Рубаю олівлє• 07 апреля 2024
Опасные ситуации из жизни в которых вам чудом повезло
Расскажите свою историю. Читала подобные коменты под видео на ютубе, интересно. Вот одна из историй
В классе 3-4 я ездила на зимних каникулах к родственникам с ночевкой. Места были не очень знакомые, и я путалась в номерах подьездов, так как многоэтажки все похожие одна на другую. Единственным ориентиром служили гаражи, точнее один определенный - с зелёными воротами и белой полоской посередине. На второй день пребывания там я пошла гулять во двор, познакомилась с компанией детей, что жили в том же районе, и гуляла с ними до вечера. Когда я возвращалась домой уже порядком стемнело. Пока я, блуждая, взглядом искала нужный мне гараж, я краем глаза увидела как из-за этих самых гаражей выходит мужчина и направляется прямо ко мне. В момент, когда в голове пронеслось «БЕЖАТЬ», он начал ускоряться. Я рванула в ближайший открытый подъезд, хлопнула перед его носом дверью, услышала стук и ругань. Я от испуга взбежала на несколько этажей вверх, и увидела в окошко между пролётами, как какие-то люди вышли из подъезда, а этот парень придержал дверь и уже заходит внутрь. Мне хотелось как можно быстрее бежать вверх, но я старалась вести себя максимально тихо, чтобы он подумал что я уже зашла в квартиру. Было очень страшно слышать быстро приближающиеся шаги. Благо в тот момент начала открываться дверь квартиры, мимо которой я проходила, и оттуда вышел мужчина средних лет с пакетом мусора. Я кинулась к нему и только успела прошептать «притворитесь моим папой» как этот парень уже поднялся и смотрел на меня с ненавистью и небольшим удивлением. Мужчина с пакетом похоже все понял, и сказал мне заходить домой. Я зашла, а там женщина (видимо, его жена) начала меня расспрашивать. Через минуту вернулся и мужчина. Я повторила всю историю с самого начала, он подтвердил жене мои слова, и сказал что тот парень спустился вниз, как ни в чем не бывало. Потом этот мужчина вышел вместе со мной на улицу, помог мне найти нужный гараж с белой полоской и довёл до самой квартиры. С тех пор я возвращалась домой строго по светлому и не в одиночестве.
Я до сих пор думаю, что если бы я не смотрела на гаражи, то не заметила бы того парня, а если бы тот подъезд не был открытым, он бы меня догнал. А если бы тому мужчине не накапала на мозги жена, чтобы он вынес мусор, то меня возможно не было бы в живых. Крипово все вспоминать, особенно осознавая, что мне тогда помогла просто череда случайностей, и убери хоть одну из них - случилось бы что то ужасное.
В классе 3-4 я ездила на зимних каникулах к родственникам с ночевкой. Места были не очень знакомые, и я путалась в номерах подьездов, так как многоэтажки все похожие одна на другую. Единственным ориентиром служили гаражи, точнее один определенный - с зелёными воротами и белой полоской посередине. На второй день пребывания там я пошла гулять во двор, познакомилась с компанией детей, что жили в том же районе, и гуляла с ними до вечера. Когда я возвращалась домой уже порядком стемнело. Пока я, блуждая, взглядом искала нужный мне гараж, я краем глаза увидела как из-за этих самых гаражей выходит мужчина и направляется прямо ко мне. В момент, когда в голове пронеслось «БЕЖАТЬ», он начал ускоряться. Я рванула в ближайший открытый подъезд, хлопнула перед его носом дверью, услышала стук и ругань. Я от испуга взбежала на несколько этажей вверх, и увидела в окошко между пролётами, как какие-то люди вышли из подъезда, а этот парень придержал дверь и уже заходит внутрь. Мне хотелось как можно быстрее бежать вверх, но я старалась вести себя максимально тихо, чтобы он подумал что я уже зашла в квартиру. Было очень страшно слышать быстро приближающиеся шаги. Благо в тот момент начала открываться дверь квартиры, мимо которой я проходила, и оттуда вышел мужчина средних лет с пакетом мусора. Я кинулась к нему и только успела прошептать «притворитесь моим папой» как этот парень уже поднялся и смотрел на меня с ненавистью и небольшим удивлением. Мужчина с пакетом похоже все понял, и сказал мне заходить домой. Я зашла, а там женщина (видимо, его жена) начала меня расспрашивать. Через минуту вернулся и мужчина. Я повторила всю историю с самого начала, он подтвердил жене мои слова, и сказал что тот парень спустился вниз, как ни в чем не бывало. Потом этот мужчина вышел вместе со мной на улицу, помог мне найти нужный гараж с белой полоской и довёл до самой квартиры. С тех пор я возвращалась домой строго по светлому и не в одиночестве.
Я до сих пор думаю, что если бы я не смотрела на гаражи, то не заметила бы того парня, а если бы тот подъезд не был открытым, он бы меня догнал. А если бы тому мужчине не накапала на мозги жена, чтобы он вынес мусор, то меня возможно не было бы в живых. Крипово все вспоминать, особенно осознавая, что мне тогда помогла просто череда случайностей, и убери хоть одну из них - случилось бы что то ужасное.
показать весь текст
1
2
4
6
10
145
Сладкий лимончик• 07 апреля 2024
Лет 5 назад, поехали гулять в Пирогово (этно село-музей в Киеве) с мужем и малышом. Пока муж и реб рассматривали цветочки-букашки какието, я заметила в поле двух красивых лошадей. Решила подойти сфоткать их. Когда подошла одна из лошадей резко стала бежать в мою сторону, встала на дыбы и ударила меня копытами в грудь. Я упала на землю. Повезло, что она не стала меня дальше топтать, я читала что такое бывает и может затоптать насмерть. С тех пор панически боюсь лошадей.
1
32
2
Тарабарщина• 07 апреля 2024
Ответ дляХочу на Балі
Та ладно, я теж росла в ті часи, ніде не лазили, розуміли, що небезпечно.
Які розумні діти, аж дивно. А ми де тільки не лазили - і по стройкам, і по скалам на річці. Скали на річці - це взагалі окрема історія, ми там спускалися з висоти метрів 10-15 по скалам, до сих пір не розуміємо з подругами як. Але в дитинстві ми там кожен камінчик знали, кожну тропку. Після школи ішли на річку, іноді замість танців теж туди. Тому з донькою у мене довірчі стосунки, ніколи не сварю, але маю знати де вона і з ким. Бо діти все одно всюди ходять і лазять, просто деякі не розказують про це батькам. Років з 12 донька ходила з компанією друзів на річку щоліта, так більшість дітей брехали батькам, що просто гуляють, бо батьки не відпускали.
21
Леплю из пластилина• 07 апреля 2024
Ответ дляemerald_88
В Залізному порту стояла на самому краю волноріза і фоткалась в шторм. Кажу чоловікові, щоб зловив момент коли хвиля велика вдариться в камні, ну щоб фотка гарна вийшла, з бризками. Хвиля накатується і змиває мене в море. Падаю між каменюками і розумію яка то величезна сила і яка я безпорадна в цій ситуації. Повезло, що було не глибоко і я вперлась ногами в дно і втрималась, не дала затягнути себе в море і побити об величезні камені, які там були. Але дуже перелякалась.
Фотка то хоть вышла?
2
13
Прагматик флегма• 07 апреля 2024
Читаю про подружек, которые бросили, реально шок. Меня одна такая подружка бросила 6 летнюю просто умирать с пробитой головой на улице. Играли с ней днем на улице не далеко от дома после сильного дождя обвалился высокий бордюр и из этого бордюра торчали красивые камушки, которые мы выколупывали. За бордюром обрыв метра два , вот с него я и упала затылком назад. Очнулась , подружки рядом нет. Шла домой, до сих пор помню аллея, солнечный день и за мной капли крови всю эту аллею, ни один взрослый не подошёл по дороге. Мама меня на руках несла до дороги, чтобы поймать машину и отвезти в больницу. Выжила реально чудом, оперировали ,реанимация , швы и головные боли всю жизнь. Помню этот день как вчера, прошло 40 лет.
74
Рятівник Малібу• 07 апреля 2024
Ответ дляХочу на Балі
Та ладно, я теж росла в ті часи, ніде не лазили, розуміли, що небезпечно.
Ви є виключенням з правил.
Навіть в цій темі пишуть, що діти допізна гуляли, скрізь лазили.
Батькам навіть розповісти боялись, якщо щось траплялось.
Навіть в цій темі пишуть, що діти допізна гуляли, скрізь лазили.
Батькам навіть розповісти боялись, якщо щось траплялось.
1
18
Невгамовна шахиня• 07 апреля 2024
Ответ дляfrom Ukraine
капец три и пять лет. гулять одним...возле леса и обрыва. родители спокойно отпускали????
родители разные бывают. вы не знали?
6
Чтооооооооооо?• 07 апреля 2024
Чуть не умерла от аппендицита после родов не могли поставить диагноз пока не начался перитонит. Дважды в лесу на меня падало дерево, раз сзади на лыжи ствол не очень толстый, раз самым краем кроны и только царапины оставило. Раз напал наркоман в подъезде когда шла с работы среди белого дня и душил и я сама не знаю как его оттолкнула и начала орать так что выбежали все соседи.
17
Зроблено у 80-х• 07 апреля 2024
Ответ дляТарабарщина
Які розумні діти, аж дивно. А ми де тільки не лазили - і по стройкам, і по скалам на річці. Скали на річці - це взагалі окрема історія, ми там спускалися з висоти метрів 10-15 по скалам, до сих пір не розуміємо з подругами як. Але в дитинстві ми там кожен камінчик знали, кожну тропку. Після школи ішли на річку, іноді замість танців теж туди. Тому з донькою у мене довірчі стосунки, ніколи не сварю, але маю знати де вона і з ким. Бо діти все одно всюди ходять і лазять, просто деякі не розказують про це батькам. Років з 12 донька ходила з компанією друзів на річку щоліта, так більшість дітей брехали батькам, що просто гуляють, бо батьки не відпускали.
Це правда. Моя донька, якій вже 23 роки тільки нещодавно зізналась, як в 10-11 років ходила з друзями на карʼєр купатися. А там дуже небезпечно і дуже глибоко. І я памʼятаю, як прийшла вона одного разу додому мокра і сказала, що то вони на вулиці в бризгалками бавилися, а це вона з карʼєру прийшла, погода різко зіпсувалася і волосся не встигло висохнути. І я повірила.
10
БезникаяЯ• 07 апреля 2024
Год назад задержалась в гостях по поздна. Домой ехала на последней маршрутке не хотелось тратить деньги на такси. Когда шла с остановки домой увидела как мне на встречу идет какой-то мужик. Я решила на всякий случай обойти его и пойти другой дорогой. А он начал идти в мою сторону и что-то кричать. Когда он начал идти в мою сторону я поняла что нужно бежать. Он был пьяный и какой-то неадекватный. Я убежала от него в соседний район где было много магазинов и хорошее освещение и от туда уже все-таки вызвала такси.
В дестве было много опасных ситуаций. Вообще удивляюсь как я выжила в детстве.
Когда мне было года 4 я чуть не выпила уксус. Мама была на огороде, я была на кухне и мне захотелось чего-то вкусного. Я открыла кухонный шкафчик и нашла там бутылку с уксосусом и подумала что это сладкая вода. Потому что читать еще не умела, а на бутылке были нарисованы красивые овощи и фрукты. Я уже открыла бутылку и собилась пить но как раз в этот момент мама в дом зашла.
Со школы с первого класса я ходила сама и сама открывала двери ключем. Потом мой ключ сломался и мама стала оставлять свой ключ под ковриком у входной двери.
Сейчас я понимаю что тот ключ мог взять кто угодно и зайти в дом. Потому что в нашем районе часто ходили алкоголики, цыгане, накроманы. Наша калитка на замок не закрывалась, собака у нас была маленькая дворняжка и она бы ничего никому не сделала.
Кстати недавно спрашивала у мамы как она не боялась оставлять ключ под ковриком, она она сказала что тогда многие так делали, почему-то никто не боялся.
На каникулах я была целый день дома одна и чтоб не было скучно шла гулять с соседскими детьми. Мы гуляли рядом возле леса и к нам часто подходили чужие взролые и что-то спрашивали. Но слава Богу нам хватало ума с ними не разгрваривать, мы сразу убегали.
Еще летних каникулах мне приводили няньчить троюродную сестру мне было 6-8 лет, сестре 3-5 лет. Как-то раз мы играли в песочнице во дворе и к нашей калитке подошли несколько цыган и начали просить дать поесть. Потом они спросили можно ли зайти в дом и есть ли взрослые дома. Я им соврала что мама ушла в магазин и придет через пять минут. А потом я взяла сестру за руку и мы быстро ушли в дом и закрылись изнутри. Они зашли в двор, но как раз в тот момент на из дома вышла наша соседка, подошла к забору и начала спрашивать что им надо и они ушли. Нам просто повезло что соседка в этот день оказалась дома, потому что обычно в будний день она на работе была.
Один раз было такое что я пришла со школы а замок сломался и я не смогла открыть дверь. И поэтому просидела на улице с 3 часов почти до 8 вечера пока мама с работы не вернулась. Мобильных у нас тогда еще не было, это было 20 лет назад.
Помню когда мне было лет 8 мама отвезла меня к тете в другой город на неделю. Меня отпускали саму гулять во двор на детскую площадку. Обычно я всегда играла на площадке и меня было видно из окна. Но один раз я познакомилась с девочкой и она меня позвала в гости. Я согласилась пойти и никому ничего не сказала. Мы пошли к ней домой в соседний двор, потом когда ехали в лифте то застряли и просидели в темном лифте минут 10. Потом слава Богу лифт открылся и мы вышли. Но в квартиру зайти не успели потому что как раз в тот момент прибежала моя тетя и забрала меня. Она тогда очень испугалась, была злая на меня и сказала чтоб я больше так не делала. Позже я узнала что у этой девочки были неблагополучные родители и у них в квартире постоянно тусовались всякие алкаши.
В дестве было много опасных ситуаций. Вообще удивляюсь как я выжила в детстве.
Когда мне было года 4 я чуть не выпила уксус. Мама была на огороде, я была на кухне и мне захотелось чего-то вкусного. Я открыла кухонный шкафчик и нашла там бутылку с уксосусом и подумала что это сладкая вода. Потому что читать еще не умела, а на бутылке были нарисованы красивые овощи и фрукты. Я уже открыла бутылку и собилась пить но как раз в этот момент мама в дом зашла.
Со школы с первого класса я ходила сама и сама открывала двери ключем. Потом мой ключ сломался и мама стала оставлять свой ключ под ковриком у входной двери.
Сейчас я понимаю что тот ключ мог взять кто угодно и зайти в дом. Потому что в нашем районе часто ходили алкоголики, цыгане, накроманы. Наша калитка на замок не закрывалась, собака у нас была маленькая дворняжка и она бы ничего никому не сделала.
Кстати недавно спрашивала у мамы как она не боялась оставлять ключ под ковриком, она она сказала что тогда многие так делали, почему-то никто не боялся.
На каникулах я была целый день дома одна и чтоб не было скучно шла гулять с соседскими детьми. Мы гуляли рядом возле леса и к нам часто подходили чужие взролые и что-то спрашивали. Но слава Богу нам хватало ума с ними не разгрваривать, мы сразу убегали.
Еще летних каникулах мне приводили няньчить троюродную сестру мне было 6-8 лет, сестре 3-5 лет. Как-то раз мы играли в песочнице во дворе и к нашей калитке подошли несколько цыган и начали просить дать поесть. Потом они спросили можно ли зайти в дом и есть ли взрослые дома. Я им соврала что мама ушла в магазин и придет через пять минут. А потом я взяла сестру за руку и мы быстро ушли в дом и закрылись изнутри. Они зашли в двор, но как раз в тот момент на из дома вышла наша соседка, подошла к забору и начала спрашивать что им надо и они ушли. Нам просто повезло что соседка в этот день оказалась дома, потому что обычно в будний день она на работе была.
Один раз было такое что я пришла со школы а замок сломался и я не смогла открыть дверь. И поэтому просидела на улице с 3 часов почти до 8 вечера пока мама с работы не вернулась. Мобильных у нас тогда еще не было, это было 20 лет назад.
Помню когда мне было лет 8 мама отвезла меня к тете в другой город на неделю. Меня отпускали саму гулять во двор на детскую площадку. Обычно я всегда играла на площадке и меня было видно из окна. Но один раз я познакомилась с девочкой и она меня позвала в гости. Я согласилась пойти и никому ничего не сказала. Мы пошли к ней домой в соседний двор, потом когда ехали в лифте то застряли и просидели в темном лифте минут 10. Потом слава Богу лифт открылся и мы вышли. Но в квартиру зайти не успели потому что как раз в тот момент прибежала моя тетя и забрала меня. Она тогда очень испугалась, была злая на меня и сказала чтоб я больше так не делала. Позже я узнала что у этой девочки были неблагополучные родители и у них в квартире постоянно тусовались всякие алкаши.
7
4
1
Червона ікорка• 07 апреля 2024
Ответ дляСиренькая
Провалилась в люк зимой перед подъездом , за край руками зацепилась и не могла ногу закинуть - было лет шесть. Зима уже темно , людей на было. Не помню как вылезла, наверно как-то ногу закинула все же. Просто помню это безвыходное ощущение не дотягивания ноги до верха.
Я тоже, когда мне было лет 7, бежала и провалилась в незакрытый люк, но слава богу, что одной ногой. Я упала , но вторая нога осталась на земле. Помню, что не испугалась и переживала, что чуть вьетнамок не потераля в том люке - как-то держала его пальцами ног.
5
НаБалКоніХодять• 07 апреля 2024
Я эту тему сохраню и буду показывать всем мамашкам, которые вещают, что ребенка можно оставлять дома одного, пока она на работе и ’вапще шотакова, мы же одни оставались и ничо, выросли как-то’
Что ни история, так о рисках именно в детстве. Ужас.
Что ни история, так о рисках именно в детстве. Ужас.
31
Бабка-ежика• 07 апреля 2024
Ответ дляЯжбоматуся
А вы из оккупации?
Я из зоны военных действий. Выехала, чтобы не попасть в оккупацию
15
Тарабарщина• 07 апреля 2024
Попали в аварію з чоловіком. Їхали по трасі, чоловік пішов на обгін фури 7-митонної, а водій не побачив нас і пішов теж на обгін фури перед ним. Нас просто викинуло з дороги і тільки завдяки вмінням чоловіка врятувалися. Вузька дорога, з двох сторін зразу ліс. Чоловік дуже переживав, що удар буде в мою сторону, тому натис на газ і удар прийшовся зразу за мною. Потім пробував вирулити якось, погасити швидкість, але все одно вилетіли з дороги, правда вже на малій швидкості в кювет і перевернулися між 2-х дерев. Машина розбита, але живі. Чувак на фурі скорше за все хтів втікти, але зупинилася фура, яку він хтів обігнати, то напевно передумав і зупинився метрах в 500. Розказував поліції, що він не винен і що він задів задньою частиною нам капот. Але удар був його дзеркалом заднього виду в задню пасажирську нашу дверьку, що поліція йому і продемонструвала, тобто ми вже по суті закінчували обгін. Поліція була в шоці, як ми не постраждали, бо шансів вижити там майже не було, а у нас навіть царапин не було.
1
27
ВерСаСе• 07 апреля 2024
Ответ дляВідповів всім
Время другое было. Никого за ручку в школу тогда не водили. Ключ на шею и пинок под сраку для ускорения.
После школы поехал поступать в другой город все- взрослая тетка.
Как ты там себе уши моешь, с кем живешь и почему у тебя вдруг новая юбка появилась особо никто не интересовался. Никто проверять не ездил. Это и была взрослая самостоятельная жизнь. Но и в трусы родители особо не лезли. Стандартная ситуация он из Черновцов она из Днепра учатся в Киеве, живут себе как -то и ок. Взрослые.
После школы поехал поступать в другой город все- взрослая тетка.
Как ты там себе уши моешь, с кем живешь и почему у тебя вдруг новая юбка появилась особо никто не интересовался. Никто проверять не ездил. Это и была взрослая самостоятельная жизнь. Но и в трусы родители особо не лезли. Стандартная ситуация он из Черновцов она из Днепра учатся в Киеве, живут себе как -то и ок. Взрослые.
Меня водили,я в 13 лет только сама начала гулять,я 80 года
2
Бабка-ежика• 07 апреля 2024
Ответ дляСусановна
Да, вам не понять.
Когда людям по 60-70 лет - дом, работа, все более-менее налажено. Где они заработают в таком возрасте на дом, выехав вникуда?
Когда людям по 60-70 лет - дом, работа, все более-менее налажено. Где они заработают в таком возрасте на дом, выехав вникуда?
В мене багато колег виїхали з окупації разом з батьками, ніхто на вулиці не лишився й з голоду не помер. Але звісно, що у всіх свої переконання.
15
7
Доктор Варвар• 07 апреля 2024
1. Лет в 17 поехала в сауну с незнакомым взрослым мужиком, мне повезло и он меня не изнасиловал, сжалился и отвёз домой. До сих пор не пониманию, чем я думала когда села к нему в машину. Семья благополучная, я отличница.
2. Попала в аварию, была пассажиром, на большой скорости слетели в кювет на встречной полосе, чудом уцелела.
2. Попала в аварию, была пассажиром, на большой скорости слетели в кювет на встречной полосе, чудом уцелела.
6
1
Коханозадовільна• 07 апреля 2024
Ответ дляФайна пані
Блин, я то понимаю, что вы испугались. Но можно же ту женщину было попросить о помощи. Она бы уже что-то б придумала.
Вы говорите зараз, як доросла людина, і доросла, скоріш за все, так і зробила. А то була дитина, яка явно пішла туди, куди не можна, і така в неї була реакція, страх. Діти часто замовчують, розуміючи, що щось погане трапилося, але не розуміють, що в тому немає їх провини
7
4
19
Лінива, не каюсь• 07 апреля 2024
Їхала пізно з роботи, стояла чекала на маршрутку, центр міста, ні машин ні людей не було, зупиняється машина з хачами і сигналить я поморозилася, поїхали геть
Наснився сон, що мене хочуть скривдити, а невідомий чоловік мене врятував, наступного дня після роботи на вокзалі знімаю з банкомату гроші і побачила що якийсь бомжара дивиться на мене, почала йти на зупинку, а він за мною, вирішила перейти дорогу він за мною, потім йде назустріч якийсь чоловік зупиняє його і питає дорогу, я бігом на зупинку і втекла
Наснився сон, що мене хочуть скривдити, а невідомий чоловік мене врятував, наступного дня після роботи на вокзалі знімаю з банкомату гроші і побачила що якийсь бомжара дивиться на мене, почала йти на зупинку, а він за мною, вирішила перейти дорогу він за мною, потім йде назустріч якийсь чоловік зупиняє його і питає дорогу, я бігом на зупинку і втекла
8
Відповів всім• 07 апреля 2024
Ответ дляЗроблено у 80-х
Це правда. Моя донька, якій вже 23 роки тільки нещодавно зізналась, як в 10-11 років ходила з друзями на карʼєр купатися. А там дуже небезпечно і дуже глибоко. І я памʼятаю, як прийшла вона одного разу додому мокра і сказала, що то вони на вулиці в бризгалками бавилися, а це вона з карʼєру прийшла, погода різко зіпсувалася і волосся не встигло висохнути. І я повірила.
Я тоже с ребятами в азовское море на лодке уходила. Я, моя подружка и четверо ребят, и на мотоциклах гоняли. Ничего с нами не случилось. Да, я понимаю что это скорее случайность в 90-х. Да, я никому не говорила, потому что иначе бы меня закрыли бы под замок, а мне было 15 и я хотела все это творить. Мои родители были примерными детьми, учились дома , никуда не ходили - я вот другая. Ничего кроме запретить или увезти в другой город они не могли. А я так не хотела.
Не горжусь. Понимаю, что мой ангел хранитель наверное поседел пока я выросла. Что мне космически везло на людей, подруг, парней.
Я б наверное с ума сошла бы если бы моя дочь такое творила. Но даже имея такой опыт я понятия не имею как правильно поступать.
Не горжусь. Понимаю, что мой ангел хранитель наверное поседел пока я выросла. Что мне космически везло на людей, подруг, парней.
Я б наверное с ума сошла бы если бы моя дочь такое творила. Но даже имея такой опыт я понятия не имею как правильно поступать.
6
5
Я не чарівниця вам• 07 апреля 2024
Ответ дляemerald_88
В Залізному порту стояла на самому краю волноріза і фоткалась в шторм. Кажу чоловікові, щоб зловив момент коли хвиля велика вдариться в камні, ну щоб фотка гарна вийшла, з бризками. Хвиля накатується і змиває мене в море. Падаю між каменюками і розумію яка то величезна сила і яка я безпорадна в цій ситуації. Повезло, що було не глибоко і я вперлась ногами в дно і втрималась, не дала затягнути себе в море і побити об величезні камені, які там були. Але дуже перелякалась.
Ну а фотка-то хоть получилась? ))
Я когда-то шла по пирсу с мужем, засмотрелась на нудистов на соседнем пляже и не заметила расщелину под ногами. Провалилась в пирс. Больше всего испугался муж, у которого за секунду испарилась жена (он тоже не видел расщелины, она с моей стороны была и небольшая). Ободрала ноги, кровь хлестала, на пляже медпункт закрыт, шрамы до сих пор. Но это больше смешная история, чем страшная
в 9-10 классе часто ловила попутки, чтобы проехать по городу, хотя знала, что так делать нельзя. И вот однажды зима, вечер, темно, город вообще безлюдный, мужик подвозит меня и вдруг поворачивает голову и так медленно спрашивает ’А ты не боишься с незнакомым мужчиной ездить?’ Я что-то бодро прочирикала, но сердце ушло в пятки. В общем довез, высадил, но попрощался с каким-то сожалением, как мне показалось. Не знаю, про что он думал в ту поездку, но больше я никогда в машины к мужикам не садилась
в 10 классе поехали от школы в лагерь в Болгарии. Учителя нас вообще не контролировали. Пошли компанией на море. Я плаваю хорошо, заплыла далеко и вдруг внезапно на меня накатывает паника. Дна не чувствую, начинаю тонуть. При этом я не кричала, не звала на помощь, просто тонула. Каким-то чудом взяла себя в руки и заставила сконцентрироваться на взмахах рук. Плыла и считала про себя. Это меня спасло - паника ушла и я спокойно выплыла. На берегу никто и не заметил. Родителям рассказала только в 40 лет. Теперь никогда не заплываю на глубину и не отправляю детей в лагеря (только в спортивный сын ездил с тренером)
Я когда-то шла по пирсу с мужем, засмотрелась на нудистов на соседнем пляже и не заметила расщелину под ногами. Провалилась в пирс. Больше всего испугался муж, у которого за секунду испарилась жена (он тоже не видел расщелины, она с моей стороны была и небольшая). Ободрала ноги, кровь хлестала, на пляже медпункт закрыт, шрамы до сих пор. Но это больше смешная история, чем страшная
в 9-10 классе часто ловила попутки, чтобы проехать по городу, хотя знала, что так делать нельзя. И вот однажды зима, вечер, темно, город вообще безлюдный, мужик подвозит меня и вдруг поворачивает голову и так медленно спрашивает ’А ты не боишься с незнакомым мужчиной ездить?’ Я что-то бодро прочирикала, но сердце ушло в пятки. В общем довез, высадил, но попрощался с каким-то сожалением, как мне показалось. Не знаю, про что он думал в ту поездку, но больше я никогда в машины к мужикам не садилась
в 10 классе поехали от школы в лагерь в Болгарии. Учителя нас вообще не контролировали. Пошли компанией на море. Я плаваю хорошо, заплыла далеко и вдруг внезапно на меня накатывает паника. Дна не чувствую, начинаю тонуть. При этом я не кричала, не звала на помощь, просто тонула. Каким-то чудом взяла себя в руки и заставила сконцентрироваться на взмахах рук. Плыла и считала про себя. Это меня спасло - паника ушла и я спокойно выплыла. На берегу никто и не заметил. Родителям рассказала только в 40 лет. Теперь никогда не заплываю на глубину и не отправляю детей в лагеря (только в спортивный сын ездил с тренером)
12
Забагаловка• 07 апреля 2024
Я 86 року народження. Читаю, що в більшості було таке саме дитинство, як в нас. Зараз я з жахом згадую, як ми, 8-10 річні ходили в «тунелях» недобудови. Навіть знаходили якісь жуйки та засолену рибу (!). Моя знайома вирішила її скуштувати, я відмовилась. На щастя, нічого не сталось. То, певно, хтось пив пиво в тих тунелях та забув свою рибу.
Із історій: з моєю сестрою моєї подруги (подруга, до речі, зараз моя кума, про історію нашу з нею також нижче розповім) сталась практично один в один така ж ситуація, яку описує автор посту: сестра подруги поверталась зі школи, це був обідній час, їй 10 років. Ходила завжди по одному маршруту - через двір повз багатоповерхівок. І от йде вона, як завжди, як на неї кидається чоловік невідомий, тягне в найближчий підʼїзд, вони йдуть східцями, він затягує її на 3 поверх і вже починає знімати одяг нижче пояса. Як тут зверху стукають двері і хтось спускається сходами (на щастя, в тому будинку якраз не працював ліфт, інакше та людина могла спуститись ліфтом!).
Маніяк застібає свої штани та біжить вниз.
Викликали поліцію, склали фоторобот. Його начебто знайшли тоді.
Уявіть, що було, аби та людина в ту хвилину не спускалась сходами! Врятувало буквально пару секунд! Так як моїй подрузі іі сестра розповідала, що вже бачила статевий орган того неадеквата через спущені штани.
А в мене із її сестрою, моєю подругою, згодом була ситуація, як за нами в підʼїзд зайшов молодий хлопець, став біля ліфта і одразу почав розпускати руки (нам з подругою тоді по 13 років було), подругу затиснув біля ліфта і сказав не вириватись. Вона викрутилась від нього та ми почали бігти по східцям і стукати у всі двері. Ми тоді ще були із собакою подруги. Відкрив якись чоловік, ще й посміявся з нас, мовляв, ми із собакою, а боїмось. А то ще цуценя було! Замість того, щоб допомогти, ще й посміявся! Але добре, що неадекват почув двері, які відкрились, нашу розмову і чоловічий голос та втік.
Із історій: з моєю сестрою моєї подруги (подруга, до речі, зараз моя кума, про історію нашу з нею також нижче розповім) сталась практично один в один така ж ситуація, яку описує автор посту: сестра подруги поверталась зі школи, це був обідній час, їй 10 років. Ходила завжди по одному маршруту - через двір повз багатоповерхівок. І от йде вона, як завжди, як на неї кидається чоловік невідомий, тягне в найближчий підʼїзд, вони йдуть східцями, він затягує її на 3 поверх і вже починає знімати одяг нижче пояса. Як тут зверху стукають двері і хтось спускається сходами (на щастя, в тому будинку якраз не працював ліфт, інакше та людина могла спуститись ліфтом!).
Маніяк застібає свої штани та біжить вниз.
Викликали поліцію, склали фоторобот. Його начебто знайшли тоді.
Уявіть, що було, аби та людина в ту хвилину не спускалась сходами! Врятувало буквально пару секунд! Так як моїй подрузі іі сестра розповідала, що вже бачила статевий орган того неадеквата через спущені штани.
А в мене із її сестрою, моєю подругою, згодом була ситуація, як за нами в підʼїзд зайшов молодий хлопець, став біля ліфта і одразу почав розпускати руки (нам з подругою тоді по 13 років було), подругу затиснув біля ліфта і сказав не вириватись. Вона викрутилась від нього та ми почали бігти по східцям і стукати у всі двері. Ми тоді ще були із собакою подруги. Відкрив якись чоловік, ще й посміявся з нас, мовляв, ми із собакою, а боїмось. А то ще цуценя було! Замість того, щоб допомогти, ще й посміявся! Але добре, що неадекват почув двері, які відкрились, нашу розмову і чоловічий голос та втік.
20
Коханозадовільна• 07 апреля 2024
Ответ дляПочемучка
Так дивно. Взимку ж то холодно. Особливо, коли темно. Ми виходили по справах іноді після заходу сонця. З ліхтариками. Ніколи не бачили людей, які б гуляли. Тим паче- дітей. Освітлення ж на вулицях не було. Як гуляти??
Ну і якщо дитина пробула день в садку і там гуляла, нащо їй йти на холод в темряву?
Ну і якщо дитина пробула день в садку і там гуляла, нащо їй йти на холод в темряву?
Це де так було? У нас освітлений дворик був, гуляли завжди і довго, а бабці на лавці спостерігали.
4
1
ЯниЯ• 07 апреля 2024
Скільки страшних історій написали. Мої не настільки страшні, але пам´ятаю їх багато років і як згадую, то стає моторошно.
1. Мені 12-13 років-я вдома сама, серед білого вихідного дня хтось дзвонить в двері, я не відчиняю, він починає стукати, а потім вставляє ключ і прокручує в замку. І я йому відчинила двері-виявилося чоловік напідпитку сплутав будинки і думав, що прийшов додому, а дружинна не впускає, дуже вибачався, що мене налякав. Але ж могло закінчитися і по-іншому.
2. Мені за 20, йшла від подружки через міст, був вечір, але ще не темно. На мосту мене доганяє машина, в якій 4 не тверезих чоловіків. Запрошували в машину, познайомитися і т.д., я не реагувала і мовчки йшла далі, вони проїжджали трохи, зупинялися і чекали поки я з ними порівняюся і знову щось мені говорили. І так декілька разів. В якийсь момент за їх машиною зупинилася ще одна, відкрилися дверцята. Я пам´ятаю свої думки в той момент, що зараз в якусь із машин мене точно затягнуть. А в 2-й машині іхали мої батьки, але в той момент від страху я навіть не щвернула увагу ні на номер, ні на марку авто.
1. Мені 12-13 років-я вдома сама, серед білого вихідного дня хтось дзвонить в двері, я не відчиняю, він починає стукати, а потім вставляє ключ і прокручує в замку. І я йому відчинила двері-виявилося чоловік напідпитку сплутав будинки і думав, що прийшов додому, а дружинна не впускає, дуже вибачався, що мене налякав. Але ж могло закінчитися і по-іншому.
2. Мені за 20, йшла від подружки через міст, був вечір, але ще не темно. На мосту мене доганяє машина, в якій 4 не тверезих чоловіків. Запрошували в машину, познайомитися і т.д., я не реагувала і мовчки йшла далі, вони проїжджали трохи, зупинялися і чекали поки я з ними порівняюся і знову щось мені говорили. І так декілька разів. В якийсь момент за їх машиною зупинилася ще одна, відкрилися дверцята. Я пам´ятаю свої думки в той момент, що зараз в якусь із машин мене точно затягнуть. А в 2-й машині іхали мої батьки, але в той момент від страху я навіть не щвернула увагу ні на номер, ні на марку авто.
13
БЦАшка• 07 апреля 2024
Ответ дляБабка-ежика
И сейчас дети родителей, которым плевать на них, гуляют сами. Мне 43 года и я никогда сама не гуляла.
Ну, якщо Ваша мама не працювала, були бабусі-то й не гуляли ніколи самі. І більшості родин таких можливостей не було, тому діти і були самі.
18
1
Забагаловка• 07 апреля 2024
Історія мого чоловіка: йому років пʼять було, мати відпустила його з дядьком (братом матері) на річку. А той дядько ще молодий був, вітер в голові, вони з друзями там зібрались і смажили мʼясо, гуляли.
Чоловік зайшов у воду і не зчувся, як його вже накривало з головою, він намагався вийти з води, але його затягувало далі, в рот попадала вода. Він казав, що запамʼятав той жах, що це вже кінець ( Уявіть, це думки малої дитини.
Але, на щастя, поруч були відпочиваючі і його хтось схопив і витягнув з води.
Матері чоловіка так і не розповіли! Чоловіку 37, не розповів і досі
Чоловік зайшов у воду і не зчувся, як його вже накривало з головою, він намагався вийти з води, але його затягувало далі, в рот попадала вода. Він казав, що запамʼятав той жах, що це вже кінець ( Уявіть, це думки малої дитини.
Але, на щастя, поруч були відпочиваючі і його хтось схопив і витягнув з води.
Матері чоловіка так і не розповіли! Чоловіку 37, не розповів і досі
8
Зайканалужайке• 07 апреля 2024
Ответ дляСиренькая
Провалилась в люк зимой перед подъездом , за край руками зацепилась и не могла ногу закинуть - было лет шесть. Зима уже темно , людей на было. Не помню как вылезла, наверно как-то ногу закинула все же. Просто помню это безвыходное ощущение не дотягивания ноги до верха.
Муж, когда был в первом классе, также провалился в люк. Его спас большой рюкзак на спине, который зацепился и не пролазил в люк
7
Забагаловка• 07 апреля 2024
У мене була історія: мені 17 років. Штормило, але, як мені здалось, не дуже. Батьки на березі відпочивають (Крим). Я пішла купатись, вони махнули і далі собі читати книгу. Я пливу і розумію, що мене затягує, намагаюсь виплити, мене накриває з головою, я прокручуюсь у воді декілька разів, не розуміючи, де дно. Випливаю і тут бачу перед собою хвилеріз, витягую руки, намагаючись хоч за щось зачепитись. Намацую канат, по якому відпочиваючі вилазять після того, як пірнають з хвилерізу. Хвилі мене кидають в різні сторони, шкіра вже в порізах, але мені вдалось вилізти. Аби я на пару секунд пізніше випірнула - я б вже була поза пірсом і мене б винесло в море.
А батьки навіть не помітили мої «пригоди», так і читали книгу, коли я прийшла до них.
До речі, на пірсі стояли люди, але жоден навіть не намагався допомогти або хоча б покликати рятувальників. Всі стояли дивились, ніби фільм, чи я випливу 🤯
А батьки навіть не помітили мої «пригоди», так і читали книгу, коли я прийшла до них.
До речі, на пірсі стояли люди, але жоден навіть не намагався допомогти або хоча б покликати рятувальників. Всі стояли дивились, ніби фільм, чи я випливу 🤯
26
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу