жрать все подряд пропал и семьи не осталось. Ну и у всех остальных тоже ньюансы, описывать долго, но на счастье это явно не похоже, скорее всего на расстройство психики или депресняк