Про карму

Не хочу порівнювати із собою, тому порівняю 2 своїх найближчих подруг.
Перша: заміжня багато років, троє дітей. Чоловік і пив, і погулював, вона терпіла, бо діти, іпотека і так далі.
Працювала завжди за ЗП трохи більше мінімалки. Коли випала нагода щось змінити - категорично відмовилася, сказала що то неетично і навіть гірше і продовжувала далі жити нічого не змінюючи.
На сьогодні їй сорок, чоловік бухає, родину покинув, все тягне сама, дітей, іпотеку.

Друга - двоє дітей, коли чоловік загуляв - розлучилася та стала сурогатною мамою. Двічі здається.
Вклалася в маленький бізнес, перевчилася, потім купила житло, виглядає цілком забезпеченою та щасливою. Має 42 роки.
З першою подругою ще тоді посварилася як пішла в програму сурматеринства - та категорично засудила, багато казала про карму, прокляття і все таке.

Ось минуло вже майже 15 років з тих подій, здавалося б карма мала давно наздогнати, якби було за що.

Але .. перша все так же хейтить другу, друга знизує плечима і вважає першою повною дурою, що просрала власне життя.

То чи є ж життя більш ’правильне’?