Невістка знайшла нового чоловіка після смерті мого сина. Як прийняти це?

у моего папы в свое время 6 месяцев и новая тетя.. только год исполнился- поскакали подавать заяву...
папе на минуточку 43 было, уже понятия и траура и всего остального вроде как должны были утрястись..
ну да такое бывает, поэтому верю и этой истории автора.

еще добавлю, что на работе уволилась коллега после смерти сына. не смогла.
просто видеть эту обычную жизнь, такую же, как и ’до’.
так что маме смерть ребенка очень и очень сложно пережить((
но не думаю, что и невестке это легко.

Соболезную , держитесь автор , постарайтесь не осуждать хоть и трудно конечно , просто поймите что это случилось бы неизбежно ну еще через полгода
Она очень молодая
Конечно сын незаменим и у вас совершенно другое ощущение потери
Обнимаю

Ну с радовался сильно сказано , ощущения автора модно понять

автор пишет, встречаются, с чего вы взяли, что они уже живут вместе? тоже окна во двор выходят?

співчуваю вашій втраті .
але все може бути і гірше...в мене подруга залишилась без чоловіка в 30 років . у нього була онкологія. почала випивати . карала себе .
як наслідок - дитина сама по собі росте . вона без стабільної роботи ,єдине що цікавить це рюмка

Ви ЗНАЄТЕ що вона відчуває ???
Я в 90 х рік зустрічалась і коли хлопець поїхав ( інша країна) було дуже боляче .От згадалось Через місяців 7-8 я зустріла свого ( вже зараз) чоловіка і зустрічаючись з ним ще могла подзвонити на початку відносин першому,я знала що він не повернеться .Було боляче ,я не розуміла чи маю право .І навіть одруженою років 10 коли по роботі зустрічала з тієї країни когось - казала що в мене там є друг і то перша любов.Я впевнена що їй боляче але життя триває і воно коротке .Можливо трапився по її духу хтось.

доречі , тут в одній темі говорять , що не пробачили би ніколи чоловіка , котрий пішов на війну...
можливо невістка давно його відпустила

Вот если б она скрывала то была бы и вертихвосткой .

Я вот от коллеги узнала что прожив11 лет ,ее муж бил цепью.
Она его любит ,прям диагноз ,он ее бросил .Семьи все разные.

У вас теж мотня?

Здесь бы лучше промолчали.

У вас дочка или сын ?

вы с дуба рухнули? пол года назад погиб сын, а матери радоваться, что невестка нового мужика уже нашла? простите, но мозга у невестки нет от слова совсем

Авторе, співчуваю вашій втраті. Невістка ваша , дуже зарано знайшла нове кохання, розумію ваше обурення і біль. Навіть не знаю, що порадити. Але в цій ситуації важливо не втратити гарні стосунки з нею, бо там ваша онучка. Сил вам і витримки.

Авторе, щиро співчуваю Вашій втраті. На невістку зла не тримайте, вона має жити далі. Заради майбутнього своєї дитини і Вашої онуки. І особисте життя- також складова подальшого життя.
Тут тема була на порадниці, як жінка на себе руки хотіла накласти, коли чоловіка мобілізували. Відвела дитину до сусідів і вени вскрила.
Тому мати сили жити далі, а не сгоріти заживо зсередини- це велике щастя і надія на хороше майбутнє.

Тема трольная,до 27 лет в армию не брали.И такая любовь,что через 6 мес она нового мужа в квартиру бывшего привела?Чего только боты не придумают!

Автор, расскажу вам свою историю. Я потеряла мужа, когда мне было 22. Маленький ребёнок на руках. Через полгода где-то я встретила другого человека. Он заботился, опекал, помогал . Прошло месяца два и я его бросила... я опишу вам свои чувства. Когда погиб муж, казалось вырвали сердце и на этом месте образовалась пустота. Такая тёмная, бездонная и страшная, что казалось она поглощает всю тебя целиком. Мне хотелось заполнить эту пустоту. Чем то, кем-то неважно. Лишь бы избавиться. Уже позже психолог мне объяснял, что это замещение. Своего рода этап прохождения и принятия. . Позже конечно понимаешь, что тот человек совсем не то. Что это не облегчает боль, не замещает , не заменяет. Что ты начинаешь его ненавидеть только за то, что он не стал тем. Ты всеми силами пытаешься вернуть себе себя и свою жизнь. Вернуться во вчерашний день. И всю эту невыполнимую миссию возлагаешь на другого человека. И конечно он её проваливает
Возможно с вашей невесткой так же. Главное сейчас не прививать чувство вины. Поверьте оно у неё есть и так. Старайтесь максимально абстрагироваться от ситуации. Делайте вид, что всё нормально.

Не знаю, конечно. Все пишут о возрасте и о том, что жить нужно дальше...
Но полгода совсем маленький срок
Мне 37, без мужа осталась в 30. Да какие там полгода... Я годами не могла отойти от утраты. Понимаю, что это для кого-то тоже не норма, жизнь продолжается и все дела... Но полгода.... еще и опомниться реально не успеваешь, принять тот факт, что его больше нет...

А что не любить, это преступление?

Це просто пі%ц. Дівки, Нашо ви пишите матері, що втратила сина, що його не любили, що динина не йо7о…. Ви бл@ зовсім рехнулись, чи по життю такі сучки?
Мама вважає що її син жив щасливо в любові і добрі. Нафік ворожнечу між невісткою і свекрухою зводите?

Что тут можно сказать, страдать 10 лет по равнодушному мужику, это себя как надо не уважать.

Через пів року?
Зовсім світ з глузду зʼїхав

Тоді в чому проблема? Чи ви б хотіли, щоб молода жінка на все життя залишилася сама? В мене подруга в 24 стала вдовою. І так само її свекруха казала, що не пробачить якщо вона знайде чоловіка нового. Вона ледь в 30 змогла заміж вийти. Вже коли свекруха померла.

Дуже Вам співчуваю, але таке воно життя несправедливе(

Якщо і надалі хочете залишити чудові стосунки з невісткою і онукою - прийміть її вибір. Те як ви будете вести себе зараз вона запам´ятає назавжди. Можливо з цим чоловіком Ваша невістка і онука будуть щасливі. Дійте так, щоб і Ви були щасливі в стосунках бабуся-онука.
В мене у брата померла перша дружина молодою, залишився маленький синок. Її батькам було дуже тяжко, але в якийсь період вони почали казати, що брату потрібна жінка, а дитині - мама. Вони познайомили його з дівчиною, у них розпочались стосунки . Але потім у батьків склалось неприйняття, тобто почалось ’тобі надо так робити, вона не така, шукай іншу ...’ Цього не треба було робити. Вони начебто і продовжили спілкуватись, але напруження було. У брата народився ще синочок ( зараз йому 10 років). Після повномасштабного вторгнення всі опинились в окупації. Брат виїхав на Західну з дружиною та двома синами , теща до расеї. Зараз не спілкуються.
У іншої родички теж загинув син. Але невістка знайшла собі чоловіка десь через 5 років. Матері всеодно було важко прийняти, вона мабуть думала, що все життя будуть жити втрьох: вона, онука і невістка. Але в неї хватило розуму не показувати свої незадоволення-розчарування- неприйняття. І зараз у них все чудово, вона з ними одна сім´я, щаслива бабуся. Вони їй дуже допомагають. Тому зробіть правильний вибір ( якби не було важко, не кажіть: то ж 5 років), бо якщо в них буде сім´я, то вони будуть обирати, чи станете ви частинлю їх сім´ї. А онука це частинка Вашого сина. Подумайте, чи хочете Ви, щоб вона була щасливою?

А общие дети есть ?

Отр@вить невестку и забрать внучку на воспитание

Заткнись , бессовестная
Имей уважение к защитнику!

Это все очень печально.
Но учитывая, что невестка ’с прицепом’( простите, автор, но многие чужого ребенка воспринимают именно так) и работать ещё не может, то врядли у нее есть большой выбор мужчин- помощников и куча источников дохода. А жить как-то надо и ребенка тоже надо растить. Если мужчина хороший человек, то почему бы и нет.
Кстати, а выплатили ли компенсацию в 15 млн?

А зачем ей сообщать об этом?

Чья на месте невестки точно первые 2 года горевала по мужу, а не ноги раздвигала бы