Стебель березы• 01 января 2025
А привітання президента на Новий рік обговорили?
Дорогий народе!
За мною – «Україна-мати». Україна, яка твердо стоїть на ногах. Не схиляє голови, дивиться вперед, вірить у своє майбутнє й перемогу над усім тим злом, що Росія нам принесла. Україна, яка здатна досягти справедливого миру, маючи щит і меч. Захищаючи свій народ, свої кольори, свою незалежність. Я звертаюся сьогодні до всіх, хто цінує Україну, береже свою державу, каже з любов’ю про неї: «Моя». Я дякую вам за 2024-й. Нашим людям, що проходять усі труднощі з гідністю. Людям, для яких бути громадянами України – гордість. А для мене гордість – бути Президентом таких людей, українців та українок, які доводять: жодні крилаті ракети не здолають народ, у якого є крила.
Протягом цього високосного року ми доводили це щодня. І бачили це вчора. Коли були окрилені щастям, бо на рідну землю з полону повернулося 189 українців. Бо вони зустрінуть Новий рік удома. Бо ми повертаємо своїх. 1358 людей за цей рік. 3956 українців за цей час. І я називаю не приблизні, а дуже точні цифри, бо кожна з них – це людина, наша людина, дуже важлива людина. І з поверненням кожної ми повертаємо в Україну життя.
І як щоразу, коли це стається, плачемо ми всі. Неважливо, розчулена мати, або це дитинка, яка дочекалась татуся, чи Президент України, ми плачемо всі, бо всі ми – люди й зберегли в собі світло.
І воно допомагало нам вистояти ці понад тисячу днів. Бути сміливими, коли це так потрібно. Бути сильними, коли це так важливо. Як це робили наші вчителі, наші медики, наші енергетики, наші транспортники, як це робили всі наші ППОшники, мобільні вогневі групи. Хлопці, що збили за цей рік 1310 крилатих і балістичних ракет, 7800 іранських «шахедів». Браво! Гордість! Дякуємо! Ми пройшли цей рік разом. Долали разом усе, що приносив 2024-й. Перемоги й невдачі. Радощі й виклики. Сльози щастя, коли нам вдавалось. І сльози болю, коли нас ранили – в серце.
Липень. Ранок. «Охматдит». Так б’ють слабаки й боягузи. І ми ніколи не забудемо ці дитячі очі. І ми ніколи їм цього не пробачимо! Коли зло несе смерть, наша відповідь – живий ланцюг. Такий вигляд має сила українців. І ту нашу єдність було помітно з космосу. Її бачив Бог. Бачив, які в нас люди. Які в нас діти. І я не забуду ті неймовірно дорослі та сильні очі хлопчика з «Охматдиту». Скільки в ньому життя, енергії, гідності! І наскільки одна ця дитина сильніша за Путіна! Наскільки всі наші діти сильніші за все їхнє зло. Українські хлопчики та дівчатка, які перемагають цю війну, здобувають знання онлайн і навіть у підземних школах, виграють світові наукові олімпіади, збирають кошти для нашої армії, вигадують технічні рішення, що допомагають нашій обороні. Ви – фантастичне покоління! Ось за кого ми боремось. Ось кого передусім захищають наші герої, наші воїни. Хто тримається сам і тримає на своїх плечах незалежність. Там, де воля й доблесть б’ються щодня, і зараз – в цю новорічну ніч. На всіх наших напрямках. На всіх. На сході, де зараз дуже, дуже важко й дуже непросто. Але ми віримо, ми знаємо: вистоїте. Вистоять наші хлопці. Вистоять ваші дух і сміливість. Усе те, завдяки чому ви цьогоріч не віддали наші Суми й Харків, наш Херсон і наше Запоріжжя. А росіяни цього дуже хотіли. Та натомість ви віддали окупантам борг, повертаючи війну назад додому, у Росію. І той, хто сіяв лихо на нашій землі, отримав його на своїй. На Курщині та в інших місцях, куди цьогоріч прилітала наша відповідь, наша справедливість.
Справедливість. Всього одне слово, але за ним стоять сотні тисяч наших людей. Наша «оборонка» й наша наука. Чиї розум і праця робили нас міцнішими, бо 30 % усього, що в цьому році було в наших хлопців на полі бою, – усе це було зроблено в Україні.
І на одному такому заводі я запитав у молодого інженера: «Як же вам стільки вдалося, як же ці люди стільки змогли?». І хлопець пожартував: «Так то ж не просто люди, вони – ракети».
І знаєте, в цей момент мені стало соромно як громадянину, що з 90-х років держава не помічала таких наших людей. І я пишаюся, коли весь рік, зустрічаючись із ними, чую: вони щасливі, що потрібні Україні. І що Україна знову будує своє, свої ракети. І вперше робить понад мільйон БпЛА за рік. Змушує ворога вчити українську. «Паляниця», «Пекло», «Рута». Змушує тремтіти від слів «Нептун» і «Сапсан». Усе це – наші ракети. Українські. «Гор», «Вампір», «Колібрі», «КАМІК», «Лютий», Heavy Shot, Fire Point. Усе це – наші дрони. Українські. І все це – наші аргументи, аргументи для справедливого миру.
Його здобувають тільки сильні. І те, що ми такі, доводили не раз. Наші спортсмени. Олександр Хижняк, наш Танк. Ольга Харлан, Ярослава Магучіх, усі наші олімпійці та паралімпійці, за яких ми так уболівали, переживали, так кричали від радості й гордості, коли вгору здіймався синьо-жовтий прапор. Ми тримали удари й давали здачі разом з Олександром Усиком. Усе це – про дещо більше, аніж тільки спорт. Це про наш характер. Про те, ким ми є і на що здатні. Сенси й символи. Про те, що бої Сашка, як щоденні битви всієї України, показують нам: байдуже, наскільки противник більший за тебе, важливо, наскільки більша твоя воля. Тоді це захоплює подих усього світу! І всі лідери мені відверто казали: «Ми ніколи такого не бачили – коли повна зала Нотр-Дам-де-Парі аплодує». І це були оплески вам. Усім нашим людям. Ось так звучить повага до України. Ось що таке незалежність.
Це коли ми не віддаємо своє. І коли не забуваємо своїх. Тих, хто в полоні. І ми будемо боротися за кожну людину, яка, на жаль, досі там. І будемо боротися за всіх, кого Росія загнала в окупацію, та не змогла окупувати їхні українські серця. І скільки б зло під дулом автоматів не роздавало паспортів, наші люди кажуть: «Ви тут не рідні, ви – тимчасові». І весь той завезений бур’ян не приживеться на нашій землі, не переможе корінних. І я завжди згадую історію про нашого одного українського дідуся, у якого окупанти запитали: «Который час?» І почули відповідь: «Час звалити з нашої землі». Ось що таке воля всередині, яку просто неможливо окупувати. І я звертаюся до всіх, хто несе в собі цю волю, на тимчасово окупованих територіях. Дорогі українці! Я знаю, що ви зустрічаєте Новий рік за нашим часом і зараз ви чуєте ці слова. У нашому Криму, на Донбасі, в Мелітополі, в Маріуполі – всюди, де чекають Україну. І куди одного дня Україна повернеться, щоб бути разом. І єдине, що розділятиме українців, – це щедро накритий стіл.
За мною – «Україна-мати». Україна, яка твердо стоїть на ногах. Не схиляє голови, дивиться вперед, вірить у своє майбутнє й перемогу над усім тим злом, що Росія нам принесла. Україна, яка здатна досягти справедливого миру, маючи щит і меч. Захищаючи свій народ, свої кольори, свою незалежність. Я звертаюся сьогодні до всіх, хто цінує Україну, береже свою державу, каже з любов’ю про неї: «Моя». Я дякую вам за 2024-й. Нашим людям, що проходять усі труднощі з гідністю. Людям, для яких бути громадянами України – гордість. А для мене гордість – бути Президентом таких людей, українців та українок, які доводять: жодні крилаті ракети не здолають народ, у якого є крила.
Протягом цього високосного року ми доводили це щодня. І бачили це вчора. Коли були окрилені щастям, бо на рідну землю з полону повернулося 189 українців. Бо вони зустрінуть Новий рік удома. Бо ми повертаємо своїх. 1358 людей за цей рік. 3956 українців за цей час. І я називаю не приблизні, а дуже точні цифри, бо кожна з них – це людина, наша людина, дуже важлива людина. І з поверненням кожної ми повертаємо в Україну життя.
І як щоразу, коли це стається, плачемо ми всі. Неважливо, розчулена мати, або це дитинка, яка дочекалась татуся, чи Президент України, ми плачемо всі, бо всі ми – люди й зберегли в собі світло.
І воно допомагало нам вистояти ці понад тисячу днів. Бути сміливими, коли це так потрібно. Бути сильними, коли це так важливо. Як це робили наші вчителі, наші медики, наші енергетики, наші транспортники, як це робили всі наші ППОшники, мобільні вогневі групи. Хлопці, що збили за цей рік 1310 крилатих і балістичних ракет, 7800 іранських «шахедів». Браво! Гордість! Дякуємо! Ми пройшли цей рік разом. Долали разом усе, що приносив 2024-й. Перемоги й невдачі. Радощі й виклики. Сльози щастя, коли нам вдавалось. І сльози болю, коли нас ранили – в серце.
Липень. Ранок. «Охматдит». Так б’ють слабаки й боягузи. І ми ніколи не забудемо ці дитячі очі. І ми ніколи їм цього не пробачимо! Коли зло несе смерть, наша відповідь – живий ланцюг. Такий вигляд має сила українців. І ту нашу єдність було помітно з космосу. Її бачив Бог. Бачив, які в нас люди. Які в нас діти. І я не забуду ті неймовірно дорослі та сильні очі хлопчика з «Охматдиту». Скільки в ньому життя, енергії, гідності! І наскільки одна ця дитина сильніша за Путіна! Наскільки всі наші діти сильніші за все їхнє зло. Українські хлопчики та дівчатка, які перемагають цю війну, здобувають знання онлайн і навіть у підземних школах, виграють світові наукові олімпіади, збирають кошти для нашої армії, вигадують технічні рішення, що допомагають нашій обороні. Ви – фантастичне покоління! Ось за кого ми боремось. Ось кого передусім захищають наші герої, наші воїни. Хто тримається сам і тримає на своїх плечах незалежність. Там, де воля й доблесть б’ються щодня, і зараз – в цю новорічну ніч. На всіх наших напрямках. На всіх. На сході, де зараз дуже, дуже важко й дуже непросто. Але ми віримо, ми знаємо: вистоїте. Вистоять наші хлопці. Вистоять ваші дух і сміливість. Усе те, завдяки чому ви цьогоріч не віддали наші Суми й Харків, наш Херсон і наше Запоріжжя. А росіяни цього дуже хотіли. Та натомість ви віддали окупантам борг, повертаючи війну назад додому, у Росію. І той, хто сіяв лихо на нашій землі, отримав його на своїй. На Курщині та в інших місцях, куди цьогоріч прилітала наша відповідь, наша справедливість.
Справедливість. Всього одне слово, але за ним стоять сотні тисяч наших людей. Наша «оборонка» й наша наука. Чиї розум і праця робили нас міцнішими, бо 30 % усього, що в цьому році було в наших хлопців на полі бою, – усе це було зроблено в Україні.
І на одному такому заводі я запитав у молодого інженера: «Як же вам стільки вдалося, як же ці люди стільки змогли?». І хлопець пожартував: «Так то ж не просто люди, вони – ракети».
І знаєте, в цей момент мені стало соромно як громадянину, що з 90-х років держава не помічала таких наших людей. І я пишаюся, коли весь рік, зустрічаючись із ними, чую: вони щасливі, що потрібні Україні. І що Україна знову будує своє, свої ракети. І вперше робить понад мільйон БпЛА за рік. Змушує ворога вчити українську. «Паляниця», «Пекло», «Рута». Змушує тремтіти від слів «Нептун» і «Сапсан». Усе це – наші ракети. Українські. «Гор», «Вампір», «Колібрі», «КАМІК», «Лютий», Heavy Shot, Fire Point. Усе це – наші дрони. Українські. І все це – наші аргументи, аргументи для справедливого миру.
Його здобувають тільки сильні. І те, що ми такі, доводили не раз. Наші спортсмени. Олександр Хижняк, наш Танк. Ольга Харлан, Ярослава Магучіх, усі наші олімпійці та паралімпійці, за яких ми так уболівали, переживали, так кричали від радості й гордості, коли вгору здіймався синьо-жовтий прапор. Ми тримали удари й давали здачі разом з Олександром Усиком. Усе це – про дещо більше, аніж тільки спорт. Це про наш характер. Про те, ким ми є і на що здатні. Сенси й символи. Про те, що бої Сашка, як щоденні битви всієї України, показують нам: байдуже, наскільки противник більший за тебе, важливо, наскільки більша твоя воля. Тоді це захоплює подих усього світу! І всі лідери мені відверто казали: «Ми ніколи такого не бачили – коли повна зала Нотр-Дам-де-Парі аплодує». І це були оплески вам. Усім нашим людям. Ось так звучить повага до України. Ось що таке незалежність.
Це коли ми не віддаємо своє. І коли не забуваємо своїх. Тих, хто в полоні. І ми будемо боротися за кожну людину, яка, на жаль, досі там. І будемо боротися за всіх, кого Росія загнала в окупацію, та не змогла окупувати їхні українські серця. І скільки б зло під дулом автоматів не роздавало паспортів, наші люди кажуть: «Ви тут не рідні, ви – тимчасові». І весь той завезений бур’ян не приживеться на нашій землі, не переможе корінних. І я завжди згадую історію про нашого одного українського дідуся, у якого окупанти запитали: «Который час?» І почули відповідь: «Час звалити з нашої землі». Ось що таке воля всередині, яку просто неможливо окупувати. І я звертаюся до всіх, хто несе в собі цю волю, на тимчасово окупованих територіях. Дорогі українці! Я знаю, що ви зустрічаєте Новий рік за нашим часом і зараз ви чуєте ці слова. У нашому Криму, на Донбасі, в Мелітополі, в Маріуполі – всюди, де чекають Україну. І куди одного дня Україна повернеться, щоб бути разом. І єдине, що розділятиме українців, – це щедро накритий стіл.
показать весь текст
1
38
1
4
18
146
3
Говорю-балакаю• 01 января 2025
Смотрела бы только если бы во время записи этого говно - поздравления, прямиком туда прилетел Искандер)
1
2
21
14
13
Почекуха• 01 января 2025
Ответ дляМишка-шалунишка
Муж включил. Своего рода традиция. Та такое. Просто мы уже от него не в восторге.
Не пройшло і 6 років і більше сотні тисяч убитих.
Ціна, яка збила ваш ’восторг’ дуже висока
Ціна, яка збила ваш ’восторг’ дуже висока
1
6
2
44
Несемо світло разом• 01 января 2025
А коли чула текст, то були свої коментарі.
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
А когда вы видите снимки войны, раненых, скорые помощи в вас не говорит, что ваш муж должен быть в это время на фронте, рядом с такими мужчинами в пикселе?
Ну оно ж с дивана критиковать легче, ещё если это диван где то за границей наверно
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
А когда вы видите снимки войны, раненых, скорые помощи в вас не говорит, что ваш муж должен быть в это время на фронте, рядом с такими мужчинами в пикселе?
Ну оно ж с дивана критиковать легче, ещё если это диван где то за границей наверно
7
15
20
миссАрфография• 01 января 2025
Ответ дляTANYA 0 0 0 0
Ще перед тим хтось в домі включив новорічний квартал, то піз.....ць . Просто як знущання, обвислі , розтовстілі морди з тупити примітивними недолугими жартами. Дивилася хвилин 15, тільки зіпсувала собі настрій перед новим роком. На який контент вони розраховані? Дно
На 1+1марафон (це якийсь інший канал чим 1+1) був концерт. Але пісні негарні були. Сподобався лише Козловський та Океан Ельзи
2
Цигарний шланг• 01 января 2025
Ответ дляСтебель березы
Знаєте, я майже не слухала текст, бо його спічрайтери нормально пишуть, а дивилась на нього.
Абсолютно не щиро, по-акторському награно.
20хв собі коханому виділив.
А коли чула текст, то були свої коментарі.
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
Допомога партнерів 40М - а скільки вкрали.
Це як традиція подивитись… але…
Було єдине бажання, щоб закінчував уже для нас війну, для себе «зірковий час».
І думка весь час червоною ниткою - це не мій президент…
Абсолютно не щиро, по-акторському награно.
20хв собі коханому виділив.
А коли чула текст, то були свої коментарі.
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
Допомога партнерів 40М - а скільки вкрали.
Це як традиція подивитись… але…
Було єдине бажання, щоб закінчував уже для нас війну, для себе «зірковий час».
І думка весь час червоною ниткою - це не мій президент…
Он не должен был вообще появляться на экране? Или по тексту должен был про счастье рассказывать? Про закончить войну мне уже слушать не интересно даже. Она хоть завтра закончится, родных не вернуть, дома нет и не будет больше. А не дома дальше будут тыкать в тебя и обвинять во всех грехах. Поэтому каждый бы на свое отношение к соседу по подъезду бы обратил внимание. Сожрут и не подавляется свои же не президентских должностей.
4
11
Чучало яблуні• 01 января 2025
У меня еще с 19 года оно вызывает отторжение, без звука эти кривляния еще могу посмотреть, но со звуком ту мач
1
25
Весела моль• 01 января 2025
Ответ дляВидна міленіалка
Мене дивують люди,що не бачать його поганої акторської гри ще з 19 року. Абсолютно все,що він говорить- позерстао,гра, самолюбування.
Его позвали исполнить роль президента потому что он был очень известный актер, харизматичный, и, если не придираться, вполне себе неплохой, даже хороший.
Одно но, размером со слона. Актер, а не хитрый политик.
Одно но, размером со слона. Актер, а не хитрый политик.
6
22
Чучало яблуні• 01 января 2025
Ответ дляВидна міленіалка
Мене дивують люди,що не бачать його поганої акторської гри ще з 19 року. Абсолютно все,що він говорить- позерстао,гра, самолюбування.
Эти чмоканья поджатыми губами и глаза шрека выглядят очень театрально
2
1
2
17
Весела моль• 01 января 2025
Ответ длямиссАрфография
Резануло ухо что скоро услышим Живе Беларусь
Там есть так называемые «Змагары», движение сопротивления, оппозиция. Это их слоган.
1
Лика-прилипка• 01 января 2025
Первый раз мы не слушали поздравления президента, какое ж оно убогое.
1
4
22
Лика-прилипка• 01 января 2025
Ответ длямиссАрфография
На 1+1марафон (це якийсь інший канал чим 1+1) був концерт. Але пісні негарні були. Сподобався лише Козловський та Океан Ельзи
я может что-то пропустила, а чего Козловский в форме выступал? он воюет?
Ростки жимолости• 01 января 2025
Ответ дляliss
Говорил про выборы ? Что уходит?
Нет,но была скрытая предвыборка. Сколько нам дали, сколько дадут, Америка, Америка. Я-мододец,дали потому что я ж просил
Дадут ещё. ЕС не за горами
Дадут ещё. ЕС не за горами
7
13
автор
Стебель березы
• 01 января 2025
Ответ дляНесемо світло разом
А коли чула текст, то були свої коментарі.
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
А когда вы видите снимки войны, раненых, скорые помощи в вас не говорит, что ваш муж должен быть в это время на фронте, рядом с такими мужчинами в пикселе?
Ну оно ж с дивана критиковать легче, ещё если это диван где то за границей наверно
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
А когда вы видите снимки войны, раненых, скорые помощи в вас не говорит, что ваш муж должен быть в это время на фронте, рядом с такими мужчинами в пикселе?
Ну оно ж с дивана критиковать легче, ещё если это диван где то за границей наверно
Взагалі-то мій чоловік служить. Зараз під Чорнобилем. Сподіваюсь ваш також.
А я в Києві з двома дітьми. Не виїжджала закордон ні на день.
А я в Києві з двома дітьми. Не виїжджала закордон ні на день.
16
Чучало яблуні• 01 января 2025
Ответ дляРостки жимолости
Нет,но была скрытая предвыборка. Сколько нам дали, сколько дадут, Америка, Америка. Я-мододец,дали потому что я ж просил
Дадут ещё. ЕС не за горами
Дадут ещё. ЕС не за горами
Ну куда ж без его стараний
2
Ответ дляРостки жимолости
Нет,но была скрытая предвыборка. Сколько нам дали, сколько дадут, Америка, Америка. Я-мододец,дали потому что я ж просил
Дадут ещё. ЕС не за горами
Дадут ещё. ЕС не за горами
Молодец он только в своих глазах . Думаю те же 73 % его снесут .. а у 20 % допускаю вечный анабиоз
1
1
2
14
Мишка-шалунишка• 01 января 2025
Ответ дляПочекуха
Не пройшло і 6 років і більше сотні тисяч убитих.
Ціна, яка збила ваш ’восторг’ дуже висока
Ціна, яка збила ваш ’восторг’ дуже висока
Да мы сразу его не воспринимали.
1
2
Ростки жимолости• 01 января 2025
Ответ дляPrervana
Включили, фоном побубнел. Уже не удивляюсь этому сюрреализму. Поднимать бокалы под видео пуска ракет и матюки про русский военный корабль - ну... что тут скажешь.
А вот эта часть как раз мне понравилась и гимн Украины
5
8
Ростки жимолости• 01 января 2025
Ответ дляPrervana
А у меня бровь вскинулась. Совсем подурели.
Чего?Из песни слов не выкинешь. История-она такая
1
7
5
Синиця у спідниці• 01 января 2025
Ответ дляМишка-шалунишка
Муж включил. Своего рода традиция. Та такое. Просто мы уже от него не в восторге.
Ну, цю традицію порушив 1+1, коли замість привітання президента транслював Зеленського ’я йду в президенти’, бо ’свати’ - це утиски свободи слова...
2
1
18
Скіфська пектораль• 01 января 2025
Ответ дляНесемо світло разом
А коли чула текст, то були свої коментарі.
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
А когда вы видите снимки войны, раненых, скорые помощи в вас не говорит, что ваш муж должен быть в это время на фронте, рядом с такими мужчинами в пикселе?
Ну оно ж с дивана критиковать легче, ещё если это диван где то за границей наверно
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
А когда вы видите снимки войны, раненых, скорые помощи в вас не говорит, что ваш муж должен быть в это время на фронте, рядом с такими мужчинами в пикселе?
Ну оно ж с дивана критиковать легче, ещё если это диван где то за границей наверно
Не говоріт. Мій чоловік має бути поряд з сім´єю, а не задовольняти чужу амбіцію ціною життя і зруйнованої долі дітей.
5
2
38
Иванка Бур• 01 января 2025
Ответ дляА я нівроку
Я включила выключила когда последствия у пострадавших этого ужаса с Охматдетом стали показывать народу, сидящему за новогодним столом. Лично мне было противно это слушать и смотреть
И когда на восстановлении этой больницы его братия хотела тоже украсть…аж тошно стало
1
1
15
Ответ дляРостки жимолости
Чего?Из песни слов не выкинешь. История-она такая
Ну давайте под новогодний стол еще видео с оторванными руками-ногами покажем, расстрел наших пленных, трупы, которые из под завалов после обстрелов достают. Ну из песни же слов не выкинешь, история - она такая
8
28
З вишневого садка• 01 января 2025
Ответ дляНесемо світло разом
А коли чула текст, то були свої коментарі.
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
А когда вы видите снимки войны, раненых, скорые помощи в вас не говорит, что ваш муж должен быть в это время на фронте, рядом с такими мужчинами в пикселе?
Ну оно ж с дивана критиковать легче, ещё если это диван где то за границей наверно
Охматдит - незрозуміло, де гроші.
А когда вы видите снимки войны, раненых, скорые помощи в вас не говорит, что ваш муж должен быть в это время на фронте, рядом с такими мужчинами в пикселе?
Ну оно ж с дивана критиковать легче, ещё если это диван где то за границей наверно
С чего вдруг у нас должны возникать такие странные мысли?
4
А_мій_самий_самий• 01 января 2025
Ответ дляГоворю-балакаю
Смотрела бы только если бы во время записи этого говно - поздравления, прямиком туда прилетел Искандер)
Когда он ездит в горячие точки, то огонь прекращается с двух сторон на время его пребывания. Как вы думаете, почему?😂
1
2
30
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу