Мию вікна у мороз• 17 октября 2024
Кладовище і помінки. Мене бісить нав´язування всього цього
Моя мама після смерті тата просто божеволіє з цього поводу, вимагає постійно їздити к батьку на могилу. І це насправді не через втрату кохання всього життя, а якась показуха для родичів, сусідок і т.п., тому що вона ще жодного разу не зробила, як би хотів батько, навіть на могилі все закатала в бетон і плитку, а він завжди просив, щоб був хрест, звикла трава і польові квіти і не "вилізувати" все навкруги.
Мені сказали, що я стерво безсердечна, бо відказала їхати. Я не розумію для чого, замість поспілкуватися з живою мамою, бабусі з онуками провести час і просто згадати батька вдома, треба пертися на кладовище? Минуло 5 років з поховання якщо що, але вона вимагає брата їздити на могилу раз на місяць це точно, всі розмови наші по телефону тільки про це.
Я на жаль, приїжджаю до мами не часто, але завжди треба їхати на кладовище, там то фарбувати, то траву прибирати, то ще щось, бо що скажуть родичи якщо буде брудно...
Короче висказалася щоб не зірватися поки я в гостях у мамині, можете хейтити мене
Мені сказали, що я стерво безсердечна, бо відказала їхати. Я не розумію для чого, замість поспілкуватися з живою мамою, бабусі з онуками провести час і просто згадати батька вдома, треба пертися на кладовище? Минуло 5 років з поховання якщо що, але вона вимагає брата їздити на могилу раз на місяць це точно, всі розмови наші по телефону тільки про це.
Я на жаль, приїжджаю до мами не часто, але завжди треба їхати на кладовище, там то фарбувати, то траву прибирати, то ще щось, бо що скажуть родичи якщо буде брудно...
Короче висказалася щоб не зірватися поки я в гостях у мамині, можете хейтити мене
показать весь текст
8
3
10
45
0
І я такої ж думки. Нехай тіло кремують, а попіл розііють чи в горах, чи над морем (таким чином буде дітям міні відпустка 
). А мертвому могила не потрібна, тільки ’геморой’ - її доглядати
). А мертвому могила не потрібна, тільки ’геморой’ - її доглядати
4
навіть на могилі все закатала в бетон і плитку - мама йому зробила все по санінатрним нормам, щоб жодна бактерия не пролізла))) чомусь аж розсмішило...
4
Ну вот, вы не понимаете, что он это вся ее сознательная жизнь? Мой папа вообще сошел с ума в лень похорон мамы, они вместе 44 года прожили.
И да, я к папе тоже часто на кладбище езжу, просто посидеть и поговорить с ним, хотя в этом году уже будет 7 лет как он умер.
И да, я к папе тоже часто на кладбище езжу, просто посидеть и поговорить с ним, хотя в этом году уже будет 7 лет как он умер.
3
я ці кладовища не можу витримувати.
Дуже вдячня матусі - вона попросила кремувати її та розвіяти над Дніпром. Так ми і зробили.
Дуже вдячня матусі - вона попросила кремувати її та розвіяти над Дніпром. Так ми і зробили.
3
если она религиозная, скажите, что кладбище не Бродвей, чтоб там часто бывать.Нельзя беспокоить умерших. Есть для этого поминальные дни, ДР, день смерти.
1
. Можливо матері ще важко після смерті чоловіка. Ви змогли адаптуватись раніше, вона ні. Можливо могила для неї заміна його поки що. І Ваша відмова туди ходити - це як відмова ходити колись до живого батька, їй ще це все боляче. Не факт що маніпуляція. В мене наприклад матері і бабусі вже двадцять років нема, пішли одна за одною з маминої лінії.Але раз-два на рік, не лише проводи,я на могилу приходжу. Не лише прибрати а і поговорити з ними, хоч там давно говорити нема з ким. Мені особисто так легше просто.
Не всі не одразу від втрат відходять. Комусь відпустити і жити далі вистачить тих класичних сорока днів. А комусь року-двох-десяти мало,хоч головою людина може розуміти що там давно нікого нема. Але могила - це хоч якась заміна втраті. Для мене це так само. Правда я ходжу сама і іншим не кажу нічого це моя особиста справа.
Може маніпуляція з боку матері а може і ні.
Загалом я живу звичайним життям, не минулим. Але ці дві могили для мене майже святе. Коли на малій батьківщині я не можу не зайти. Хоч мама в моєму селі похована а бабуся в судіньому. Але я не можу не зайти раз на рік. Це моя психологічна власна штука. Але як є.
Не всі не одразу від втрат відходять. Комусь відпустити і жити далі вистачить тих класичних сорока днів. А комусь року-двох-десяти мало,хоч головою людина може розуміти що там давно нікого нема. Але могила - це хоч якась заміна втраті. Для мене це так само. Правда я ходжу сама і іншим не кажу нічого це моя особиста справа.
Може маніпуляція з боку матері а може і ні.
Загалом я живу звичайним життям, не минулим. Але ці дві могили для мене майже святе. Коли на малій батьківщині я не можу не зайти. Хоч мама в моєму селі похована а бабуся в судіньому. Але я не можу не зайти раз на рік. Це моя психологічна власна штука. Але як є.
2
Можливо я не розумію чогось. Але те що я бачу і чую в цьому питанні взагалі не про те, що не може змиритися і відпустити, не про почуття...
Все зводиться до того, як вона буде людям відповідати, що дочка приїжджала, а до батька не поїхала. Прям так, просто і прямо каже. І перші роки я їздила, думала вона і правда потребує побути на могилі, щось пригадати спільне, побалакати з батьком, але це було лише прибрати, при чому так, щоб було видно, щоб до останньої травинки, покласти цукерки і далі до рідні, подивитись чи прибрано так ладно, як у батька, якщо ні, то осуд і там ми теж займалися прибиранням, щоб вона ввечері подзвонила рідні і розповіла, як було брудно і як ми все вичистили...
І так, мені важливіше спілкуватися з нею, живою, поки є можливість, чим витрачати час на прибирання могили батька, йому вже все одно...
Все зводиться до того, як вона буде людям відповідати, що дочка приїжджала, а до батька не поїхала. Прям так, просто і прямо каже. І перші роки я їздила, думала вона і правда потребує побути на могилі, щось пригадати спільне, побалакати з батьком, але це було лише прибрати, при чому так, щоб було видно, щоб до останньої травинки, покласти цукерки і далі до рідні, подивитись чи прибрано так ладно, як у батька, якщо ні, то осуд і там ми теж займалися прибиранням, щоб вона ввечері подзвонила рідні і розповіла, як було брудно і як ми все вичистили...
І так, мені важливіше спілкуватися з нею, живою, поки є можливість, чим витрачати час на прибирання могили батька, йому вже все одно...
1
Я бачу зовсім інше. Чиста залежність від іншої думки, причому взагалі чужих людей.
Мені болить, розумієте? Хочеться нормального спілкування, за останні роки зовсім інший погляд на життя, особливо там де вона знаходиться і не хоче їхати, її вік, що то може останній раз бачимось. Все складно, а вона ще ускладнює більше.
Я вибачилась, але твердо сказала, що не поїду до батька, попросила просто побути зі мною, з онуками, ми це потребуємо і вона каже завжди зо самотня, але таке чудить, ось ми тут, а вона надулася, зараз наче попустило її. Але знаю, що обов´язково цим буде поприкати в майбутньому.
Мені болить, розумієте? Хочеться нормального спілкування, за останні роки зовсім інший погляд на життя, особливо там де вона знаходиться і не хоче їхати, її вік, що то може останній раз бачимось. Все складно, а вона ще ускладнює більше.
Я вибачилась, але твердо сказала, що не поїду до батька, попросила просто побути зі мною, з онуками, ми це потребуємо і вона каже завжди зо самотня, але таке чудить, ось ми тут, а вона надулася, зараз наче попустило її. Але знаю, що обов´язково цим буде поприкати в майбутньому.
Дурна мати, вибачте автор. Мій чоловік помер, коли доньці було 10 років. Зараз їй 16. На кладовищі вона була пару разів. Я звісно її туди ніколи не примушувала йти. Взагалі до нього на кладовище я любила ходити одна. Зараз ми за кордоном, нажаль. Не розумію вашу маму.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу