Українці закордоном поділіться інфою

Ну так вот мы так ехали и все нормально
А у вас возможности подготовиться есть. Не надо так переживать

Я дивлюсь відео в тік ток, хто як там обжився. Дивлюсь на ці вітрини магазинів, інша мова, все в мене паніка, гуглом то переведу ясна річ, сфртакаю. Але ж саме відчуття буде нагнітати, ти не вдома

Тогда сидите дома

Мне в Украине было страшнее во время тревог . Не волнуйтесь , привыкнете и что написано будете понимать !

безусловно, есть страхи вполне обоснованные, но учитывайте главный фактор - мы все, по крайней мере, в Европе, живем в одном информационном пространстве. Я к тому, что правила городской инфраструктуры и прочие окружающие факторы очень подобны нашим. В магазинах на полках все лежит примерно так же, как и у нас, общественный транспорт функционирует так же, на площадках дети ведут себя одинаково и т.д. Тем более, есть родственники - они подстрахуют и подкажут, если вдруг есть какие-то фундаментальные различия

Ви не знайомі зовсім з медициною німецькою. Сімейних просто немає. В доктор лібі візьме термін через 7 місяців і це їхати на 5 поїздах.

Проблема не в мові була.

Підтримую, не тільки з дитячими лікарями важко, з дорослими також.

Оооо... Началось
А ещё в Европе школьное образование с 3-х лет. Пока наши ещё грудью кормят, там уже дети идут в школу. В обязательном порядке

Это в какой такой стране?
В Англии?
Европа как бы большая

В Нідерландах з 4х
Теж рано

Дякую

Как ни странно, мне за границей страшнее, когда обстреливают города, чем когда я приезжала в Украину и бахало/гудело 🤷‍♀️

Что правда то правда, идешь в любом парке/зоопарке/замке, одна украинская речь, на автобане куча машин с украинскими номерами, идешь в кафе - наши женщины на свиданиях))

В Польше например садик это привилегия в среднем отдают около года, но в государственный ждать до 2 лет очередь, а частный дорого

Ничего подобного.

Я не могу быть в роли жертвы и ждать что прилетит , мне проще в новой стране интегрироваться чем страдать .

Это, надеюсь, сарказм и шутка?))

Куди пропали сімейні та лікарі загальної практики ?

Везде есть семейные врачи и попасть к ним можно день в день

Не переживайте. Я ще до війни виїхала і перші 2 роки як перекладач була волонтером. Реально допоможуть чим зможуть і все розкажуть. Лише заздалегідь погугліть про місто(бо навіть в одній країні, в різних землях, регіонах, обштинах можуть бути різні умови), фонди, прихистки і подібне. Пошукайте групи в фб, вайбері, тг, умовно українці в Мюнхені/Аліканте/Ванкувері(ваше місто) і там запитайте, попередньо подивіться закріплені дописи, там має бути головна інфа і відповіді на самі популярні запитання. На перший час допоможіть, стати на ноги. Уникайте постів, посилань, де просять гроші за допомогу, то шахраї. Вся інфа безкоштовна і усюди є центри допомоги біженцям чи допомога в наданні тимчасового прихистку. В деяких країнах важка бюрократія, то максимально приготуйте документи, як хочете працювати, то зробіть апостіль дипломів, атестатів..як хочете виплати чи спонсора, то одразу готуйте докази, що ви и з окупованих територій, чи де були руйнбвання(це не обов´язково, але дуже спростить вам життя, сили і час) чеки, виписки з банку, квитки на суспільний транспорт, чеки з супермаркету, оплата комунальних, інтернету будь які докази, що ви на той час, на початок повномасштабного вторгнення були.в Україні і в цьому місту проживали. Це вам дуже спростить бюрократичні справи. Як на прихисток, без виплат, то там вагалі без проблем. Як далі захочете працювати і наприклад, ваша домівка чи учбовий заклад зруйнований, то можна замовити дублікат в посольстві. Головне виберіть країну і місто і ретельно прочитайте умови. Де яка допомога, які мовні курси, які виплати, що вас цікавіть

Віддасте як виплати заберуть

Франция с 3-х лет
Даже с 2,9 если ребенок, например, декабрьский 🤷‍♀️
И без вариантов

1.5 роки шукала і і не знайшла.Не беруть нових пацієнтів.

Плохо искали

Маленький город?

Обязательное с 5 лет, но можно и с 4-х

Завтра выходной да ? Пойдите отдохните , хватит тролить . До 3 лет автор работать точно не будет . Смиритесь .

Село,телефонувала і їздила шукала в радіусі 100 км.

Страх був де ми будемо жити і хто нас пропише , бо житло країна не надавала, але чоловік все знайшов і ми все швидко оформили і почали самі винаймати дім.