Акукарача• 15 сентября 2024
Насичене дитинство
Якщо в дітей багато подорожей, цікавих заходів, це добре з точки зору мотивації в дорослому житті, чи навпаки розслабляє і потім важко чимось здивувати?
показать весь текст
Результат:
вже голосів:
99
46 (46.46%)
Добре
25 (25.25%)
Ні на що не впливає
25 (25.25%)
Результат
3 (3.03%)
Погано
Козяка-маляка• 16 сентября 2024
Ответ дляГолодаю
Для кого-то это будет мотивацией узнавать еще больше о мире, потому что ему интересно. А кто-то ляжет на диван, пресыщенный до тошноты, потому что ему интересно не было, он не хотел, а отбывал.
Это как с раним развитием, кружками и тд. Кому-то на пользу, а у кого-то напрочь отбивает желание развиваться.
Это как с раним развитием, кружками и тд. Кому-то на пользу, а у кого-то напрочь отбивает желание развиваться.
Так, діти як і дорослі різні. Одні в подорожах ходять по музеях та визначних місцях, а інші штурмують зари, манго і тд чи на морі виловлюють вдалий кадр для інсти.
Юлия_Юлия-2175• 16 сентября 2024
Залежить від потреб і темпераменту дитини.
В дитинстві я була дуже хвороблива, спокійна і пасивна, а мама весь час намагалася мене розворушити. Як я ненавиділа ці прогулянки на природі, іноді подалі від сопливих дітей. Пам´ятаю епізод з дитинства - відчуваю слабкість і взагалі на вулиці не комфортно (напевно черговий раз захворіла, а цього ще не було помітно), а мама каже - ’побігай, поскачи, он дивися діти бігають, а ти?’.
А я мріяла про похід кудись на морозиво, в цирк, в парк, але на розваги та атракціони, а потім вже на ринок (прототип сучасних ТЦ). І любила книги та рукоділля, але мені обирали активніше дозвілля.
І заздрила двоюрідній сестрі, бо в неї це було.
Але, як виявилося, двоюрідній сестрі якраз бракувало, щоб її мама повела на спокійну прогулянку парком. Тому тут не вгадаєш.
Дитинство повинно самій дитині подобатися, а не її батькам.
В дитинстві я була дуже хвороблива, спокійна і пасивна, а мама весь час намагалася мене розворушити. Як я ненавиділа ці прогулянки на природі, іноді подалі від сопливих дітей. Пам´ятаю епізод з дитинства - відчуваю слабкість і взагалі на вулиці не комфортно (напевно черговий раз захворіла, а цього ще не було помітно), а мама каже - ’побігай, поскачи, он дивися діти бігають, а ти?’.
А я мріяла про похід кудись на морозиво, в цирк, в парк, але на розваги та атракціони, а потім вже на ринок (прототип сучасних ТЦ). І любила книги та рукоділля, але мені обирали активніше дозвілля.
І заздрила двоюрідній сестрі, бо в неї це було.
Але, як виявилося, двоюрідній сестрі якраз бракувало, щоб її мама повела на спокійну прогулянку парком. Тому тут не вгадаєш.
Дитинство повинно самій дитині подобатися, а не її батькам.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу