Диви яка я пава!• 20 августа 2024
Мене дещо дуже мучить. Тато.
Мій тато був не дуже хорошим татом. В дитинстві дуже багато бив, я не памʼятаю щоб часто казав що любить. Їжа вдома була, одяг був. До мами ставився погано: зраджував з її найкращими подружками і дуже бив. Мама не мала куди піти, мама взагалі дуже неосвічена жінка. Згодом вони розлучились. Ми багато сварились і так далі. Зараз вже спілкування немає майже 2 роки. Я йому все висказала. Але бачу іноді відео в інтернеті як зараз мені трапилось і мені стає сумно що в моєму житті немає тата. Коли я попросила його допомогу (він людина дуже заможня), він мені відмовив. Сказав треба тільки на себе надіятися. Хоча новій жінці і її двом дітям ж допомагає. Так, це його вибір.
Мене мучить те що за все своє життя я йому толком і подарунку не зробила….таке тільки якийсь алкоголь тощо.
А мені так хотілось би мати тата, опору і надію ((((хоч я і сама вже доросла тьотя мені вже 31. Але важко
Мене мучить те що за все своє життя я йому толком і подарунку не зробила….таке тільки якийсь алкоголь тощо.
А мені так хотілось би мати тата, опору і надію ((((хоч я і сама вже доросла тьотя мені вже 31. Але важко
показать весь текст
1
2
13
36
0
навіть якщо зараз в нього щось перемкне і він стане з вами спілкуватись - в маленької дівчинки, якою Ви були, все одно не буде тата
хорошо что вы об этом думаете, вас это беспокоит ,,,
как то так судьба сложилась , родители родили , воспитали хорошего , человека ,,,
счастье вам здоровья, мира ,,,
как то так судьба сложилась , родители родили , воспитали хорошего , человека ,,,
счастье вам здоровья, мира ,,,
Это очень понятно почему, но это того не стоит. Честно, нашкребите на пару приемов психолога, тут самой не разобраться
Мені теж 31р. На початку літа мій тато помер. Йому було 73р. Я росла практично без нього. Все моє дитинство він працював за кордоном,а до дому приїздив як у відпустку. Хазяйновитим він не був,але ми жили завжди у достатку. Я теж,як Ви,заздрила подружкам у яких тато був хазяйновитий. Які будували будинки чи робили красиві ремонти. Чи їздили кудись відпочивати. У мене чього всього не було. 7років тому він приїхав додому вже на зовсім,бо сил працювати у нього вже не було. У нас із ним були не дуже гарні стосунки. Часто сварились і я часто кричала на нього.А зараз коли він помер я дуже - дуже шкодую про свою поведінку. Я би дуже хотіла перепросити його за все і сказати що люблю. Але вже немає кому казати. Я мабуть буду шкодува про це все життя. Може Ви зробите якісь висновки для себе як прочитаєте мою історію.
Автор, все життя так само заздрю тим, у кого нормальні батьки, в тих людей навіть життя інакше складається, але я шукала чоловіка категорично із протилежними якостями ніж мій батько і це дуже допомогло.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу